У чому секрет популярності радянських фільмів напередодні новорічної ночі
Чимало створених у радянські часи фільмів і досі з нами. На деякі з них є попит і сьогодні, як наприклад, на стрічку «Іронія долі, або з легкою парою!» Про фенемен сучасної популярності та майбутнє радянських фільмів, своїми думками поділився кінокритик Андрій Алфьоров.
Кінокритик Андрій Алфьоров вважає, що причина у відчутті спокою, близькості й зрозумілості, які дарують пострадянському глядачеві стрічки, на зразок «Діамантової руки», «Любові і голубів» і «Пригод Шурика». Телеканали досі купують радянські фільми. Деякі з них мають авторські права на трансляцію й діляться ними одне з одним, тому що показ «теплого», «зрозумілого» кіно − безпрограшна тактика в Новий рік.
«Коли ми говоримо про радянське кіно, важливо визнавати, що це водночас високоякісний продукт. Славнозвісна «Іронія долі» Ельдара Рязанова за конструкцією дуже нагадує Андерсена та його «Дівчинку з сірниками». Казка для дорослих, які втратили дитяче сприйняття світу, проте все ще чекають дива. І воно з’являється − у звичайному спальному районі Ленінграда.
35–40-річні глядачі переживають ті ж кризи, що й Женя та Надя, відчувають ту ж саму самотність і чекають того ж самого дива. Вони побудували кар’єру, стали успішними й самодостатніми, але чомусь залишилися не те щоб нещасними, проте все ж нещасливими. Кожен мріє, щоб це щастя з’явилось у Новий рік. Це великий дар − зафільмувати дорослу казку настільки переконливо, щоб її так довго дивилися», − коментує Алфьоров.
Недоліки радянської цензури можна перераховувати досить довго, але вона мала й деяку позитивну рису: блокуючи вихід «ідеологічно неправильних» фільмів, відхиляла й невдалі, погано зрежисовані стрічки зі слабким сценарієм.
фото: кінофільм «Іронія долі, або з легкою парою!»