Vesna з Бучі. Знищений окупантами бренд косметики відновив роботу у Львові й готує мазі для ЗСУ

Стартували зі звичайнісінького мила. Купили якісний матеріал, ефірні олії, й почали експериментувати вдома на кухні. Перший час в цьому милі була вся кухня. Допоки не зробили його досконалим.

Звісно, усе випробовували на собі. Пригадую, як я дивувалася, коли висипи на шкірі почали проходити. Здавалося б, просто мило. Але нарешті моя шкіра почала приходити до тями. 

Тоді ми вирішили, що це гарна ідея для подарунку. Домашнє мило, яке ми робили, було у всіх рідних та друзів. Нам постійно казали, що мило подобається, що воно приємне і ним точно користуються.

Але переломний момент стався тоді, коли знайомі захотіли придбати наше мило. Ось такого ані я, ані мама не очікували.

Бо одна справа – це робити для себе, просто «куховарити» на кухні, а зовсім інше – робити продукт для продажу.

Так 7 років тому ми почали створювати власну косметику. Перший час назвати це брендом було складно. Так, продукція з’явилася, ми почали розширювати свій асортимент, але всі кошти вкладали в обладнання.

Ні про який прибуток не йшлося, ми не заробляли, а вкладали в якість. 

Бо косметика – це відповідальність. Ми самотужки пройшли етап від неякісної косметики і розуміли, який результат потрібен нашим клієнтам.

Без зарплати і вихідних ми годинами працювали над новими доглядовими засобами і дизайном.

Пам’ятаю, як мене розчулював вигляд перших красивих баночок для продуктів, перших коробочок і щастя від повідомлень задоволених людей.

До 24-го лютого вся моя підготовка до війни складалася з одного «тривожного» рюкзака. І то, зібрала я його лише тому, що в медіа постійно на цьому наголошували.

Пам’ятаю, як перед війною ми з мамою та моїм чоловіком були впевнені, що залишимося вдома до кінця. Але зранку 24-го все змінилося. 

У Бучі ми жили неподалік аеропорту. Тому прокинулися не від будильнику, а від гучних вибухів.

Хоча раніше я не чула подібних звуків, розуміння, що відбувається, прийшло миттєво. Так само миттєво ми зібралися і ще раз обдумали наші дії.

Звісно, залишатися в місті, де лунають вибухи, а в новинах кажуть про російський десант, який висаджується в аеропорту поруч із будинком, ніхто не захотів. Головна причина – мій молодший шестирічний брат. 

Одноголосно ми вирішили тікати. З двох автівок паливо було лише в одній. Ми запакувалися і поїхали.

Плану чи хоча б мінімального розуміння, що робити далі і куди ми їдемо, у нас не було.

Вирішили, що будемо думати, коли виїдемо у більш безпечне місце. Єдиним логічним варіантом для нас був рух на захід країни. 

Коли ми повернулися, це був ніби перший ковток повітря за довгий час задухи. Моя мама одразу поїхала до Бучі. Раніше там було все наше життя: друзі, дім, робота.

Та після повернення ми дізналися, що деякі наші клієнти загинули. Це дуже вдарило, це особисті втрати.

Це не речі, які можна купити чи зробити знову. 

Росіяни розбили нашу лабораторію, забрали все, що змогли підняти і винести. А те, що не вдалося вкрасти, знищили, розбили, спаплюжили.

Вціліло декілька речей і лабораторний стіл, бо відкрутити його для них виявилося не так просто. 

Ми вирішили облаштовуватися на заході України. Три роки поспіль ми займалися у Львові магазином із нашою косметикою. І подумали, що це гарне місце, аби почати все з нуля.

Перевезти з Бучі те, що дивом вціліло, нам допоміг волонтер. Він знайшов фуру, туди завантажив обладнання. Мені подзвонила мама і сказала: «Шукай приміщення, часу – до вечора». 

Разом із чоловіком ми об’їздили весь Львів. Я не перебільшую, ми були в кожному районі цього міста. Заходили в кожне місце, де був напис «оренда».

Але все вже було зайнято або заброньовано. Під кінець я майже змирилася з тим, що обладнання доведеться складати просто неба. Залишався всього один номер, на який ми ще не телефонували.

Робота допомагає не опускати руки

Виробництво закипіло одразу. Ми взялися роботи те, що вміємо найкраще – догляд за собою. А для наших захисників ми створили загоювальну мазь.

За час, поки ми працюємо у Львові, встигли надіслати понад дві тисячі засобів. Це натуральний продукт, який допомагає загоювати маленькі ранки, тріщини, порізи та опіки. Адже набагато приємніше, коли щось дрібне не заважає твоїй роботі. 

Це той засіб, який ми змогли почати виробляти одразу. Не звертаючи уваги на певні проблеми з логістикою та поставкою. Те, на що нам вистачало ресурсу та продукту.

Нам не завжди вдається отримувати фідбек від бійців. Але коли нам пишуть, що засоби дійсно на передовій і працюють – це «+100» до мотивації продовжувати роботу.