Максим Залевський: Коли луг стає активом: Карбонові кредити і майбутнє українського села

В продовження теми розвитку сільських територій з точки зору розвитку природоохоронних зон скажу свою неочевидну точку зору.

У нас мережа екопоселень. І звісно в турах ми робимо власний аудит територій.

Часто розмова починається з: "у нас дуже гарно — озера, старий дубовий гай, луги, краєвиди…". І воно трохи навіть заїжджено виглядає. Я завжди питаю — що конкретно. Поки звісно не побуваю і не побачу. А потім кажу: у вас вид на мільйон, ви живете як олігархи.

Це такий ліричний вступ. І без перебільшення.

Більшість територій, обраних нашими поселенцями — це або сусідство зі Смарагдовими зонами, або заказники, лісництва, каскади озер, балки, перелоги, мозаїка полів і луків.

Тобто люди інтуїтивно селяться в місцях з високою природною складністю. І це мабуть доволі логічно, бо часто саме вона є вирішальною.

Свою ділянку я, наприклад, обрав через наявність старого саду, доступу до річки та лісополоси зі старих ясенів і дубів. Для мене це було визначальним, а не стан саманних стін під штукатуркою, які врешті виявились прогнилими.

Заказник як практичний інструмент

Створення ландшафтних заказників місцевого значення — реальна ніша. Вона дає можливість хоч якісь неконфліктні території "упакувати" в проєкт, який можна розвивати не лише з точки зору екології, а й розвитку території. Це природний капітал регіону, який можна і варто використовувати як конкурентну перевагу.

Якщо ми вже говоримо про заселення його міленіалами — це треба вчитись продавати. Бо більша частина з них екосвідомі вегетаріанці, якщо що.

Як створити заказник

Якось у нас була розмова з Петром Тєстовим і він сказав: наше законодавство має кілька шляхів створення заказників місцевого значення. І саме зараз фактично закладається архітектура зоновідведень на місцях.

Якщо площа відведена під ліс — там ймовірно ліс і залишиться чи луг. А якщо фермери пролобіювали орне поле — буде орне поле. Зараз, до речі, є багато площ самосійних лісів, які ніде не ідентифіковані. І це те, що можна захистити і зберегти.

Є ще тема площ під біорізноманіття цінних видів — їх оформити найпростіше. Для цього достатньо просто робити моніторинг і вносити знайдені види на iNaturalist.

Цим ми потрохи і займаємось. І у цієї функції є не лише освітнє продовження…

Тепер неочевидна частина

Звісно можна довго говорити про цінність довкілля — етичну, культурну, соціальну. Але з’явився ще один вимір, який раніше просто не існував.

Екологічна економіка.

Природа почала отримувати вимірювану вартість. Не абстрактну, не моральну — а бухгалтерську.

• Луг тепер — це не просто "гарно". Це накопичення вуглецю.

• Старий сад — не романтика. Це стабілізація мікроклімату і вологи.

• Балка з кущами — не хащі. Це коридор біорізноманіття.

Коли ми робимо моніторинг видів, описуємо угіддя, фіксуємо ґрунти, водний режим —

ми фактично створюємо не природоохоронний документ. Ми створюємо основу для екосистемних активів.

З’явились механізми, де територія може отримувати фінансування не за туризм і не за дотацію, а за сам факт правильно функціонуючої екосистеми:

• накопичення вуглецю у ґрунті

• відновлення біорізноманіття

• стабілізація води

• природна регенерація лісу

Після верифікації це стає карбоновими або біорізноманіттєвими кредитами. І тут раптом заказник перестає бути "обмеженням діяльності". Він стає виробничою одиницею.

Чому це не фантазія

Якщо здається, що це нова теорія — ні. Просто у нас ще не прийнято так дивитись на територію.

Наприклад Норвегія десятиліттями утримує сільські території на дотаціях. І платять там не за молоко. Платять за ландшафт.

Гірські пасовища і традиційні луки — це середовища з найбільшим біорізноманіттям. Як тільки з них піде людина — вони заростають і видове різноманіття падає. Тобто парадоксально:

• дика природа потребує людини

• але правильної людини, так званих стюардів територій.

І держава фактично платить за екосистемну функцію землекористування. Зараз це починає оплачувати ще й глобальний ринок через карбонові та природні кредити.

Три реальні моделі розвитку територій

Сьогодні у села залишилось три економічні сценарії.

• Індустріальний - Агрохолдинги, інтенсивне використання. Територія — ресурс.

• Рекреаційний - Туризм і відпочинок.Територія — декорація.

• Екосистемний - Карбонові кредити, біорізноманіття, водний баланс. Територія — жива система.

І саме ландшафтні парки та заказники — єдина інфраструктура, здатна обслуговувати третій сценарій. Бо для нього потрібні межі, моніторинг, управління і довіра до даних.

Що змінюється для села

Село вперше отримує модель доходу, не пов’язану з виснаженням землі.

• Не орати більше

• Не рубати більше

• Не забудовувати більше

• А підтримувати природний стан.

І тоді місцеві жителі стають не користувачами території, а її операторами.

Раніше природоохоронні території конфліктували з місцевими — держава щось забороняла, але нічого не давала. Коли ж екосистема генерує фінансовий потік — конфлікт зникає. Парк, заказник, громада і фермери стають учасниками одного процесу.

Висновок

Регіональні ландшафтні парки і заказники — це не просто охорона природи. Це майбутня економіка територій. І вперше за всю історію збереження природи може бути не ідеологією, а роботою.

Село і околиці справді потребують переосмислення. І, можливо, починати його треба не з будівництва, а з інвентаризації життя навколо.

Максим Залевський — це український екоактивіст, письменник та громадський діяч, відомий своєю діяльністю у сфері сталого розвитку та розбудови екопоселень.

Основна діяльність та досягнення:

• Екоактивізм та лідерство: Станом на 2026 рік він є президентом Global Ecovillage Network (GEN) Ukraine — українського відділення міжнародної мережі екопоселень.

• Освітні проєкти: Засновник та куратор громадської організації та освітньої платформи Зелена школа, яка проводить лекції про екологічний спосіб життя та раціональне споживання.

• Письменницька діяльність: Автор книги "По той бік успіху", у якій описує свій шлях від успішної кар'єри у сфері IT та стартапів до свідомого екологічного життя в екопоселенні. Також є автором книги "Пришелец".

• Інновації: Активно працює на перетині Web3-технологій та регенеративних фінансів для розвитку низових спільнот в Україні.

Першоджерело за посиланням.

На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією медіа "Погляд".

Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.

Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.