Анастасія Пчілінська: рідні та побратими просять нагородити Євгенія Лемешенка званням "Герой України"

Родина героя розмістила петицію № 237412 на сайті Президента України.

Народився Євгеній Лемешенко 5 жовтня 1995 року в м. Світловодськ Кіровоградської області.

В 1998 році родина переїхала до Фастова.

Навчався Євген у ЗОШ І-ІІІ ступенів N°3, 11 класів якої закінчив у 2013 році. У 2019 році завершив навчання у Національному університеті харчових технологій, а далі було навчання в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі (2021 рік).

Євгеній, з ранніх років займався рукопашним боєм у молодіжному військово-патріотичному клубі "Каскад", де заклав основи військової дисципліни та бойового братерства.

Учасник численних змагань, він здобув чимало нагород, наполегливо рухався до майстерності, готуючись навесні 2022 року здати атестацію на 1-й дан.

Після цього його шлях проліг до НСОУ "Пласт", де, почавши як вихованець, він швидко став виховником і керівником станичного осередку в рідному Фастові на Київщині. Завдяки Євгенію, молодь отримала можливість загартовуватися як фізично, так і морально, виховуючи в собі почуття патріотизму та відповідальності за Україну.

Як заступник керівника "Каскаду" він не лише тренував молодь, а й був надійною опорою в організації всіх заходів із військово-патріотичного виховання молоді.

Працював Євгеній вчителем фізичного виховання у Фастівському ліцеї N°7.

У школі ставив високі стандарти для своїх учнів, готуючи їх до труднощів, які можуть чекати в майбутньому.

З початком повномасштабного російського вторгнення зголосився добровольцем до 208 батальйону ТрО в групу швидкого реагування під керівництвом свого тренера та виховника Юрія Пустовія.

Згодом продовжив службу в 250-му батальйоні ТрО в складі розвід взводу на посаді командира розвідувального відділення.

Після здачі Q-курсу ССО, який пройшов повністю, розпочав службу в 73-му Центрі ССО.

У березні 2024 року старшина 2 статті Євгеній Лемешенко очолив групу спецпризначення 2 команди 1 загону 73 морського центру ССО, яка успішно виконувала завдання в дельті Дніпра.

Зокрема в квітні 2024 року, завдяки його вмілому керівництву, група знищила ворожі позиції на одному з островів поблизу н.п. Берегове (Херсонська обл.).

Також під його командуванням була зірвана висадка ворожого десанту біля н.п. Велетенське (Херсонська обл.), що змусило противника відступити, зірвавши плани ворога щодо просування в напрямку правого берега Дніпра.

У травні група під керівництвом Євгенія подолала мінні загородження противника на узбережжі острова Нестрига, зачистила територію та захопила зразки ворожого озброєння.

А вночі непомітно завела 12 бійців дружнього підрозділу, таким чином без жодного пострілу взявши під контроль узбережжя й покращивши позиції для подальшого просування.

У вересні група спецпризначення, отримала завдання провести розвідку лісу поблизу н.п.Обуховка (Курська обл.) і влаштувати засідку для техніки противника на дорозі.

Під час виконання завдання Євгеній помітив трьох військових ворога, першим відкрив вогонь з одноразового гранатомета, подавши приклад решті групи. Головний дозор знищили.

Проте відразу почався артилерійський обстріл і атака дронами, внаслідок чого був поранений оператор групи.

Євгеній надав йому медичну допомогу і підготував евакуацію, тим часом ворог почав штурм їхніх позицій.

Сили були нерівні, тому прийняли рішення відступити.

Під час відходу Євгеній прикривав вогнем побратимів, даючи їм змогу вивести пораненого, але сам отримав смертельне поранення.

Лише наступної ночі побратими змогли забрати його тіло.

Євгеній Лемешенко загинув 15 вересня 2024 року на Куршині.

До останнього подиху він залишався вірним присязі.

Для дітей він приклад відваги та справедливості! Він ніколи не відмовляв у допомозі.

Його лідерські якості, відданість своїй справі, патріотизм, чесність, доброта , відвага, щирість ,назавжди залишаться в наших серцях!

Ми втрачаємо найкращих, ми втрачаємо цвіт нації.

Сильних та відважних, справжніх патріотів своєї країни.

Він - моя гордість, мій герой.

В нього залишилась мама, тато, брат та його кохана дівчина .

Зараз його рідні та побратими звертаються до Президента України з проханням вшанувати його пам’ять і присвоїти звання Героя України (посмертно).

Фото надані Анастасією Пчілінською.

На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією медіа "Погляд".

Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.

Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.