Блоги

Вікторія Скуба: Дослідження памʼяті і публічної історії в Kyiv School of Economics

Рік тому десь приблизно в цей час розпочинався мій вступ на магістерську програму з дослідження памʼяті і публічної історії в Kyiv School of Economics. Саме зараз ті, кого цікавила б ця програма, мають нагоду податися на наступний рік навчання.

Вікторія Скуба: Дослідження памʼяті і публічної історії в Kyiv School of Economics - зображення

Рік тому я дивилася на бурхливі і болісні процеси довкола памʼятання війни і нашої попередньої історії, і в мене було відчуття, що хоч як комунікаційник я працюю в цій сфері трохи часу, у мене більше питань, ніж розуміння і відповідей (питань не поменшало, але розуміння завдяки року на програмі додалося). Я не хотіла їхати на навчання з країни (це не осуд тих, хто їде, а мій егоїзм, мені так комфортніше). І мені дуже пощастило, тому що наш академічний директор Anton Liagusha повернувся зі Штатів з ідеєю створити в Україні програму за стандартами західної освіти, яка відповідала на ситуацію у сфері памʼяті.

З одного боку, це дуже вузькоспеціалізоване навчання. З іншого — це те, що дуже потрібно, бо я бачу, як множаться проєкти, які розповідають про історію чи працюють з вшануванням і збереженням памʼяті про війну. І це не означає, що всі мають потребу йти вчитися. Але якщо хтось відчуває таку потребу — то така можливість в Україні є.

Я недооцінила, наскільки інтенсивною і складною буде програма. Після перших кількох тижнів одногрупник Максим, який уже мав подібний досвід, сказав нам: гайз, це марафон, а не спринт. Щоб зменшити тиск, я стала мислити не довжиною всієї програми, а семестрами. І так поки рухаюся від семестру до семестру. При цьому більшості з тих, хто пройшов перший терм, вдається поєднувати навчання з роботою. Це ще один бонус програми — вона знайомить з чудовими людьми, які мають свій досвід та/або свої проєкти у цій же сфері. Можна сказати, формує спільноту.

Навчальну програму і перелік викладачів, звісно, можна подивитися на сайті. Але що корисного я для себе вже взяла:

  • значно реалістичніше розуміння, як працює західна академія, чим там зараз переймається історична наука і які відмінності з українським контекстом

  • наскільки широко історія може використовуватися у публічних проєктах (не тільки виставки чи контент у соцмережах, наприклад, дуже цікавими виявилися публічноісторичні проєкти сучасного театру)

  • ми глибоко і детально розбираємо совок і як він досі проявляється (і я тут не про назви вулиць чи памʼятники), намагаємося зрозуміти, як до нього можна підібратися з точки зору колоніальної теорії, щоб це було аргументовано

  • колоніальну теорію і деколонізаційні процеси ми поки тільки «пошкребли» зверху і, сподіваюсь, продовжимо заглиблюватись у цю тему

  • окрема велика тема, з якою працює програма, — культурна/історична памʼять. Зокрема, вона дає теоретичну рамку, яка помічна, щоб підступитися до цієї теми

  • програма розширює розуміння культурної спадщини — що це не тільки про красиву архітектуру та памʼятники, і що без людини, без спільнот, які з нею взаємодіють, навіть найграндіозніша спадщина — мертва

  • окремо коротко згадаю практичний інструментарій із усноісторичних проєктів і візуалізації даних

І вже зовсім особисте. Навчання під час війни супроводжується періодичним почуттям вини і питанням до себе: а чи справді це доречна витрата ресурсу? Утім це почуття — значно комплексніше і стосується не тільки навчання. Це ще один наслідок війни, якому треба вчитися ефективно давати раду. Тож keep going

Першоджерело за посиланням.

Вікторія Скуба

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.