"Я створюю костюми княжої доби, щоб відроджувати українську історію". Інтерв’ю з дизайнеркою, стилісткою, авторкою проєктів Катериною Потловою

Культура – це спосіб нації говорити про себе світові, а історичні костюми можуть стати її голосом. Катерина Потлова створює костюми княжої доби, поєднуючи мистецтво й історію. Вона власноруч виготовляє прикраси, шукаючи натхнення в історичних джерелах та музейних експозиціях, щоб відтворити образи славетних жінок Київської Русі. Катерина Потлова відома завдяки своїм проєктам ETHNO FASHION by POTLOVA та "Славетні жінки княжої доби". Починаючи з 2015 року, її команда створила понад 600 унікальних образів і понад 7000 світлин, щоб показати красу і силу сучасної української жінки, яка несе в собі пам’ять поколінь, а також відкрити історичні епохи через художні реконструкції костюмів. Її проєкт "Княжа доба" натхненний образами видатних жінок Київської Русі, від княгині Ольги до доньок Ярослава Мудрого. Костюми Катерини Потлової не лише експонуються на виставках, а й оживають у театрі і кіно (документальний фільм "Ярослав Мудрий – тесть Європи"). У травні цього року створені нею образи, що охоплювали княжу добу, Гетьманщину, автентику і сучасну Україну, вперше демонструвались за кордоном, ставши частиною модного показу на Ukrainian Fashion Film Festival у Каннах (Франція). В ексклюзивному інтерв’ю спеціально для медіа "Погляд" Катерина розповідає про шлях від перших спроб до великих проєктів, про складнощі автентичного відтворення костюмів та про мрію, аби українська історія звучала на світовому рівні.

- Катерино, ви багатогранна особистість. Скількома професіями володієте?

- Я маю широке коло інтересів. Мої проєкти створені в різних стилях, тому постійно доводиться вивчати щось нове для себе і втілювати в роботі. Як відомо, якщо хочеш зробити щось добре – зроби сам. До того ж у мене свій естетичний смак, бачення, які не завжди зрозумілі людям. Тому я намагаюсь опановувати нові для мене техніки. Таким чином я стала і дизайнеркою, і стилісткою, й авторкою проєктів. Я все сама придумую, знаходжу матеріали, власноруч роблю прикраси, намисто в різних стилях, корони, віночки і навіть трішки розписую одяг. Наразі вивчаю техніки валяння, бісероплетіння, тобто усе те, що потрібно для роботи, щоб я могла зробити все саме так, як хочу.

- Яким було ваше головне джерело натхнення при створенні образів для княжої доби (княжою добою називають період Київської Русі, що розпочався ще в IX столітті, коли племена слов’ян об’єдналися під владою князя, - прим. ред.)?

- Головне джерело натхнення – це моє бажання. Я дуже хотіла зробити ці костюми, які почала створювати ще у 2016 році для свого проєкту "Славетні жінки княжої доби". Вже згодом до мене почали звертатися люди, щоб я допомагала з костюмами для зйомок фільмів, реклами, кліпів. Якщо мої перші костюми були простими, тому що не було достатньо знань, а головне – ніякого фінансування, то з часом вони ставали складнішими. Фінансування й зараз немає. Я все роблю за власні кошти, але за вісім років існування моїх проєктів я можу дозволити собі вкладати трішки більше коштів у роботу і доробляти костюми.

Я не роблю багато костюмів. Краще менше, але досконало. Тому свої костюми періодично доробляю. Іноді для створення одного костюма доводиться збирати матеріали впродовж одного, двох і навіть трьох років. Адже дуже важко підібрати матеріали, тканину саме для історичних костюмів. Це можуть підтвердити будь-які реконструктори, дизайнери, які займаються пошиттям історичного вбрання. Зараз інші часи. За княжої доби були зовсім інші тканини. Тому наразі складно відтворювати саме той період, епоху, оскільки деякі технології були загублені або вони дуже дороговартісні, непопулярні. Мені доводиться працювати за ескізами, картинами хроніки, щоб створити вбрання княжої доби, використовуючи сучасні матеріали.

- Які це переважно матеріали?

- Я намагаюсь використовувати більш натуральні тканини. Але часто доводиться працювати з парчею, шовком, які зараз дуже важко знаходити.  Для мене важливо, щоб це гарно виглядало. Усі свої костюми я розшиваю власноруч, підбираючи кожен камінець. Звісно, це складно, але результат говорить сам за себе. Тканину для роботи шукаю будь-де. Зараз чимало магазинів зачинилося, тож доводиться шукати в інтернеті. Проте онлайн неможливо пощупати матеріал і часто отримуєш не завжди те, що треба.

- З якими історичними чи археологічними джерелами працюєте, щоб досягти автентичності?

- У мене вдома є багато історичних книг, енциклопедій, які я постійно переглядаю. На жаль, сьогодні історична література рідко друкується.

Крім того, я часто відвідую музеї. Також в інтернеті величезна кількість потрібної інформації. Але варто розуміти, що намалювати значно легше, ніж відтворити ті ж візерунки на тканині, розшити їх… У своїй роботі я використовую описи вбрання в книгах, що беруться зі старовинних джерел.

Але я помітила, що часто подібні описи містять слова "мабуть", "напевно", "очевидно", оскільки немає доказів, яким був одяг більше 1000 років тому. На наших територіях постійно йшли війни. Нашу історію кількаразово переписували, тому нині дуже важко дізнатись правду. Коли я починала свій проєкт "Славетні жінки княжої доби" у 2016 році, звісно, я тоді почала шукати інформацію, як виглядали костюми. Я зверталась до архівів, Києво-Печерської Лаври, бібліотек, і знайшла невелику кількість малюнків, які я собі уявляла інакше. На цих малюнках, фресках зображені лише деякі силуети, є скупі описи, тому у своїй роботі я орієнтуюсь переважно на картини та відтворені нині фотографії. У багатьох історичних джерелах зазначається, що впродовж 200-300 років одяг і стиль у багатьох країнах не змінювався. За часів Київської Русі одяг відрізняв княжу особу від простолюдина. Маючи велику творчу фантазію, я створюю свої костюми, орієнтуючись на тогочасну простоту крою і розкіш фактури. На картинах та інших джерелах ми бачимо, що плаття, плащі, накидки, манжети, пояси, прикраси, брошки, підвіски були як у чоловіків, так і в жінок. Цей стиль я зберігаю, а далі вже фантазую, які додати камінці чи намистинки.

- Як часто переробляєте чи допрацьовуєте власні творіння?

- Постійно. Деякі костюми я переробляю, адже минає час, і щось мені вже не подобається.

На це впливають отримані нові знання, опанування технологій, наявність/відсутність матеріалів. Під час ковіду було практично неможливо знайти все потрібне. Спеціалізовані магазини зачинялись. У мене навіть був період розчарування, коли опускалися руки. Я розуміла, що нічого не можу створювати. Нині війна вносить свої корективи. Але поряд із цим тема нашого коріння почала підійматись на поверхню. У мене з’являється натхнення творити. 

Мої майбутні костюми мені приходять уві сні. Я прокидаюсь і починаю замальовувати, щоб не забути. Я не знаю, звідки це приходить. Можливо, так працює наш мозок, коли ти чогось дійсно хочеш, прагнеш, йдеш до поставленої мети, то уві сні починають приходити готові картинки.

- Хто вам допомагає в роботі?

- Мені допомагають дві кравчині. Це жінки, які в свій вільний особистий час шиють те, що я хочу, те, що ми разом придумуємо. Іноді між нами бувають великі суперечки, тому що я бачу, яким має бути готовий результат, а вони розуміють, що це недотримання технології. Проте зазвичай результати виходять дуже класні. Трапляється й так, що я собі щось намалювала, а вони мені далі підказують, як це реалізувати. Адже, як я вже казала, намалювати можна що завгодно, а відтворити – не завжди.

- Розкажіть трохи про себе. Звідки ви родом? Коли захопилися шиттям?

- Я з Маріуполя. До Києва переїхала багато років тому. Одяг для себе шию з 17 років. Оскільки я часто брала участь у конкурсах краси в 1990-ті роки, мені потрібен був відповідний одяг.

Тоді ще не було ні красивих тканин, ні дизайнерів, ні журналів. Тож я почала придумувати для себе сукні. Згодом я почала шити для себе й інший одяг. Декілька разів я навіть думала стати дизайнеркою, але не склалось. Та й мені нецікаво просто придумувати одяг і продавати його в магазині. Я люблю ексклюзив. Якщо я створюю одяг для себе чи знайомих, то це буде ексклюзивна робота з вишивкою, аплікаціями, оригінальним силуетом, фасоном. Тому до мене зараз звертаються дівчата, які їдуть на світові конкурси краси і потребують національних костюмів. Ті учасниці, які представляють київський район, беруть костюми доби Київської Русі. Декому я створюю красиве вбрання в сучасному стилі. Це все можна побачити на моїх сторінках у соцмережах.

Але перш ніж зайнятися костюмами, я стала дизайнеркою прикрас. У 2011 пішла навчатись на курси, де пояснювали, як тримати в руках інструменти, як працювати з дротом тощо. У 2012 році відбулись мої перші авторські покази колекцій прикрас. Мої роботи вирізняються з-поміж інших яскраво вираженими малюнками і декором.

- Який костюм або проєкт був для вас найемоційніший чи найскладніший?

- Мабуть, найемоційнішим для мене був проєкт створення костюмів для фільму "Ярослав Мудрий – тесть Європи"

До мене звернулись продюсери і запитали, чи є в мене чоловічі костюми. Але я займалась лише жіночим вбранням. На їх велике прохання я вирішила спробувати створити чоловічі костюми. Я перебирала свої матеріали, переглядала книжки, відкрила Google. І в мене вийшло! Правду кажуть: якщо не знаєш як почати, просто почни. Зрештою костюми для фільму ми створювали протягом дев’яти місяців. До мене звернулись продюсери у квітні, потім ми чекали грант, але я вже активно розпочала роботу, адже знала: часу буде замало. У мене були випадки, коли на збір деяких костюмів йшов рік, півтора і навіть два. На те, щоб знайти і підібрати матеріал, придумати й створити декор, йде купа часу. До того ж декор я виготовляю власноруч: фарбую, підбираю кольори, щоб все гармоніювало між собою. Грантові кошти надійшли у жовтні, тож якби я не почала працювати навесні, мала б лише півтора місяця на створення костюмів.

Довідково:

Масштабний історичний документальний фільм "Ярослав Мудрий – тесть Європи" режисерки Олесі Ногіної відкриває новий погляд на Київську Русь та її роль у формуванні Європи. Фільм розповідає про видатну роль у становленні Київської Русі легендарного правителя – князя Ярослава Мудрого. Створені Катериною Потловою костюми для фільму майстерно проілюстрували дух і характер цієї історичної доби.

- Де зазвичай використовуються створені вами костюми?

- Мої костюми використовуються для зйомок фільмів, кліпів, фотозйомок для журналів, а також у театрі.

- Де вперше були представлені ваші костюми?

- Вперше мої костюми були представлені в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого. Ми робили виставку фотопроєкту, де було більше 50 фотокартин. Потім було ще понад 20 виставок, зокрема фотовиставка проєкту "Славетні жінки княжої доби".

Повноцінна виставка моїх костюмів стартувала у травні цього року у Вишгородському історико-культурному заповіднику і триватиме щонайменше рік.

- І на завершення інтерв’ю поділіться, про що мрієте, чого хочете досягти?

- Зараз часто багато хто каже, що займатися культурою не на часі. Але я так не вважаю, а тому продовжую працювати.

Я виготовляю костюми княжої доби, щоб відроджувати українську історію. Можливо, у майбутньому я буду причетна до команди, яка створює обличчя нашої країни. Я мрію, щоб наша влада зрозуміла, наскільки важливо, щоб історія України правдиво відображалась. Хочеться, щоб знайшлось відповідне фінансування, щоб існували у вільному доступі історичні джерела, до яких можна звертатися усім без винятку: учням, студентам, науковцям, майстрам і всім зацікавленим глибше пізнати власну історію. Історія, за яку ми воюємо, має відродитись і стати загальновідомою на міжнародному рівні. Бо наразі все, що ми можемо представити на міжнародному рівні, це тільки мої історичні костюми. Тому я так ретельно їх створюю, щоб було максимально красиво і правдоподібно.

Розмову вела журналістка і ведуча Марія Марчук. Матеріал для публікації підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Продюсерка та редакторка проєкту Наталія Зіневич. Розміщення матеріалу редакторки сайту Марини Литвиненко.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.