Канти, бароковий костюм і забута музика України | Людмила Калита

Українське бароко (XVII–XVIII століття) — це доба вражаючої естетики, пишних форм та глибоких сенсів. Проте як саме звучала тогочасна музика і що носили українські міщани та шляхта? Про відродження старосвітських пісень, секрети пошиття історичного вбрання та участь у культурному проєкті "Історія зі смаком" розповіла дослідниця та виконавиця Людмила Калита.

Канти — це старосвітські пісні епохи бароко, які поєднували в собі духовні та світські мотиви. Цікаво, що у ті часи поняття авторського права практично не існувало: одні пісні мали конкретних творців, а інші — миттєво ставали народними, адже автори просто віддавали їх у маси зі словами "Співайте!".

Сьогодні давня музика отримує нове дихання. Людмила Калита разом із колегою Марією Скарпалькою в межах свого проєкту адаптують барокові пісні для сучасного слухача. Дослідниця зізнається: оригінальні тексти розшифрувати вкрай важко, а їхній зміст часто втратив актуальність. Саме тому виконавці зберігають унікальну старовинну музичну основу, але додають тексти із сучасним підтекстом, що робить канти ближчими для нинішнього покоління.

Усі знають знамениту жартівливу пісню "Під вишнею, під черешнею", де "стояв старий з молодою". Проте мало хто здогадується, якою вона була 300 років тому.

• Оригінальний настрій: Спочатку цей кант був глибоко мінорним, тужливим і сумним.

• Вертепне коріння: Пісня була невіддільною частиною знаменитого Галаганівського (Сокиринського) вертепу. У ньому, окрім біблійних сюжетів про Ірода та Ісуса, показували побутові комічні сценки за участю Діда, Баби чи Циган.

• Трансформація: За три століття народ настільки полюбив цей мотив, що повністю переробив його: змінили тональність на мажорну, переписали текст і перетворили сумний кант на культову веселу народну пісню.

Завдяки зусиллям Інеси Кожом, яка відтворила Сокиринський вертеп, Людмила Калита та інші учасники проєкту повертають цю історичну спадщину на сучасну сцену.

Окремим захопленням Людмили Калити є історична реконструкція одягу. Вона детально відтворила розкішний бароковий костюм, прототипом якого стало вбрання Наталки Розумовської (матері останнього гетьмана України Кирила Розумовського). Наталка, відома в народі як Розумиха, була видатною жінкою свого часу — вона успішно тримала власну шинкову справу, що для тодішніх жінок було надзвичайно складним бізнесом.

Відтворення такого одягу — це справжній виклик через особливості тогочасного крою:

• Без викройок та виточок: У XVII–XVIII століттях звичних нам лекал не існувало. Тканину викладали безпосередньо по фігурі людини, робили численні защипи та складки, зашиваючи їх вручну. Іноді фінальні штрихи та припасування шпильками робили прямо перед виходом на бал.

• Заморські тканини: Доба бароко принесла в Україну моду на блискучі східні тканини, шовк, золотошиття та складні візерунки, які завозилися з Китаю, Туреччини та Близького Сходу. Знайти максимально натуральні аналоги таких тканин сьогодні — найважче завдання для реконструктора.

• Маркери статусу: Кожна деталь вбрання говорила про багатство жінки . Наприклад, колір зав'язки на головному уборі (кораблику) мав своє значення: біла була у всіх, червона вважалася шиком, а чорна стрічка — це був абсолютний «писк моди» та ознака мега-розкоші.

Цей відтворений бароковий костюм глядачі зможуть детальніше розглянути у нових серіях проєкту "Історія зі смаком", які зараз перебувають на етапі монтажу.

Краса вимагає жертв, і зйомки стали справжнім випробуванням для Людмили: сукня, пошита за автентичними літніми зразками, виявилася дуже тонкою, а зніматися довелося на вулиці при температурі -17 °C! Проте результат вартує зусиль, адже такі проєкти доводять: українська барокова культура не залишилася в минулому — вона жива, динамічна та неймовірно стильна.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.