Світлана Ославська: Надія Суровцова — 30 років у таборах ГУЛАГу

На цьому фото — не моя бабуся не в нашій родинній вишитій переданій у спадок сорочці. Але ви все одно зверніть на цю жінку увагу, бо її доля — це ціле ХХ століття України. Історія її життя вартує солідного фільму.

Її звати Надія Суровцова, і на перший етап у 1927-му році вона йшла в червоній комсомольській косинці, як з плакату.

Надія Суровцова (1896–1985) — українська громадська діячка, дипломатка, історикиня, публіцистка, перекладачка, яка стала жертвою радянського режиму і провела у тюрмах, таборах і на засланні майже тридцять років.

Її спогади — це один із найбільш моторошних документів про радянську каральну систему, які я колись читала. Документ набагато страшніший через те, що вона була, принаймні на початку, переконаної комуністкою. Захистила у Відні дисертацію, але повернулася до СРСР. Із цілком власної волі. І в сумі провела майже 30 років у різних неволях.

Важко повірити, але перші п'ять років у камері-одиночці шість на два кроки ярославського політізолятора з неї антикомуністку не зробили. Вона не хотіла тікати, навіть коли ніби мала можливість – не могла тікати “від своїх”.

Я читала вчора цю книжку весь вечір – погано зіскановане видання 1996 року, яке знайшла онлайн.

А сьогодні зранку видавництво прислало мені добірку нових книжок, де згадувалася “На власній шкірі”. Добірка L'Officiel “про силу людського духу та дослідження ідентичності”. Приємно опинитися в такій тематичній добірці, але ще приємніше було знайти в цій добірці "Спогади" Суровцової. Так я дізналася, що “Спогади” буквально щойно видала Комора.

Я раджу цей текст не тільки через факти, які складають картину доби, а й через те, як це написано. Голос цих мемуарів спокійний, витриманий, без крику і надриву, але те, що вона розповідає — на це просто немає слів. Я сьогодні весь ранок проплакала з іншого приводу, але тепер думаю, що може це бути і вплив читання історії життя Надії Суровцової.

На цьому фото її не впізнати, якщо знати фото з молодших років, але ж сьогодні все поститься у вишиванках.

Не знаю авторства, взяла з газети.юа. У спогадах Суровцова згадує швейцарський годинник, який берегла, боялся втратити по тюрмах.

На іншому фото з цієї "музейної фотосесії" вона має годинник на руці. Цікаво, чи це той..

Світлана Ославська — журналістка, репортерка, дослідниця культури, яка народилася та провела в Сєвєродонецьку половину життя. Вона є авторкою репортажів із Туреччини, Ірану, Греції, Польщі, Молдови та України. Письменниця дебютувала у 2019 у видавництві "Човен" із книгою репортажів з Туреччини "Півмісяць, хрест і павич. Подорожі до Месопотамії".

Першоджерело за посиланням.

Надія Суровцова залишила по собі листування та цінні спогади, опубліковані в 1996 році в Києві.

На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією медіа "Погляд".

Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.

Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!

Нагадаємо, 18 березня 129 років тому в Києві народилася Надія Суровцова. Надія стала справжнім символом жіночого внеску у громадсько-політичні рухи ХХ ст. в Україні: починаючи від активної участі в Українській національні революції 1917–1921 рр. до просування культурної спадщини у 1960-ті роки. Надія Суровцова, попри десятки років сталінських таборів і заслання, на початку 60-х років ХХ ст. долучилася до руху шістдесятників, об’єднавши навколо себе молодих українських митців.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.