Вона створює настрій: щоранок пахне кавою

Кава — це не просто популярний напій, це ще й настрій! Про неї ходить маса легенд, а історія її розвитку триває й донині. Складно уявити, наскільки сильно змінювалися погляди на підбадьорливий напій в різні роки в різних країнах, але на сьогодні існує тільки два. За одним стоять кавомани, які не уявляють свого життя без кави, за іншим — противники, які вважають напій шкідливим і навіть наркотичним. Коли з'явилася кава в різних країнах, стали з'являтися і різні способи її приготування. Скажімо, турки обсмажували і перемелювали зерна в порошок, додавали до нього прянощі і воду, отриману масу знову обсмажували. Цей спосіб відомий і донині і вважається традиційно турецьким. Жителі інших країн для обсмаження кави відбирали найкращі зерна і кип'ятили, доки не отримували коричневу ароматну рідину, що бадьорить. Тріумфальний хід кави по світу починається з Італії, а точніше з Венеції, куди кілька зерен привіз з Єгипту лікар, який супроводжував венеціанське посольство. Саме там гостям запропонували гарячий чорний напій, який всім дуже сподобався. Швидко були налагоджені торгові шляхи між Венецією і країнами Сходу, які вирощували кавові дерева. З Італії зерна в мішках надходили до Англії, потім до Голландії, Австрії, Франції, Німеччини. До речі, передував появі каві - чорний чай, який позиціонувався як висушена бадьориста трава. Більшість вважає каву зимовим напоєм, бо саме взимку хочеться загорнутися в теплий в’язаний шарф, зачитатися цікавою книгою та насолодитися горнятком запашної кави. Адже кава – унікальний напій: її п’ють журналісти, бізнесмени, художники, та що там приховувати - УСІ. Нею кайфують, зазвичай, вранці, щоб прокинутись, її вживають на усіх континентах, багато хто ворожить на кавовій гущі, дуже часто запрошення на побачення звучить як запрошення на «горнятко кави», врешті-решт, з кінця ХVII ст. заради кави було відкрито багато закладів в усьому світі. Еспресо, Американо, лате, макіато, моккачино, айріш та багато інших різновидів... Вони всі різні, але об'єднує усіх наша любов і відданість до їхнього смаку. Еспресо — це життя. Гірчить, але бадьорить. Перший ковток може видатися не настільки смачним, але, допивши одну чашечку, завжди хочеться ще однієї. Капучино — це закоханість. Спочатку терпко, потім — солодко і легко. А моменти, коли водночас і солодко і терпко — незабутні. Лате — це мрії еспресо, розбавленого молоком і пінка надії від капучино. Але немає кориці й тієї терпкості, яка дозволяє відчути момент насолоди. Мокко — кава з гарячим шоколадом — це густа й тягнуча меланхолія. У ній є солодкість, яку не знайдеш в еспресо. Айріш, кава по-ірландськи, — пристрасть. Десь там, на самому дні, спокусливий алкоголь. Якщо розмішати, то він зовсім не відчутний, хоча насправді є там і п'янить. Ристрето — це коли все життя одним ковтком. Випиваєш — просиш рахунок і йдеш. А є ще й богиня всіх кав — вранішня — це справжнє кохання, яке ти щоранку плекаєш і твориш власноруч на кухні. Щойно молота кава з корицею, мускатним горіхом та ще й з кардамоном. Ти, оповитий неймовірним оксамитом аромату, стоїш над нею і чаклуєш, щоб не втекла, щоб не зіпсувався смак... Слідкуєш, щоб тричі піднялася, додаєш у турку ложку холодної води, щоб осіла гуща. А потім неквапливо переходиш до наступного ритуалу, коли наливаєш ароматний напій до улюбленої чашки і насолоджуєшся кожним ковтком і так щодня... А яка ваша кавова історія? Який з улюблених напоїв обираєте ви? Чи є якісь цікаві історії, пов'язані з цим божественно смачним напоєм?