Володимир Ветроградський: Чому спиляли 72-річну шовковицю на Межигірській?
Ця кремезна Шовковиця впродовж 72 років була окрасою, своєрідною візитівкою та захистом для ліцею на вул. Межигірській. Однією з надважливих ознак для цього розлогого дерева в міському просторі було те, що вона не мала плодів. Що не створювало зайвих проблем влітку. Під час літніх спек - це було чи не основне місце, де на Подолі можна було сховатись від пекучих сонячних променів.
Ще влітку та зовсім нещодавно дерево радувало своєю кремезністю і красою. Молодістю, враховуючи те, що Шовковиці можуть жити приблизно до 800 років.
Вчора мене приголомшила новина, що дерево просто вбили. Вбив всім нам відомий зеленбуд. За дерево по факту ніхто не заступився з керівництва ліцею. Бо на руках виявився акт обстеження від районного Управління освіти... зі звичними узагальненнями про аварійність. І це якесь дурне мірило правди, якою там часто навіть не пахне.
Ліцей спробував знайти варіанти, як впорядкувати рослину та зберегти. А просто віддати на знищення. Зі слів співробітниці, вчителі тали купу приємних спогадів. Але ніхто не заступився за дерево. Ні з вчителів, ні з перехожих.
...Промайнула думка, як це варварство сприйняли діти, які в тому закладі навчаються. Особливо не перший рік.
У них було два варіанти: побачити тверезу позицію людей, які стають на захист "живого члена сім'ї". Або людей, які легко підкоряються залякуванням та необгрунтованому вердикту на вбивство.
Нажаль це друге. І ця скореність сприйматиметься ними як звичний та прийнятний напрямок поведінки.
Великі дерева в місті - це і великий скарб, і велике везіння. В особливості там, де "село приходить у місто" і великі рослини вважаються чимось небезпечним та зайвим. Часто таке Життя можливе лише завдяки діям небайдужих людей.
Згадую часто важливий вклад групи Людей. Що завдяки КЕКЦ - Київському еколого-культурному центру незначна кількість дерев поважного віку дійшла до наших часів.
Вона вижила завдяки їх вкладеному часу та колупанні в українській бюрократичній системі.
Ще влітку оглядав це дерево і думав, як би було чудово надати йому охоронний статус. Зробити підрізку гілок, прорідження, забрати конфлікти з будівлями та спорудами поряд. Зберегти для майбутніх поколінь. Продовжити естафету КЕКЦ. З розумінням, що наврядче комусь в голову прийде під час ві"ни понівечити це дерево.
Ще 7 років тому Київ мав численну кількість дерев, які мали всі підстави стати претендентами на заповідання. Так само і в інших міста України. Такі дерева могли стати візитівками міста та туристичними магнітами. Окрасою місцевості. Живими свідками історії. Та й просто тими, хто своєю присутністю в нашому житті рятує нас від спеки, вітру, регулює водно-гідрологічний баланс грунту, надихає своєю величчю та красою... дає можливість зупинитись та подумати про те, наскільки наше людське життя коротке в порівнянні з цима Ентами. І який то дар побачити їх розквіт в цьому житті.
Це все могло бути. Але вже не буде. Бо лишились лише одиничні екземпляри, які якось змогли сховатись. Про всі інші можна розповідати лише на фотографіях.
Після цих численних випадків цинічних вбивств я вкотре розумію чудово тих людей, які виїхали з цієї країни. Щоб не бачити більше цей відвертий бардак. Та бути там, де дерева цінують і шанують. Як повноцінних та невід'ємних членів людського суспільства. Там де також є вбивства дерев... але це не так маштабно на фоні всієї країни.
Київ був би набагато зеленішим, аби не було зеленбуду. З його корупцією, відкатами і всім отим болотом, яким воно просякнуте. І була б більшість Людей, для яких цінність життя дерев є не меншою цінністю, ніж життя собі подібних.
В певному сенсі ці ситуації люди самі створили. Колективно. Своєю постійною байдужістю та безпомічністю. Бо там де люди бережуть та цінують свою історичну та культурну спадщину, вміють швидко об'єднуватись в критичних ситуаціях, там не буде місця такому цинічному безладу! Від тих, кого ми утримуємо, підкреслю!, за власні сплачені податки. Не буде навіть спроби піти проти волі людей. Проти їх бажання жити у зеленому, квітучому місті.
Першоджерело за посиланням.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції інформагенції "Погляд".
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.
Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Вас також може зацікавити
Також, нещодавно у селі Михайлівка-Рубежівка Ірпінської громади Бучанського району Київщини комунальники провели т.зв санітарну обрізку дерев, у результаті якої два вікові дуби на вулиці Зарічна залишилися без крони. Це дерева, які можна вважати пам’яткою природи та історією села.
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.