Тарас Шевченко і Бориспільщина
Тарас Григорович Шевченко, день народження якого відмічають 9 березня, за своє життя кілька разів бував на Бориспільщині.
Вперше тут Шевченко побував у червні 1843 року (наступні були – квітень 1845, листопад 1846, серпень 1859 – офіційних документів не існує, лише по спогадах). У Борисполі його вже добре знали як автора «Кобзаря», «Гайдамаків», що потрапляли до містечка переважно в усних переказах та переписаними від руки.
Про це пише Бориспільський державний історичний музей.
Бориспіль був важливим пунктом на шляхах подорожей Тараса Шевченка, адже саме тут була поштова станція з дужими кіньми для подальшої дороги. Знаходилась вона в районі «Розвилка» по вул. Островського.
Містечко Бориспіль згадується у його повісті російською мовою «Близнецы». Там Шевченко згадує той момент, коли полк солдатів виступав у похід, то дівчата проводжали його до «Борисполя, а остальные, и самые бескорыстные, провожали даже до пределов киевских, т.е. до переправы на Днепре…» У цій же повісті кілька разів згадується річка Альта і те місце, де «окаянный Святополк зарезал родного брата своего Глеба». Насправді поет допустив помилку, назвавши Бориса Глібом.
З ким спілкувався поет
У бориспільському музеї зберігаються факти про те, що Шевченко у 1843-1847 рр., проїжджаючи через місто, зупинявся у заможного міщанина Тихона Петруся. Тихон Кузьмич був чоловіком прогресивних поглядів, мав відносини з народниками, за що згодом був засланий до Сибіру. Його садиба була в районі нинішньої «Розвилки», тут же і була левада з корчмою, де Шевченко замовляв обіди для дітей бідних селян.
Також Шевченко був у Борисполі знайомий з родиною учасника декабристського руху В. Л. Лукашевича. У нього була донька Єлизавета Василівна (1813 р.н), яка дуже цікавилась життям Тараса Григоровича, коли гостювала у свого батька. Поет підтримував Лукашевича у його зв’язках з «Союзом благоденства», Південним товариством.
Любив Тарас Григорович бувати на Петрусевій леваді у Борисполі, де тепер збудована Борисоглібська церква. Часто говорив з селянами, які могли розповісти йому про бориспільського сотника, що зганьбив честь своєї доньки. За це люди називали його проклятим сотником і оминали його дім. Біля двору сотника росли тополі, а будинок стояв пустим.
Ці життєві факти настільки вразили поета, що стали основою його поеми «Сотник», написаної на засланні у 1849 р.
«Од Борисполя недалеко,
А буде так, як Борисполь,
І досі ще стоїть любенько
Рядок на вигоні тополь»
Ці слова викарбувані на пам’ятному знаку, що на «Розвилці»
Можливо, Шевченко часто зупинявся у Борисполі саме тому, що на Лівобережній Україні було багато давніх курганів. Під враженням від них згодом пише вірш «Розрита могила» (1843). Бував Тарас Григорович у Горобіївці, де на власні очі побачив, як знущаються над кріпаками. Саме емоції від побаченого спонукали його написати поезію «Сон» («На панщині пшеницю жала…»). З документальних джерел відомо, що Тарас Шавченко бував у с. Сулимівка, де і сьогодні збереглась Покровська церква (1622-1626), побудована гетьманом Війська Запорозького Іваном Сулимою.
Творчість Кобзаря надихала
Пов’язують з іменем Шевченка і автора офіційного гімну України Павла Платоновича Чубинського, який у 1871 році в Києві видав збірку своїх віршів «Сопілка Павлуся», у яких він наслідував Шевченка. А за відвідування Чубинським з групою молоді могили Кобзаря та складання «возмутительных песен и прокламаций» влада вислала його до Архангельської губернії. Письменник, літературознавець, перекладач, доктор філологічних наук, професор О. Засенко (1907-1993) з Любарець досліджував творчі зв’язки Шевченка з Марко Вовчок і Марком Черемшиною.
Творчість Кобзаря закликала збіднілі верстви населення часто до бунтів, повстань. Наприклад, любарецький селянин Федір Шоха 1905 р. таємно привіз у село «Кобзар» і портрет Т. Шевченка, маючи намір разом з побратимами організувати шанування даної персони. Але здійснити це не вдалось, бо в село зайшов каральний загін.
Заслужений майстер народної творчості, різьбяр Петро Верна вирізав із дерева понад 30 скульптурних портретів Шевченка та композицій на сюжети його творів: «Кобзар-бандурист», «Мені тринадцятий минало», «Катерина», «Сон».
Твори Т. Г. Шевченка завжди будуть цінним історичним джерелом для всіх, хто цікавиться історією свого рідного краю. А для науковців його поезії, малюнки показують багату історичну спадщину України.
Як повідомляв «Погляд», 9 березня Україна відзначає 207-річчя від дня народження Тараса Шевченка.
«Погляд» розповідав про новий дизайн карток для Приват24.
Щоб бути першими у курсі найсвіжіших новин Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал «Погляд Київщина – Інформаційна Агенція». Читайте нас у Facebook «Погляд Київщина» і дивіться на YouTube.