«Борть. Життя. Полісся»: вперше показано унікальні фото

На території Національного музею архітектури і побуту України Україні вперше презентували фотопроєкт, присвячений бортництву

Фотовиставка «Борть. Життя. Полісся» унікальна тим, що  на ній вперше в Україні в одному місці було зібрано фото та документи з низки українських архівів та знімки, зроблені під час науково-дослідницьких експедицій до місць сучасного побутування бортництва Київської, Рівненської та Житомирської областей.

Виставка стала одним з  найяскравіших фрагментів Національного проєкту «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі», ініційованого Вишгородським історико-культурним заповідником, який реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

На фотовиставці поєднано експозиційно-фондові та архівні матеріали різних часів з існуючими у наш час осередками традиції у межах теми бортництва українського Полісся.

Фотопроєкт «Борть. Життя. Полісся» реалізується у співпраці з державню архівною службою України, з Центральним державним архівом вищих органів влади України, з Центральним державним архівом кіно- і фонодокументів імені Пшеничного, Державним архівом Київської області за підтримки Державних архівів Рівненської і Житомирської областей.

Куратор Національного проєкту, директор Вишгородського історико-культурного заповідника, кандидат історичних наук Влада Литовченко зазначила: «На світлинах зображено унікальні артефакти - від минувшини до сьогодення. Вперше в Україні ці фотоматеріали презентовано в широкому форматі. Цей проєкт є вдалим симбіозом міжсекторального, музейно-архівного співробітництва. Завдяки співпраці з нашими архівами вдалося дослідити еволюцію бортництва, зібрати максимальну кількість фотоматеріалів про бортництво і бджільництво в Україні. Фінальним акордом Національного проєкту є створення віртуального музею бортництва з віртуальними філіями, до якого також увійдуть оцифровані матеріали, представлені на цій фотовиставці. Нашими партнерами стала низка музейних закладів України – окрім Вишгородського історико-культурного заповідника, це Національний музей архітектури і побуту України, Національний історико-архітектурний заповідник «Переяслав», Рівненський краєзнавчий музей, Олевський краєзнавчий музей, Сарненський історико-етнографічний музей, і музей «Українське село», які містять експозиції бортництва».

Голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов підкреслив: «Мені дуже імпонує такий сучасний формат – поєднання давньої традиції й сучасної подачі, зокрема, оцифрування виставки, яка буде доступна всім бажаючим у віртуальному музеї бортництва. Ми радо долучилися до співпраці з Національним проектом, адже це йде в унісон з цілями Стратегії розвитку архівної справи. Радо приймемо по завершенню проєкту всю аудіовізуальну частину на державне зберігання. До того ж, варто подумати про створення архівної колекції на підставі фотографій про бортництво – аби через 10, 50, 100 років дослідники могли швидко знайти відповідні матеріали».

Директор державного архіву Київської області Соф’я Каменєва розповіла: «Я завжди стежила за реалізацією Національного проєкту «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі». Цей проєкт міг реалізуватися не лише тоді, коли до цього проєкту приєднуються фахівці, науковці, менеджери, а й, насамперед, коли у проєкт вкладається вся душа. Я знаю, що Влада Литовченко над цим проєктом працювала 24 години на добу і 7 днів на тиждень. Такі проєкти просто зобов’язані бути успішними. Переконана, що представлені на фотовиставці матеріали повинні бути і в архіві Київської області, і будемо раді взяти ці документи на зберігання – створити окремий фонд».

Відомий мистецтвознавець Світлана Долеско зазначила: «Це цілком слушна думка, що фотоматеріали, представлені у межах проєкту, повинні бути заархівовані, щоб через будь-який відтинок часу інформація була доступна. Хочу звернути увагу, що Український культурний фонд підтримав велику кількість проєктів. І коли такий потрібний і цікавий загалу проєкт, як «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі» добігає фіналу, стає зрозуміло, яка ціль і місія гранту. Учасники проєкту провели велику роботу, спрямовану на збереження і розвиток культурних традицій».

Про деякі унікальні документи, знайдені під час роботи над фотопроєктом, розповіла науковий керівник Національного проекту «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі», провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАНУ, кандидат історичних наук Галина Бондаренко. «Один з цікавих документів, – в оцифрованому вигляді він є на сайті Центрального історичного архіву – грамота, за якою полковник Василь Підгорецький передає в оренду борті, які знаходилися в Києві, на землі церкви Василя Кесарійського. Також до фотопроєкту увійшла світлина з експедиційного щоденника відомої етнологині Наталі Заглади, зроблена під час експедиції 1936 року до Чорнобильського та Димерського районів. Це пасіка Зіновія Круковця, у якого була невелика кількість рамкових вуликів, але основну частину пасіки складали колодні вулики. Ще одне цікаве фото було знайдене в архіві кіно- і фонодокументів імені Пшеничного. Воно знаходиться в архіві документів, які під час Другої світової війни були вивезені до Німеччини, а потім повернуті в Україну. На фото – акуратна пасіка, яка повністю складається з колодних вуликів. Науковці того часу фіксують, що коли вони йшли селами, то скрізь бачили борті, які висіли на деревах, які стояли і біля будинків, і в садах. Тобто бортники використовували різні техніки».

Генеральний директор Національного музею архітектури і побуту України, заслужений працівник культури України Оксана Старак-Повякель звернула увагу учасників проєкту на те, що територія для презентації фотопроєкту була обрана дуже вдало, адже у Національному музеї архітектури і побуту представлено велику експозицію бортництва, і все у поєднанні дає прекрасне уявлення про давній промисел. «Це середовище, де можна побачити оригінальні вулики, дізнатися, як саме вони були встановлені на деревах у давні  часи. Мед у Київській Русі був одним з найголовніших засобів виживання. З одного баку, це смачно і поживно, з іншого – кращого антисептика, ніж мед і продукти бджільництва, не було. Окрім того, у часи Київської Русі особливо на Поліссі, бортний та хутровий промисли були основними, за рахунок яких Київська Русь могла представити себе й за кородоном, адже це були предмети експорту. Про важливість промислу свідчило й те, що якщо людина знищила чи вкрала борть – її чекала смертна кара. Щоб скласти повніше уявлення про медоборну справу в Україні, ми до відкриття фотопроєкту  «Борть. Життя. Полісся» підготували також виставку «Бортництво».

Також У Національному музеї архітектури і побуту встановлена спеціальна табличка з QR-кодом для промоції  Національного проєкту, і після 31 жовтня – часу його завершення – всі відвідувачі можуть просканувати код і дізнатися більше про історію бортництва, про світ бортництва, і в тому числі побачити ці унікальні знімки, які будуть також оцифровані й розміщені у віртуальному музеї бортництва.

ДОВІДКА. Ініціатор Національного проєкту «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі" – Вишгородський історико-культурний заповідник.

Співорганізатори проєкту: Вишгородська міська рада, Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації, Сарненський історико-етнографічний музей,Олевський краєзнавчий музей.

За підтримки:Житомирської обласної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації, Рівненської обласної державної адміністрації.

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

Як повідомляв «Погляд», Кабмін схвалив створення Українського інституту інтелектуальної власності.