"Дуже вражає, скільки людей Роман Ратушний досі об'єднує". Інтерв’ю з Тетяною Терен – журналісткою, культурною менеджеркою, співкоординаторкою фестивалю "Протасів Яр"

Фестиваль "Протасів Яр" пам'яті Романа Ратушного перетворився на простір, де зустрічаються культура, історія, екологія і громадянська відповідальність, а пам'ять набуває продовження у спільних діях. Щоліта київська галявина, яку Роман Ратушний свого часу разом із громадою відстояв від забудови, збирає письменників, митців, військових, ветеранів, правозахисників, журналістів і всіх, хто поділяє цінності свободи та гідності. Цьогоріч фестиваль об'єднав партнерів із різних регіонів України. В ексклюзивному інтерв’ю для медіа "Погляд" зі співкоординаторкою фестивалю, журналісткою і культурною менеджеркою Тетяною Терен говоримо про те, чим цьогорічний фестиваль відрізнявся від попередніх, чому його називають простором своїх, як тут поєднуються культура, військовий досвід і громадянська відповідальність, чому Крим залишається невід'ємною частиною програми та як фестиваль продовжує справу Романа Ратушного.

– Як співкоординаторка фестивалю "Протасів Яр" пам’яті Романа Ратушного скажіть, чи вдалося реалізувати цьогорічний задум? Які ваші особисті враження як організаторки й учасниці?

– Я особисто дуже тішуся, коли спостерігаю за атмосферою Протасового Яру. Мені здається, що цього року ми найбільше наблизилися до справжнього фестивального формату. Тут дуже багато руху, є різні локації, де люди можуть перепочити, побути з дітьми на майстер-класах, познайомитися з тим, що робить наше військо на фронті, наприклад, випробувати керування дронами просто тут, на галявині, а також скуштувати кримськотатарські страви, випити кави, обрати книгу, залишити свої побажання для Радіо Хартія. Існує багато форматів, які органічно поєднуються з роботою великої фестивальної сцени.

Думаю, цей рік показав, що фестиваль справді масштабується. Ми бачимо більшу аудиторію, чимало людей, які приходять у різний час або дні на ті чи інші події. І дуже радіємо, що наш задум – запропонувати різні формати для різних аудиторій і віку – працює. Напевно, саме масштаб і різноформатність найбільше вирізняють цьогорічний фестиваль "Протасів Яр".

– Чи є моменти особисто для вас, які особливо запам'ятаються?

– Таких моментів дуже багато. Особливо мені запам’ятався третій, завершальний день фестивалю, що традиційно розпочався екскурсією Байковим кладовищем, яку провів Ростислав Семків.

Це були незабутні враження. Я бачила людей, які приходять на цю екскурсію вже не вперше, тому що вона дуже яскраво показує тяглість нашої історії. Ми йдемо однією алеєю, бачимо могили наших дисидентів, зокрема Василя Стуса, а далі – Романа і Василя Ратушних, поруч похований Ігор Козловський, навпроти – Євген Сверстюк. Це відчуття поєднання різних епох і поколінь, упродовж яких триває одна й та сама боротьба.

І майже на кожній події звучать слова про те, що тут, на фестивалі, відчуваєш себе серед своїх. Можна не знати більшості людей особисто, але коли дивишся зі сцени в зал, абсолютно переконаний, що перед тобою – свої.

Цього року до нас приїхало багато партнерів і друзів з інших регіонів, адже ми започаткували у межах програми фестиваль фестивалів. Приїхали команди з Луцька, Дніпра, Одеси. Коли дивишся на весь цей процес, бачиш відчуття спільності і взаємодії. Напевно, це одна з найголовніших емоцій цього фестивалю.

– Однією з наскрізних тем фестивалю стало єднання митців і військових, а також тих творчих особистостей, які нині служать. На фестивалі можна було поспілкуватися з ними і формально, і неформально?

– Безперечно. Пройшовшись нашою галявиною, можна було побачити багато партнерських наметів: "Ветеранка", "Лелека", "Хартія".

До кожного можна підійти, поспілкуватися, поставити запитання, дізнатися більше про службу, навіть спробувати керувати дронами. Запитань у людей дуже багато. І, що особливо важливо, на сцені постійно присутні військові та ветерани. Це одна з ключових складових фестивалю "Протасів Яр".

Було кілька дуже зворушливих моментів, коли військові розповідали, що, звертаючись до командування із проханням відпустити їх на фестиваль пам'яті Романа Ратушного, вони одразу отримували згоду. Їх без вагань відпускали сюди.

Це дуже важливо для нас як організаторів, адже цей фестиваль – саме такий майданчик, про який мріяв Роман, де зустрічаються люди, які сьогодні захищають Україну, і ті, хто її будує і творить. Саме в цьому, напевно, його найбільша сила.

– 5 липня – особливий день для родини Ратушних. Що можете про це розповісти?

– Так, третій день фестивалю припав на 5 липня – день народження Романа Ратушного. Йому мало б виповнитися 29 років. Ми дуже символічно розпочали цей день із екскурсії Байковим кладовищем. Побували біля могил Романа і Василя Ратушних. Мене дуже вразив момент, коли я побачила маленький торт зі свічками на могилі. Хтось прийшов зранку привітати Романа, побути поруч із ним і Василем.

Якщо подивитися на програму фестивалю, ми багато говорили про Романа, згадували його справу. Знову показували про Романа чудовий документальний фільм творчого об'єднання "Вавилон", який кожен може подивитися у вільному доступі. Також презентували репортаж платформи "Меморіал".

Я завжди пам'ятаю слова Світлани Поваляєвої, мами братів Ратушних і голови фестивалю. У перший день вона сказала, що ми створили цей фестиваль, щоб пам'ятати і продовжувати справу Романа. Але це передусім фестиваль життя. Він про життя і про живу пам'ять.

Між нами дуже часто звучить фраза: "Роману це б сподобалося". Я чую її від його друзів, побратимів. Першого дня була чудова розмова-спогад про Романа, і мене дуже вразило, з якою теплотою, гумором і радістю його згадують найближчі люди. Тому це дуже важлива історія у нашій практиці пам'ятування, в якій настільки сильною є громада, українське суспільство. Саме такою й має бути культура пам'яті – живою. Ми приходимо, пам'ятаємо, підтримуємо одне одного, обіймаємося і згадуємо тих, кого любимо.

– Під час фестивалю зі сцени ви говорили про важливість Криму для Романа Ратушного. Як тема Криму інтегрована у фестиваль?

– Якщо подивитися на історію фестивалю "Протасів Яр", можна помітити, що кримська компонента була присутня від самого початку. Для Романа було дуже важливо нагадувати, що російська війна проти України почалася саме з окупації Криму. Тому для нас принципово, щоб Крим залишався в інформаційному просторі й у нашій спільній пам'яті. Цього року завдяки нашим друзям і партнерам з Кримського Дому (державний культурно-інформаційний центр у Києві, заснований у 2015 році для збереження та розвитку культури кримськотатарського народу, - прим. ред.) на галявині з'явилися справжні кримські куточки, які викликали спогади й бажання знову опинитися у Криму. Ми віримо, що це станеться.

Кримський Дім пригощав гостей кавою, солодощами, кримськотатарськими стравами. Це теж форма живої присутності. Бо про Крим недостатньо просто пам'ятати – про нього потрібно говорити, його потрібно чути. Також під час одного з перформансів звучала кримськотатарська поезія. Крим був важливим для Романа, а ми продовжуємо те, у що він вірив і за що боровся.

– За роки повномасштабної війни адвокація кримської теми в Україні помітно змінилася й вийшла на новий рівень. Це проявляється, зокрема, у використанні кримськотатарської транслітерації назв населених пунктів, більшій увазі до культури та історії Криму. Чи можна сказати, що фестиваль "Протасів Яр" теж відображає ці зміни й стає одним із майданчиків, де ця тема набуває нового звучання?

– Нам дуже важливо пам'ятати, який шлях ми пройшли від 2014 року. Це були трагічні події, але треба чесно сказати: тоді ми дуже мало знали про Крим, його історію і культуру. За цей час відбулося взаємне наближення української і кримськотатарської культур. Сьогодні вже нікого не дивує, що ми знаємо кримськотатарську літературу, кухню, кераміку, орнаменти. Але це знайомство має тривати, особливо зараз, коли війна точиться вже понад десять років, стільки ж триває й окупація Криму.

Ми постійно чуємо пропозиції від окремих міжнародних партнерів припинити війну ціною українських територій. Саме тому присутність Криму на фестивалі – це також наша чітка позиція: Крим був, є і залишатиметься частиною України й нашого спільного серця.

Так само, як ця галявина, яку забудовники роками намагаються відібрати. Це прояв нашої пам'яті, любові й бачення українського майбутнього.

– Наше медіа багато знімає адвокаційних сюжетів, пов'язаних зі збереженням культурної й археологічної спадщини, на екологічну тематику тощо.  Ми помітили, що значно ширшу увагу до них часто привертає підтримка відомих людей. Фестиваль "Протасів Яр" цього року також об'єднав багатьох знакових постатей: Оксану Забужко, Сергія Стерненка та інших. Що спонукало їх долучитися до фестивалю і яке значення вони надавали цьому місцю та його місії?

– Особливість фестивалю в тому, що його гостям нічого не потрібно пояснювати. Варто лише почути ім'я Романа Ратушного – і люди одразу розуміють, що тут відбувається і заради чого. Щороку ми отримуємо підтримку великої кількості партнерів і вже навіть будуємо плани на наступний сезон.

Цього року ми вперше започаткували вступну промову до фокус-теми. Її виголосила Оксана Забужко, відштовхнувшись від слів Романа Ратушного про те, що чим більше росіян ми знищимо сьогодні, тим інше майбутнє матимемо завтра. Вона говорила про його сміливість називати речі своїми іменами, коли багато хто досі боїться робити це, особливо у спілкуванні з міжнародними партнерами.

Сергій Стерненко приходить на фестиваль щороку. Він бере участь у подіях, присвячених пам'яті Романа, разом із його друзями та побратимами.

Цікавою вийшла дискусія про свободу слова від Премії імені Георгія Ґонґадзе, у ході якої журналістка Софія Середа теж згадувала Романа зі свого професійного досвіду.

Довідково:

Премія імені Георгія Ґонґадзе – це одна з найважливіших журналістських нагород в Україні, заснована у 2018-2019 роках Українським ПЕН, родиною журналіста, виданням "Українська правда", Києво-Могилянською Бізнес-Школою та її випускниками. Премія відзначає незалежних медійників за професійну відвагу та внесок у розвиток суспільства.

Дуже вражає, скільки людей Роман Ратушний досі об'єднує. Зокрема, до мене після фестивалю підходили місцеві мешканці, які випадково дізналися про захід. Я сказала, що це фестиваль пам'яті Романа Ратушного, а вони відповідалили: "Ми жили з ним в одному будинку" або "Пам'ятаємо його акції протесту". Саме ім'я Романа пояснює людям сенс цього фестивалю й щороку приводить сюди дедалі більше людей.

– На фестивалі дуже відчутна присутність людей Майдану. Це було свідомим задумом?

– Я сприймаю фестиваль "Протасів Яр" як цілісну історію, яка почалася ще влітку 2022 року, після загибелі Романа. І ця історія постійно нашаровується, масштабується.

Дуже важливо пам'ятати всіх людей, які приходили на цю галявину протягом цих років. Тут була Вікторія Амеліна, яка завершила свою останню книгу саме епізодом відкриття першого фестивалю.

Тут були Ада Роговцева, Мустафа Джемілєв, Ігор Козловський… Ці люди стали для нас моральною опорою.

Постійно звучать спогади про Майдан, Революцію на граніті. Документальний фільм про Романа починається саме з Майдану, адже Революція Гідності стала визначальною для його становлення.

Я завжди згадую, як Світлана Поваляєва брала обох синів на всі українські Майдани. Вони буквально виросли в цій атмосфері. Тому присутність людей Майдану на фестивалі – абсолютно природна. Багато з них сьогодні воюють, захищають Україну, і вони є невід'ємною частиною спільноти Протасового Яру.

– І на завершення інтерв’ю поділіться з нашими читачами власними думками про цьогорічний слоган фестивалю "Щоб слова не дзвеніли, а важили".

– Незмінний слоган фестивалю – слова Романа Ратушного: "Ніколи нічого не бійтеся". Я часто бачу, як наші спікери поглядають на стенд із фотографіями Романа і Василя, де написані ці слова, знову їх цитуючи.

Водночас щороку ми обираємо ще й окрему фокус-тему. Цього року це слова Сенеки – одного з найважливіших мислителів для Романа, чиє ім'я він узяв собі як позивний: "Щоб слова не дзвеніли, а важили".

Дуже важливо називати речі своїми іменами, повертати справжні назви й сенси. І словами, і вчинками показувати, що ти живеш відповідно до своїх переконань і продовжуєш боротьбу за те, у що віриш.

– Дякую вам.

Розмову вела продюсерка та редакторка проєкту Наталія Зіневич. Матеріал для публікації підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Розміщення матеріалу редакторки сайту Марини Литвиненко.

Розмова з Тетяною Терен є частиною великого циклу інтерв'ю з іншими знаковими учасниками та гостями фестивалю "Протасів Яр".

• Матір Романа Світлана Поваляєва підкреслила, що фестиваль є простором живої пам'яті та нашою зброєю в боротьбі за власну культуру.

• Правозахисник Алім Алієв нагадав про нерозривний зв'язок материкової України з Кримом та важливість інтеграції кримськотатарської культури в наш спільний простір.

• А військовий та активіст Андрій Горбатов звернув увагу на тяглість боротьби, закликавши суспільство до реальних справ, аби слова кожного українця сьогодні мали реальну вагу.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.