На початку ХХ ст. дріжджовий магнат Микола Чоколов побудував в Ірпені дачу в стилі неомодерну
Згодом будиночок став для нього та його коханки-балерини любовним гніздечком
Жінка, довідавшись про те, що її ховають в гущі лісу від офіційної родини коханого, вирішує покінчити життя самогубством
Через три десятиліття трагічна історія кохання забувається і у стінах казкового будиночку починається нова історія — українського письменства.
У 1935 році з ініціативи поета Івана Гончаренка було вирішено створити на базі дачі Будинок творчості письменників
Навколо першого будиночка починають з’являтися нові корпуси, будується їдальня
Тут письменники відпочивають, рибалять, збирають гриби та створюють шедеври української літератури
Лісо-паркова зона Будинку письменнників була повністю ізольована від міста і жила "своїм життям"
За час існування Будинку письменників тут побували О. Довженко, П. Тичина, М. Стельмах, М. Бажан, О. Вишня, О. Гончар, М. Рильський та ін.
Митці приїздили сюди з різних куточків України і Європи, Тут вони ділилися особистими історіями, черпали натхнення один від одного, гріли серця розмовами біля каміну.
Картина сьогодення невтішна: облущені стіні, зруйновані сходи, вимиті дощем кольори
29 квітня 2017 року за рішенням НСПУ частина землі Будинку творчості письменників була передана місцевій владі
Тепер на місці лісо-паркової території будинку письменників зробили сучасний парк.
Вподобання письменників різні: комусь подобається модерн, а хтось надихається від чистоти оригінальної природи.
