Олег Симороз: Національне військове меморіальне кладовище: чому проєкт Мінвету став прикладом того, як не треба діяти

Окреслю свою позицію щодо Національного військового меморіального кладовища.

Те, що Верховний суд України прийняв рішення щодо незаконності передачі ділянки під Національне військове меморіальне кладовище в Мархалівському лісі під Києвом – це закономірний результат проваленої роботи по цьому напрямку Міністерства у справах ветеранів.

Причина проста. Мінвет у якого стояла задача побудувати в Україні Центральне меморіальне військове кладовище національного рівня, зробив все як не можна було робити – наплювали на думку місцевих, ветеранів, родин загиблих та навіть архітекторів, які наполягали на відкритому архітектурному конкурсі.

Натомість знову мафія, схеми та дерибан. За ці роки постійні конфлікти та сутички на які влада тупо не реагувала, а просто усунулася від здорової комунікації. Натомість поспішили почати офіційні військові поховання для легалізації проєкту. Це російський стиль кризової роботи, забити на всіх і йти силою, наслідки очевидні…

Два місяці тому я був на Арлінгтонському національному цвинтарі США.

Арлінгтонське національне військове кладовище біля Вашингтона. Фото: Українські новини

Прекрасно видно чому це місце є святим для Америки. Все починається банально від розташування, з точки зору міста Вашингтон, всі розуміють, що обрали найкраще місце, це бачать всі. Ні в кого там немає питань до розташування цього величезного комплексу, бо країна це зробила одним із головних проєктів.

Я дуже не в захваті від Мархалівки, бо це місце на жаль, ніколи не буде нашим Арлінгтоном. Це моя субʼєктивна думка, можете з нею не погоджуватися якщо хочете. Але в межах Києва та околиць є значно більше кращих місць, де суспільство бачило б, що для поховання військових обрали найкращу локацію.

Якби мене запитали, то так, я б згорнув цей провалений проєкт, поки там не так багато поховань, і переніс б Меморіальне кладовище в більш доступне та краще місце. З новим головним підходом – великий діалог між суспільством, з ветеранами, з військовими та родинами загиблих. І саме на підставі цього діалогу можна було б добитися проєкту в який повірили б всі.

На жаль, я абсолютно усвідомлюю, що сьогодні прийняти адекватне рішення по цьому питанню немає кому. Тема болюча. Влада буде продовжувати цей проєкт наче все нормально, і вдумайтесь, це все буде з рішення останньої судової інстанції, яка визнала землевідведення незаконним, гіршого ґрунту важче уявити.

Але це знову ж таки привіт міністру, яка за це відповідала. Ви думаєте вона цікавилася землевідведенням, пішла по нормальній процедурі і вирішила це питання? Ні, вона жила бажанням покатати президента на новому автобусі до цвинтаря. У всіх проблемних питаннях Міністерство намагалося прикритися загиблими, ще з використанням сили, от серйозно, це все найгірший шлях, який можна було обрати. Скільки ж про цей проєкт можна було розказати, зробити його прозорим, залучити антикорупційні та ветеранські організації, немає слів…

Я не буду на чомусь наполягати, бо знаю, що серйозних змін в цьому підході не буде. Ще й я ризикую потрапити в більшу немилість (куди ще більше) тих, хто вважає, що вони тут все робили правильно, а це просто "погані люди" проти.

Але я щиро вірю в те, що більше половини скандалів та власне такого ганебного для країни рішення Верховного суду можна було б уникнути, якби в Міністерстві у справах ветеранів працювали люди, які усвідомлювали рівень відповідальності, і тут навіть не перед родинами загиблих. Це проєкт Національного масштабу, який вони завалили, ну тут реально немає що обговорювати. Умудритися таке питання зробити токсичним, це треба дуже сильно не розуміти, яка робота перед тобою стоїть і для кого ти це робиш.

Вихід, який я бачу, це звільнити некомпетентного міністра у справах ветеранів за провалену роботу. Поставити нову команду, яка буде мати довіру від ветеранів і які розпочнуть нормальну комунікацію із суспільством. І планка має стояти не на рівні послати всіх в дупу за рахунок роботи чорних політтехнологів та джинси в тг-помийках. Ми справді маємо побудувати в Україні Арлінгтон. Широкий діалог – це сьогодні єдиний вихід в цьому питанні і його не зможуть забезпечити особи, які провалили цю роботу і умудрилися зробити цю тему токсичною.

Є питання до лісу, до землі, до дринажу, до якості виконання робіт, до коштів. Давай дамо відповіді на всю країну, бо люди, які лежать на Національному меморіальному кладовищі заслуговують щоб це було святе та тихе місце.

Я бажаю Президенту України під час наступного візиту до Вашингтону заїхати на Арлінгтонський національний цвинтар, а потім по поверненню в Україну до Мархалівки, побачити, що там зробила Калмикова, я думаю все стане зрозумілим, що у нас роблять мʼяко кажучи не те…

Цією позицією маю лише одне бажання – Національне військове меморіальне кладовище, яким будуть пишатися всі. Готовий зробити для цього все, що буде в моїх силах.

Честь маю.

Олег Симороз — відомий український громадський активіст, юрист та ветеран ЗСУ.

Основні факти:

Громадська діяльність: До повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році був активним захисником Києва від незаконних забудов, займався правозахисною діяльністю. Є членом політради партії "Народовладдя".

Військова служба: На початку війни добровольцем вступив до лав ЗСУ. Служив у 112-й окремій бригаді територіальної оборони.

Поранення: У жовтні 2022 року на межі Донецької та Луганської областей підірвався на протитанковій міні. Внаслідок вибуху Олег втратив обидві ноги, дістав важкі травми рук та обличчя.

Поточна діяльність:

Пройшов тривалий етап реабілітації та протезування.

Продовжує активну публічну діяльність: критикує корупцію (зокрема у сфері містобудування та медицини), виступає за права ветеранів і реформу ВЛК/МСЕК.

Веде активну роботу в соцмережах, коментуючи політичну ситуацію в Україні та питання мобілізації.

Знявся у драмеді-серіалі "Повернення", присвяченому життю ветеранів після поранень.

Першоджерело за посиланням.

На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією медіа "Погляд".

Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.

Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.