Т. Г. Шевченко і Київщина: відомі й невідомі факти
11.03.2019
Надiя Проценко 0
Ось і завершилися так звані Шевченкові дні, коли не лише в Україні, а у багатьох країнах світу, згадували видатного українського Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка. 9 березня відзначалася 205-та річниця з дня його народження. 10 березня минуло 158 років із дня його смерті.
Тарас Григорович Шевченко неодноразово бував на Київщині, про що згадує у своїх творах «Наймичка» та «Прогулка с удовольствием и не без морали». Зокрема, у «Наймичці» він згадує Васильків: «Верстов із п’ять, а може й більше, ліворуч Ромодану (знов таки як їхати з Ромна), саме проти описаного мною села, лежить полога, широка рівнина, – така широка й довга, що й край її в тумані гине; а влітку, за тихих палких днів, то й марево трапляється, мов у безлюдних, неродючих, безводних степах киргизьких. Всю оту долину, наче змережану різнобарвними ланами, покривають темні могили, що своєю формою й розміром нагадують могили між Києвом та Васильковом на Білокняжому полі. Кажу це тому, що з Києва до Одеси більше проїхало людей, що цікавляться рідною старовиною, ніж із Ромна на Кременчук. Ромодановим шляхом, як відомо, йдуть самі чумаки, а чумак людина проста, – яке йому діло до яких хоч могил? Він хіба тілько сам себе спитає: «Чиїм трупом вас начинено?», або, дивлячись задумливо на темні могили, однозвучно, монотонно заспіває... Так от на тій рівнині, серед похмурих могил та різнобарвних ланів, зеленіє невеличкий гай, мов оазис у пустині аравійській, – це хутір багатого козака Якима Гирла…».
[caption id="attachment_55200" align="alignnone" width="3872"]
Пам'ятник молодому Т.Г. Шевченку у м. Васильків, адже саме в молодому віці він бував на Васильківщині[/caption]
Біла Церква, Васильків і Митниця є в уривку із твору «Прогулка с удовольствием и не без морали»: «В Василькове мы закусили с Трохимом фаршированной жидовской щукой, крепко приправленной перцем, и потянулись дальше. Пошел мелкий, тихий дождик, потом крупнее и крупнее, наконец полил как из ведра; можно бы было заехать в корчму в Мытныци (село) и переждать дождь, но я как сказал себе, чтобы нигде не останавливаться до Белой Церкви, так и сделал. В Белую Церковь приехали мы уже ночью».
Крім того, на початку липня 1846 року Тарас Григорович Шевченко, як художник і співробітник Київської археографічної комісії, брав участь у розкопках в околицях села Мар'янівка на Васильківщині. Це були розкопки Перепетового поля – курган Пепеп’ятиха скіфського часу, 7-6 ст. до н. е., адже тоді пам’ятки сфотографувати змоги не були, тож їх замальовували. Саме завдяки малюнкам Шевченка відомо, як виглядав курган до розкопок.
«Одного дня після розкопок Тарас Шевченко разом зі своїм колегою поїхав через село Будаївка (нині місто Боярка) до села Боярка (нині Тарасівка), де завітали на гостину і зупинилися переночувати у хаті місцевого священика – настоятеля Успенського храму. Нині у Тарасівці на місці хати священика, де зупинявся Тарас Шевченко, силами Володимира та Валентини Сизонів є камінь з меморіальною дошкою», – повідомив історик і дослідник Київщини Андрій Ковальов, автор книги «Боярка-Будаївка у боротьбі за державність...».
Фото каменя - Андрій Ковальов
Пам'ятник молодому Т.Г. Шевченку у м. Васильків, адже саме в молодому віці він бував на Васильківщині[/caption]
Біла Церква, Васильків і Митниця є в уривку із твору «Прогулка с удовольствием и не без морали»: «В Василькове мы закусили с Трохимом фаршированной жидовской щукой, крепко приправленной перцем, и потянулись дальше. Пошел мелкий, тихий дождик, потом крупнее и крупнее, наконец полил как из ведра; можно бы было заехать в корчму в Мытныци (село) и переждать дождь, но я как сказал себе, чтобы нигде не останавливаться до Белой Церкви, так и сделал. В Белую Церковь приехали мы уже ночью».
Крім того, на початку липня 1846 року Тарас Григорович Шевченко, як художник і співробітник Київської археографічної комісії, брав участь у розкопках в околицях села Мар'янівка на Васильківщині. Це були розкопки Перепетового поля – курган Пепеп’ятиха скіфського часу, 7-6 ст. до н. е., адже тоді пам’ятки сфотографувати змоги не були, тож їх замальовували. Саме завдяки малюнкам Шевченка відомо, як виглядав курган до розкопок.
«Одного дня після розкопок Тарас Шевченко разом зі своїм колегою поїхав через село Будаївка (нині місто Боярка) до села Боярка (нині Тарасівка), де завітали на гостину і зупинилися переночувати у хаті місцевого священика – настоятеля Успенського храму. Нині у Тарасівці на місці хати священика, де зупинявся Тарас Шевченко, силами Володимира та Валентини Сизонів є камінь з меморіальною дошкою», – повідомив історик і дослідник Київщини Андрій Ковальов, автор книги «Боярка-Будаївка у боротьбі за державність...».
Фото каменя - Андрій Ковальов