Хліб часів Голодомору 1932-1933 років виявили серед архівних документів

Сенсаційну знахідку представили широкому загалу київські архівісти. Під час поточної архівної роботи, а саме поаркушного перегляду та аналізу стану справи, один із фахівців державного архіву виявив у матеріалах два паперові згортки. Шматочки хліба, виготовлені «з невідомої сировини» збереглися в архівній кримінальній справі людини, яка пережила Голодомор 1932-1933 років у місті Києві та заповіла їх «для назидания» майбутнім поколінням. Архівну кримінальну справу № 65567 мешканця Києва, уроженця Полтавщини Олексія Сорокіна передано з архіву СБУ в ЦДАГО в 1994 році, відтоді її жодного разу ніхто не замовляв. Цим пояснюється той факт, що артефакт було виявлено ​​лише цьогоріч. 19 листопада 2018 року, під час прес-конференції, організованої та проведеної Центральним державним архівом громадських об’єднань України, архівісти за сторінками документів відтворили шлях знайденого хліба – від очевидця Голодомору до сучасників, ознайомили з долею людини, яка наважилась зберегти «речові докази» злочину влади, поділились подальшими планами стосовно дослідження цієї унікальної знахідки. За словами директорки ЦДАГО Ольги Бажан, кожен шматочок Олексій Сорокін загорнув у пояснювальну записку. З метою показати оригінальний вигляд документів поки ці записки не реставровано - вони зім'яті від перегинів, у яких зберігався хліб. Ці пояснювальні записки разом зі шматочками хліба репресивні радянські органи вилучили під час обшуку в Сорокіна як докази антирадянської діяльності киянина. При цьому, якщо вилучені у Сорокіна церковні книги були знищені, то шматочки хліба долучили до справи, на якій стояв гриф "зберігати вічно". У записці за 1932 рік Сорокін написав: "Тут зберігається зразок хліба, який їли селяни навесні 1932 року. Ми, кияни, поки ще мали хліб і поки ще не пухли з голоду, хоча і недоїдаємо страшно. Який страшний голод! Зразок селянського хліба додаю. Склад цього хліба мені невідомий. Але вже в поясненні за 1933 рік він зазначив, що голод дійшов до Києва і містяни також змушені готувати хліб із сурогату. Зокрема, збережений зразок виготовлено зі шкаралупи жолудя та обрізків картоплі: "У 1933 році навесні голод припік так усіх киян, що вони вживали в їжу все, що потрапляло, а замість хліба пекли корж із жолудевої кори та лушпиння з картоплі та всякої домішки. Такий зразок хліба я залишив моїм дітям на зразок і на повчання. Який страшний голод! Жах!!!". "Цей зразок хліба я залишив моїм дітям на повчання". Проте єдина дочка Олексія Сорокіна померла за рік до його арешту у 1941. У матеріалах справи йдеться про те, що це була одна із деталей, яку слідчі сприймали як доказ намірів арештованого проводити антирадянську агітацію. Мовляв, у Олексія Сорокіна вже немає дітей, а він все ще зберігає ці шматочки хлібу 1932-33 років. "Слідство має дані, що Ви зберігали ці експонати з контрреволюційною метою, використовуючи їх як наочне свідчення для контрреволюційної агітації проти радянської влади", - цитує протокол допиту Ольга Бажан. "Саме у цих двох рядочках є опосередковане визнання провини за злочини, що були здійснені радянської владою під час Голодомору". Прес-конференція з приводу виявлення серед архівних документів унікальної знахідки – хліба часів Голодомору 1932-1933 років відбулась у читальній залі Центрального державного архіву громадських об'єднань України. Також була продемонстрована добірка документів з фондів Центрального державного архіву громадських об'єднань України, що розкривають механізми реалізації злочинної політики радянської влади, спрямованої на знищення українського народу. У заході взяли участь заступник Міністра юстиції України Денис Чернишов, Голова Державної архівної служби України Тетяна Баранова, директорка Центрального державного архіву громадських об’єднань України Ольга Бажан. Заступник міністра юстиції Денис Чернишов повідомив, що виявлені шматочки хліба будуть передані в Інститут судової експертизи, щоб визначити їхній склад. Потім результати будуть передані до Інституту ботаніки. Для зберігання хлібців в архіві будуть створені спеціальні контейнери. За словами заступника міністра, потенційно цей хліб разом із супутнім описом буде розглядатися разом з іншими доказими того, як "тоталітарний режим ставився до народу". Світлини ДОВІДКА: Олексій Тимофійович Сорокін народився 1877 року в с. Клепачі Хорольського повіту на Полтавщині. За соціальним походженням – із селян. У 1889 році закінчив народне училище, а у 1900 році – вчительські курси. Згодом працював вчителем співу. Впродовж 1912-1916 років служив регентом Кубанського козачого військового хору. Після 1917 року працював на різних роботах – вчителем співу, робітником, регентом церковного хору. На момент арешту в 1941 році був диригентом церковного хору Вознесенської церкви Байкового цвинтаря. Сорокіна засудили за ст. 58-10 ("антирадянська агітація") до 5 років відбування покарання в Красноярському краї. Далі його сліди губляться. Реабілітований  1989 року Прокуратурою УРСР на підставі ст. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 року «Про додаткові заходи з відновлення справедливості стосовно жертв репресій, що мали місце в період 30-40-х і початку 50-х років». Джерела:  http://www.archives.gov.ua https://www.facebook.com/cdago.gov.ua/posts/2358450827718165?__xts__%5B0%5D=68.ARBoNe6x9HA_1ecZ1ZR7oXAl5L4piRUZ9UTMPKYNEuMekGS_H3oBXo1LudtLgrd0Rp0C90PisFvPMgh6IdZieQLWc8wc6dhU8QrsbfpC4JZH02nJcURNQ2X5IwZJHHFA0m4rIUIstmW_Kp4rUUSym1Q7bJNccTrOzKquKoL_gR9oB_0qDNt1cSRgVnv16sJGxCl_SrB8IZyHK89uqErDo8epOQ_Fi6RDCL6H0Q_ny79fvyowUdOiiKc-qJ_k3Z5qU0jhScNGe2fMS_HiTYWfiCNBMZ9DNc2H7A8GgukrVAr2xSOwQtPMdZkgZxClMX1ItXE5H7tiMqM9GEAYHOdR78yo-FIN&__tn__=-R