Яким шляхом розвиватиметься Ірпінь у найближчій перспективі?

16 травня о 14:00 у залі засідань Ірпінського міськвиконкому розпочнеться круглий стіл за участю членів робочої групи з написання Плану економічного розвитку м. Ірпеня. Цей документ створюється за рекомендаціями ініціативи “Мери за економічне зростання” у рамках Східного партнерства Європейського Союзу. Стратегічний план економічного розвитку міста Ірпеня та селищ Ворзель, Гостомель, Коцюбинське на період до 2020 року міститься на офіційному сайті ІМР. У ньому наголошується, що економічний розвиток Ірпінського регіону спрямований на інвестиційну привабливість з точки зору її використання для оздоровчих та рекреаційних потреб (лікування, відпочинок, туризм), а також житлового будівництва, розміщення комунального господарства, підприємств транспорту тощо. Водночас в Україні створюються нові об'єднані територіальні громади. Так, у рамках цього процесу Гостомель обрав власний шлях розвитку. Саме у цьому селищі зосереджені потужні промислові підприємства, які забезпечують людей робочими місцями, а міський бюджет — податковими надходженнями. Перспективний оздоровчий потенціал мають санаторно-лікувальні заклади Ворзеля, але курортна слава селища залишилася у минулому. І не відомо, чи вдасться її відновити належним чином. До того ж у політичному аспекті є загроза, що населений пункт може вийти з підпорядкування Ірпеню. Те ж саме стосується і Коцюбинського, де пройшов референдум щодо приєднання до Києва. На жаль, промисловий розвиток селища у порівнянні з минулим етапом залишає бажати кращого. Та й політична напруга тут часом просто зашкалює. У документі говориться, що стратегічний план ставить перед громадою високу мету — перетворити Ірпінський регіон на комфортне для проживання місто з наданням якісних адмінпослуг, унікальною історико-культурною спадщиною та національними традиціями українського народу, де створено умови для всебічного та гармонійного розвитку людини. Звичайно, формулювання досить райдужне. А в реальності — це спальний район Києва, який постачає столицю робочою силою, де працівники й сплачують податки. Тут винищують природу заради того, щоб забудовники могли набити свої кишені грошима. Унаслідок збільшення кількості населення відчувається гостра нестача місць у дитсадках та школах, зростає навантаження на медперсонал лікувальних закладів тощо. У Стратегічному плані прямо вказано, що економічний потенціал промисловості міста незначний (обробна промисловість, виробництво і розподілення електроенергії, газу та води). Маятникова міграція працездатного населення погіршує якість структури трудових ресурсів. Спостерігається низький рівень експортної орієнтації промисловості міста, впровадження інноваційних технологій та розробок в економіку, залучення інвестицій, кваліфікації працівників, які відповідають за роботу з інвесторами. Також зазначається про брак площ для розвитку бізнесу, відсутність фінансової підтримки підприємств, недостатній рівень якості послуг, що надаються органами місцевого самоврядування. Зате є території під житлову забудову. Напевне, не варто плекати особливі надії і на розвиток туризму. Для цього необхідно створити відповідну інфраструктуру, пов'язану з харчуванням, ночівлею, перевезенням туристів. Але головне — як їх привабити у місто, яке не має відомих історичних пам'яток, що створюють його своєрідний антураж, міфологему? Чи виникне бажання знову повернутися сюди? Центральна площа Ірпеня з незграбною архітектонікою, куценькі парки та сквери з натиканими скульптурними об'єктами вражають відсутністю естетичного та художнього смаку, більше нагадують дешеві декорації для візуального ефекту. Численні розважальні заходи, що проводяться у місті, покликані створити атмосферу вічного свята, відволікти від насущних проблем мегаполісу, що розростається за рахунок позбавлення містян рекреаційних зелених зон, які завжди були окрасою Ірпеня, його “легенями”.