"Видатні українські родини": родовід Михайла Грушевського
Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського разом із громадською організацією "Всесвітній день вишиванки" створили схему родоводу Михайла Грушевського для проєкту "Видатні українські родини".
Михайло Грушевський народився з любов'ю до України. Всі свої справи він присвятив Батьківщині. Тож, доля визначила його місію ‒ стати на сторожі національної гідності, забезпечити право кожного українця пишатися тим, що він українець.
Як вчений, Михайло Грушевський не був байдужим до історії свого роду. Його яскраві спогади і виявлені слідом джерела засвідчують немало спільних ознак у літопису двох священичих родин – Груш/Грушевських і Опуцкевичів/Оппокових. На початку ХІХ століття Груші з козацько-гайдамацького Подніпров’я «змінили шаблю на хрест» і стали Грушевськими. А Опуцкевичі з «більш-менш покірної» південно-західної Київщини змушені були перейти з унії на православ’я і назватися Оппоковими.
До родовідного дерева Михайла Грушевського належить ціле гроно талановитих вчених, які стояли у витоків національної науки. Сам історик, пишаючись своїми братами і небожами, називав їх людьми «здібними й енергійними». Серед них Євген і Михайло Оппокови, Олександр Черняхівський і Олександр Топачевський, Сергій Грушевський. Шляхетність роду, найкращі гуманістичні традиції дідів-прадідів і християнську мораль гордо несли сотні молодих сільських священників і просвітян, а серед них Марко та Григорій Грушевські. Доля не була милосердною до цього дерева: не раз жорстока рука зрубувала його галузки, але прийдешні покоління продовжували живитися благодатним корінням.
Михайло Грушевський мав єдину доньку – Катерину, яку порівнював із міфічним Мідасом, який до чого б не доторкнувся, все перетворювалося на золото. Талановита етнографиня і фольклористка, вона стала першою в Україні дослідницею народного сонника і багатьох модерних напрямків національної науки. Її лебединою піснею називають неперевершений і на сьогодні корпус «Українських народних дум». Її найщирішою пошаною батькові – підготовлений до друку його останній том «Історії України-Руси». Але бути Грушевською в ті жорстокі часи вважалося непростимим гріхом, за що безжальна рука винесла вирок. Як і багатьом іншим представникам цього роду.
Ілюстративний матеріал із відкритих джерел