"Стронгмен – адаптивний вид спорту, який підходить людям з обмеженими можливостями". Інтерв’ю з ветераном Едуардом Кулаковим

Життя багатьох ветеранів війни часто сповнене викликів і випробувань та пошуків себе у мирному житті. Одним із тих, хто не здався перед труднощами, є житель Ірпеня Едуард Кулаков – боєць, який після поранення на фронті, втрати ноги та протезування знайшов нову мету у спорті. У 2024 році він став учасником і переможцем багатьох всеукраїнських змагань серед ветеранів. Зокрема, здобув призові місця на всеукраїнських змаганнях ветеранів "Сильні України" у Рівному, а згодом виборов першість у трьох дисциплінах на відбіркових змаганнях до збірної України "Strong Spirit’s Games" у Буковелі. На початку лютого 2025 року у Києві Едуард Кулаков посів перше місце у спортивних змаганнях "Той, хто вистояв", піднявши 120 кг! Сьогодні спортсмен має більше десяти медалей. Його історія – це шлях від відновлення до участі у змаганнях зі стронгмену, де він довів, що сила духу та наполегливість допомагають долати будь-які перешкоди. Як спорт став для нього частиною реабілітації, які труднощі довелося подолати та що мотивує рухатися вперед, читайте в ексклюзивному інтерв’ю спеціально для медіа "Погляд".

- Едуарде, коли і чому ви переїхали жити в Ірпінь? Чим займались до цього?

- В Ірпінь я переїхав у 2022 році після поранення.

Шукав місце, де можна встановити протез. Вирішив це робити у Києві. Потрібно було орендувати квартиру, тож я знайшов недороге житло в Ірпені. Так тут і залишився. Я родом із міста Кремінна Луганської області, що зараз під окупацією. До повномасштабної війни у 2021 році я підписав контракт і пішов служити у 81-шу бригаду.

- Де ви були, коли почалась повномасштабна війна?

- Коли почалась повномасштабна війна, я був на навчанні у Житомирі. Нашу бригаду направили охороняти житомирський аеродром, після чого нас перекинули на Рубіжне.

Про війну я особливо нічого не хочу розповідати, адже хто там не був, все одно нічого не зрозуміє, а хто був – все й так прекрасно знає.

- Після поранення ви переїхали в Ірпінь. Що було далі?

- Моє протезування тривало близько пів року. У житловому комплексі, де я орендував квартиру, на першому поверсі була спортазала. Я почав тренуватися для себе, без жодної мети досягати спортивних результатів.

- Коли ж ви почали брати участь у змаганнях?

- Зовсім випадково. Минулим літом поїхав якось до Києва, щоб подивитись на всеукраїнські змагання ветеранів "Сильні України". Вирішив і сам взяти участь.

Виборов призові місця.

Таким чином потрапив у спортивний рух. Уже був на всеукраїнських змаганнях у Рівному, Буковелі. Зараз готуюсь поїхати в Одесу, де розпочинається сезон "Сильні України", який проводить Федерація стронгмену України. За кількістю набраних балів учасники можуть потрапити до фіналу в Мадриді. Минулого року мені не вистачило балів, хоча результати були хорошими.

- Розкажіть, як ви готувалися до змагань "Той, хто вистояв", які відбувалися у Києві?

- Я знайшов ці змагання випадково: побачив рекламу у Facebook. Довго вагався, брати участь чи ні, бо перед цим у мене зламався колінний модуль протеза, і я впродовж місяця взагалі не тренувався. Але все ж таки вирішив спробувати – і все вийшло.

- Які у вас враження від змагань "Той, хто вистояв", адже ви там вибороли перше місце? Конкуренція була значна?

- Мені здається, це сталося випадково. Конкуренція на змаганнях є завжди. Звісно, я старався. Багатьох учасників бачив уперше, не знав, хто що з себе представляє. Просто виклався на максимум. Для мене перемога була дуже неочікуваною. У своїй ваговій категорії я не був найважчий. Інші хлопці були більші за мене.

Мені цікаво брати участь у змаганнях, адже вони мотивують і далі тренуватися, тримати себе у формі. Коли я потрапляю на змагання, то хочу не просто бути учасником, а зайняти призове місце.

- Чому обрали саме цей вид спорту?

- Я не бачу себе в інших видах спорту, таких як лижі чи велосипед. Стронгмен – адаптивний вид спорту, який підходить людям з обмеженими можливостями.

- На вашу думку, як відбувається реабілітація ветеранів через спорт на Київщині?

- Необхідно покращувати умови для ветеранів, щоб усі спортзали могли приймати людей з обмеженими можливостями. Іноді трапляються ситуації, коли людина живе далеко від спортзали, що приймає ветеранів безкоштовно. Через це вона туди не ходить. Хотілося б доступності, щоб усі спортзали мали можливість безкоштовно приймати ветеранів. Наразі є лише кілька таких закладів.

- Чи отримуєте ви на своєму шляху якусь підтримку?

- Так, Ірпінська міська рада мене підтримує. Коли я їду на змагання, не плачу нічого за участь. Мене привозять і відвозять. Також мені пообіцяли, що мене підтримуватиме компанія "Екософт", яка спонсоруватиме всі мої поїздки. В Ірпені є ветеранський простір, який шукає спонсорів для ветеранів, домовляється про спортивне харчування тощо. Крім того, моя спортазала, де я завжди тренувався самостійно, надала мені тренера.

- Що вам подобається, а що засмучує у вашому спортивному житті?

- Маленькими кроками рухаюся вперед. Результати не приходять одразу, але коли озираєшся назад, розумієш, що пройшов чимало. Я не ставлю собі конкретних цілей, просто намагаюся щоразу трохи покращувати свої результати.

Фото взяті із Facebook сторінки Едуарда Кулакова та Ірпінської міської ради.

Розмову вела журналістка і ведуча Марія Марчук. Матеріал для публікації підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Продюсерка та редакторка проєкту Наталія Зіневич. Розміщення матеріалу редакторки сайту Марини Литвиненко.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.