Іван Козленко: Українська анімація
Одним із аргументів щодо реорганізації Центру Кудерчук називає те, що після приєднання до Центру студії «Укранімафільм» - цитую – «в структурі Центру не було утворено підрозділ, який би опікувався питаннями анімації».
Але я не розумію, чому такий підрозділ мав бути утворений взагалі? Студію було ліквідовано як таку, що багато років перебувала в передбанкрутному стані, і Центр не брав на себе зобов’язань виробляти анімацію.
З цим прекрасно дають собі раду приватні кіностудії, вартість виробництва на яких значно менша, ніж на державній.
Як менеджер держуправління з 10-літнім стажем я стверджую, що за теперішнього законодавства побудувати ефективну та рентабельну державну анімаційну студію (не використовуючи корупційні важелі) – неможливо.
Обмеження зарплат в держсекторі, велике податкове навантаження, витрати на амортизацію майна та нерухомості – все це робить виробництво на державних студіях нерентабельним.
Держкіно пише далі: «Майно «Украніми» не використовується за цільовим призначенням та перебуває з 2019 року у зачиненому приміщенні».
Я подаю нижче фотографії найкращих взірців цього високотехнологічного «майна», щоби ви зрозуміли стан, в якому Центру було передано студію.
Десятки років приміщення не опалювалось, стіни були побиті грибком, коридори, кімнати завалені мотлохом та паперами, світла на поверсі не було.
Дві кімнати займали орендарі: торговець фарбами та мультиплікатор, який використовував приміщення та маленьку студію без договору оренди.
Перед ліквідацією зі штату на студії рахувався тільки директор Дмитро Лісенбарт (!), який і собі не мав чим виплатити зарплату.
Його попередник передав права на всі фільми студії на свій кіпрський оффшор через українську прокладку свого друга. Завдяки цій оборудці роялті від «Капітана Врунгеля», «Острова скарбів», «Енеїди», які транслювались на теренах усього колишнього СРСР, йшли йому в кишеню, а державі перераховувалась лише мізерна частина (25%) цього доходу. Ми півтора роки через суд повертали права в користування держави.
Гроші, отримані студією на виробництво останнього її мультфільму «Бабай» (2014) були виведені директором УкрАніми на свою приватну фірму «Барабан», де й відбувалося виробництво фільму.
Туди ж виводився дохід від продажу прав під виглядом всяких фіктивних послух на кшталт «оцифрування». Тобто студія роками використовувалась як прокладка.
Майже все майно, що було на студії, ми списали після приєднання.
Бо крім кількох раритетних станків, що перейшли в фонд Музею кіно Довженко-Центру, із решти «майна» там були потрощені меблі 1970-х років. Шкода, у мене не збереглися фото цього чудового «активу».
Я вважаю, що завдяки приєднанню, вдалось врятувати бодай ту дещицю цінного, що ще можна було викопати на студії серед шарів багатолітнього пилу та бруду: пару сотень плівок, що поповнили фільмофонд, архів справ легендарних мультфільмів і низку станків. Ні робочих комп’ютерів, ні іншої оргтехніки там не було.
Ідея створення державної анімаційної студії є настільки ж абсурдною, як і решта «ноу-хау» екологічної інспекторки Кудерчук. Кружок анімації, а не Держкіно – максимум, чим вона може керувати.
Першоджерело за посиланням.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції інформагенції "Погляд".
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.
Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Раніше ми повідомляли, що Українське Держкіно видало наказ про реорганізацію Центру Довженка.
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.