"Ми збираємо гроші на літні табори для українських скаутів – пластунів". Інтерв’ю з комендантом пластової події станиці Ірпінь – благодійного гаражного розпродажу Дмитром Скігіним

У центрі Ірпеня нещодавно відбулася подія, яка об’єднала благодійність, сімейне дозвілля та пластові традиції. Благодійний гаражний розпродаж, організований пластунами Ірпеня, зібрав сотні гостей у парку імені Володимира Правика. Попри холодну погоду та сильний вітер, захід став справжнім святом спільноти: з майстер-класами, гаївками, дитячими активностями та великою благодійною метою – підтримати проведення літніх пластових таборів для дітей. За результатами заходу вдалося зібрати 73 тисячі гривень. Такі ініціативи, окрім збору коштів, дозволяють виховувати у юних пластунів відповідальність, самостійність і відчуття спільноти. До організації долучаються не лише діти, а й цілі родини. Самі пластуни змалку вчаться бути ініціативними, працювати в команді та брати відповідальність за спільну справу. Про ідею гаражного розпродажу, літні табори для пластунів, особливості сучасного пластового виховання та нестачу виховників читайте в ексклюзивному інтерв’ю медіа "Погляд" з комендантом пластової події станиці Ірпінь – благодійного гаражного розпродажу Дмитром Скігіним.

- Дмитре, розкажіть нашим читачам про концепцію гаражного розпродажу? Яка його мета?

- Концепція гаражного розпродажу родом зі Сполучених Штатів Америки, де люди продають непотрібні для них речі в гарному стані, які можуть знадобитись комусь іншому. Це типовий для скаутів за кордоном захід, на якому зазвичай збираються кошти на різні потреби. У нашому випадку ми збираємо гроші на літні табори для українських скаутів – пластунів.  

- Можете трохи більше розповісти, якими будуть ці табори?

- Передбачається три види таборів.

• Перший – для пташат, тобто наймолодших дітей до шести років, які відпочиватимуть разом із батьками. Табір проходитиме на заході України й матиме програму, адаптовану саме для малечі.

• Другий – новацький табір для дітей від семи до одинадцяти років. Він також відбуватиметься на заході України, але вже без батьків, тож і програма там інша, розрахована на дітей молодшого та середнього шкільного віку.

• І третій – юнацький табір для підлітків приблизно від 11–12 до 18 років. Особисто для мене цей табір найцікавіший, хоча насправді всі табори мають свою цінність й особливу атмосферу. Саме цей табір орієнтований на підлітків, на їхню самостійність, відповідальність і вміння діяти в команді. Там діти максимально самостійні. Вони організовують свій побут, підтримують порядок, беруть на себе відповідальність за повсякденне життя табору. Програма дуже насичена: відбуваються змагання, різноманітні активності, багато командної взаємодії. На відміну від попередніх таборів тут діти живуть у наметах, самостійно готують їжу, облаштовують місце для вмивання і навіть, перепрошую за деталь, копають польову вбиральню.

- А яка сума вам потрібна і яким чином плануєте її зібрати? Розпродаж – це один із таких інструментів?

- Дивіться, у нас є таке поняття як вкладка – це кошти, які батьки сплачують, щоб дитина могла долучитися до табору. Для кожного табору сума різна, тому якоїсь однієї конкретної цифри, яку ми маємо зібрати, немає. Усі кошти, які вдається залучити під час таких благодійних заходів, ідуть на те, щоб зменшити загальну вартість участі в таборах для дітей. Фактично ця допомога рівномірно розподіляється між усіма учасниками й робить пластові табори доступнішими для кожної родини.

- А наскільки до сьогоднішньої події залучені батьки і самі пластуни?

- Частина локацій і торгових точок на нашому благодійному розпродажі – це пластові гуртки, а частина – родинні ініціативи. Є пластові сім’ї, які продають речі, збираючи таким чином кошти на свій улад, тобто на певну вікову групу пластунів.

До процесу активно долучені й батьки. Якщо говорити про молодших дітей, то там їхня участь значно більша. А ось старших дітей ми вже намагаємося підштовхувати до самостійності й ініціативності. Наприклад, якщо подивитися навколо, то багато хто з юнацтва сьогодні самостійно продає, комунікує з людьми, презентує те, що підготував.

Звісно, у підготовці часто допомагають батьки, але ініціатива дедалі більше переходить до самих дітей. Наприклад, моя донька – юначка – напекла мініпіци і продавала їх упродовж усього дня. Це якраз про відповідальність і власний внесок у спільну справу. Хоча батьки, безумовно, залишаються максимально залученими, адже йдеться про неповнолітніх дітей.

- Чи складно було підготуватися до цієї події? Чи потрібні були якісь особливі дозволи?

- Підготовка, звісно, була ненайпростішою, бо є чимало організаційних моментів: погодження з міською радою й обласною адміністрацією, оформлення дозволів на підключення електроенергії та інші технічні питання. Але насправді, якщо системно цим займатися, нічого надскладного немає, усе реально організувати.

- А яка з активностей чи локацій вам найбільше відгукнулася на заході?

- Я, на жаль, був більше занурений в організаційні процеси, тому не мав змоги повноцінно пройтися всіма локаціями. Але найбільше серед активностей мені відгукуються гаївки. Бо це наш український колорит, культура, наповнення й ідентичність.  

- Наскільки сьогодні великий попит на вступ до Пласту? Раніше однією з головних проблем була нестача виховників. Чи змінилася ситуація?

- Ситуація практично не змінилася. Виховників, на жаль, як не вистачало, так і досі бракує. Попит серед дітей великий, є черга, і подекуди діти роками очікують можливості долучитися, бо просто немає достатньо дорослих, які могли б узяти їх під своє крило.

Проблема ще й у тому, що небагато дорослих розглядають для себе можливість стати виховниками. Багато хто про Пласт чув, але не замислювався, що може долучитися не лише як батько чи меценат, а й як виховник для дітей.

- Отже, ви відкриті до того, щоб залучати нових виховників?

- Звісно. Це дуже важливо для нас. Було б чудово ширше про це говорити, адже роками стояти в черзі до Пласту для дитини – це надто довго. Буває, що дитина стає в чергу ще в новацтво, а долучається вже в юнацтві. Якби було достатньо виховників, ми могли б прийняти значно більше дітей і дати їм можливість пройти цей пластовий шлях вчасно.

- А що передбачає ваша роль як коменданта цього заходу? Це насамперед організаційна відповідальність, координація, погодження з міською владою? Ви є головною людиною на цій події?

- На цьому заході, так. Пласт розділений на станиці. Ми належимо до станиці Ірпінь, хоча пластунів зі станиці Буча ми теж запросили.

Роль коменданта передусім пов’язана з організацією всіх процесів: від координації команди до комунікації з міською владою, погоджень і загального супроводу події, щоб усе працювало злагоджено.

Інтерв’ю брала продюсерка та редакторка проєкту Наталія Зіневич. Матеріал для публікації підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Розміщення матеріалу редакторки сайту Марини Литвиненко.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.