Суспільство
Російсько-Українська війна
Інтерв'ю

"Жовто-блакитний прапор завжди був символом єдності, згуртованості українців". Інтерв’ю зі співробітницею Музею війни Світланою Демченко

У колекції музею зберігається вже понад 300 прапорів. Кожен має свою унікальну маленьку історію. Саме з цих мікроісторій пишеться сучасна історія боротьби України проти російського агресора.

Формувати пам’ять про нинішню російсько-українську війну – пріоритет на сьогодні, адже артефакти, які дозволять досліджувати, пам’ятати у майбутньому цю війну, зникають кожного дня. 29 серпня 2025 року у приміщенні Національного музею історії України у Другій світовій війні (скор. Музей війни, - прим. ред.) відбулася подвійна подія: закритий кінопоказ документального фільму "Прапор з блокпосту "Жираф": свідок історії оборони Ірпеня" та передача цього прапору до колекції музею, де він зберігатиметься для майбутніх поколінь як символ боротьби за незалежність України. На заході були присутні захисники України, родини загиблих героїв, їх друзі та знайомі, які передали до колекції музею також шеврони та примірник газети з дружиною загиблого героя, командира блокпосту "Жираф" Олександра Ткаченка "Сєвас" Валентиною Ткаченко. Про важливість зберігання артефактів війни, враження від показу кінострічки та сприйняття війни дітьми команда медіа "Погляд" поспілкувалась із завідувачкою сектору досліджень соціогуманітарних складників війни відділу російсько-української війни Музею війни Світланою Демченко.

- Світлано, охарактеризуйте сьогоднішню подію в музеї. Наскільки часто родини загиблих героїв передають артефакти музею?

- Сьогодні в нашому музеї відбулась дуже важлива подія – зустріч із захисниками блокпосту "Жираф" з міста Ірпінь та їхніми родинами і передача артефактів до музею. Для нашого музею це є високою оцінкою роботи. Адже коли передачу артефактів і зустрічі саме в стінах нашого музею ініціюють саме захисники, ми вкотре впевнюємося, що працюємо у правильному напрямку.

Документуванням російсько-української війни наш музей займається з 2014 року, з початку російського вторгнення в Україну. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії, ця робота набула нових обертів і сенсів. Ми усвідомлюємо свою роль в історії.

У свій час, документуючи історію Другої світової війни, нам уже доводилося працювати із зібраними попередніми поколіннями матеріалами. І ми розуміли, наскільки це важливо. Сьогодні ми працюємо, щоб зберегти історію для наступних поколінь. Наші діти, онуки мають розуміти,  якою ціною і жертвою здобувається воля України.

Сьогоднішній прапор, який передали наші захисники до музею, є дуже особливим експонатом. З їхніх слів ми дізнались, наскільки важливим для них був цей прапор у лютому-березні 2022 року і яку вагому роль він відіграє для нас тепер.

Ми повинні зберегти історію цього прапора. І ми дуже вдячні, що захисники обрали саме наш музей.

Також хочу додати, що в колекції Національного музею історії України у Другій світовій війні зберігається вже понад 300 прапорів. Їх передавали нам бригади, батальйони, роти та бойові підрозділи різних родів військ. Кожен із цих прапорів має свою унікальну маленьку історію. Саме з цих мікроісторій пишеться сучасна історія боротьби України проти російського агресора.

Врятований державний прапор з "Азовсталі" передали до Музею історії України у Другій світовій війні

Жовто-блакитний прапор завжди був символом єдності, згуртованості українців. І я впевнена, що саме цей прапор – свідок оборони не лише Ірпеня, а й Києва – займе гідне місце в майбутній експозиції музею російсько-української війни. Як і всі предмети, які потрапляють до нашого музею, він пройде шлях атрибутування, офондування і далі буде використовуватися у виставкових проєктах музею як всередині країни, так і за кордоном.

Довідково

у 2023 році в День Державного Прапора України у Військовому музеї Латвії відбулась виставка українських прапорів "Прапори України. Боротьба за Незалежність".

Експозиція виставки налічувала 23 прапора, підписаних українськими захисниками, які боронять Україну у боях з російським агресором. Прапори підписали військові різних підрозділів Збройних Сил України, Національної Гвардії України, Державної прикордонної служби України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Військово-морських Сил України та Повітряних Сил України.

- Що означає атрибутування предмета?

- Атрибутування предмета – це дослідження його історії. У спеціальній музейній програмі повністю вказуються дані про предмет, легенда про нього, зазначається, за яких обставин він був переданий до музею, з яких матеріалів виготовлений, тобто дається повний опис його розмірів. Цей процес займає певний період для атрибутації.

- Процес атрибутування переданого сьогодні прапора вже розпочався, адже про нього на заході було розказано чимало фактів?

- Звичайно, попередньо із сьогоднішньої зустрічі вже є база для опрацювання цього матеріалу. Звісно, під час процесу атрибутації, коли науковці будуть описувати цей прапор, ми зв'яжемося з нашими фондоутворювачами задля уточнення деталей. Фондоутворювач – це той, хто передає артефакт до музею і зазначається в акті прийому-передачі матеріалів. Наразі у нас це Петро Савка "Сява", захисник блокпосту "Жираф", керівник громадської організації "Об’єднання захисників Ірпеня".

Петро Савка "Сява", захисник блокпосту "Жираф", керівник ГО "Об’єднання захисників Ірпеня"

- Розкажіть, будь ласка, наскільки взагалі часто до вас приходять бажаючі ділитися історіями? Музей шукає таких людей чи вони приходять із власної ініціативи?

- Буває по-різному. Інколи ми шукаємо, але й до нас люди приходять. Хочу зауважити, що на початку повномасштабного вторгнення музей відновив свою роботу буквально в перших числах квітня 2022 року. Наш генеральний директор Юрій Савчук організував експедиції по щойно деокупованих населених пунктах Київщини для того, щоб зібрати й офондовувати матеріали, задокументувати війну.

Спочатку ми самі зверталися для проведення таких заходів, а тепер часто  захисники, відвідавши музей чи ознайомившись із нашою роботою в соціальних мережах, ініціюють подібні заходи з передачі предметів до колекції музею. Для нас це найвища оцінка та свідчення довіри.

- Як жителька Києва і глядач закритого кінопоказу документального фільму про захисників Ірпеня можете поділитися своїми враженнями? Які емоції викликало побачене на екрані?

- Фільм насправді сподобався. Дуже важливо, що герої цього фільму – захисники, свідки, оборонці блокпосту "Жираф". Надзвичайно важливо, що це зафіксовано. Як на мене, чудово, коли люди йдуть на контакт, особливо родини, які втратили батька, чоловіка, бо інколи кожен по-різному переживає своє горе. Хтось хоче з ним поділитися і розказати, а хтось закривається. Сьогодні дружини загиблих героїв, які були у фільмі, щиро і відкрито поділилися історіями своїх чоловіків.

Надзвичайно щемливо було слухати, які емоції викликав цей прапор у захисників у 2022 році і сьогодні Наскільки він був важливий не тільки для них, а й для цивільного населення Ірпеня і Бучі. Будучи відрізаними від інформаційного простору під час окупації, люди щоранку бачили, як майорів цей прапор, що означало продовження боротьби з окупантами.

Блокпост "Жираф"/ Фото - "Радіо Свобода", 10 березня 2022

Тому я думаю, що фільм ще буде доопрацьований, міститиме більше матеріалу, в нього буде залучено додаткові спогади очевидців.

- Команда медіа "Погляд", створюючи цей фільм, намагалась зробити його прийнятним для дітей. На вашу думку, чи можна дану стрічку демонструвати дітям? Дитячий глядач – це особлива категорія. Як музей працює з цією категорією відвідувачів?  

- Наш музей працює з найменшими відвідувачами. Так було завжди. Для них організовувалися спеціальні екскурсії.


Я впевнена і переконана, що на таких фільмах треба виховувати майбутнє покоління патріотів. Наші діти повинні знати, якою ціною здобувається свобода, яких жертв коштує те, що вони щоранку прокидаються і спокійно йдуть до школи. Вони повинні усвідомлювати, що кожного дня їх захищають Збройні Сили України. Тому для дітей перегляд цього фільму має бути обов'язковим.

У стінах музею для дітей можна також спробувати зробити подібну дитячу подію з розмовами із захисниками або членами родин загиблих героїв. До нашого музею дуже часто приходять спільноти переселенців із Маріуполя, Херсонської і Запорізької областей, у тому числі і діти. Для них проводяться окремі заходи, які є неймовірно важливі і доречні.

- Дякуємо вам за розмову!

Розмову вела продюсерка та редакторка проєкту Наталія Зіневич. Матеріал для публікації підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Розміщення матеріалу редакторки сайту Марини Литвиненко.


Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.