Сьогодні – 20-та річниця з дня загибелі В’ячеслава Чорновола

  Україна вшановує пам’ять видатного українського політика. Справа аварії на шосе під  Борисполем  досі не розкрита. Сьогодні Україна вшановує пам'ять відомого борця за незалежну Україну, лідера «Народного Руху України» В'ячеслава Чорновола, який 20 років тому загинув за досі нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Це сталося за півроку до президентських виборів, на яких  мав реальні шанси стати главою держави. До цієї сумної річниці в різних містах України пройдуть поминальні заходи. Зокрема, за повідомленням колишнього прес-секретаря  В'ячеслава Чорновола Дмитра Понамарчука, о 10 годині на місці загибелі Чорновола на 5-му кілометрі траси Бориспіль–Золотоноша біля пам’ятного хреста пройдуть панахида та мітинг. Об 11 годині у Миколаєві у сквері В’ячеслава Чорновола по вул. Велика Морська Нікольська відбудуться молебень та віче. На 13 годину у Львові заплановане вшанування пам’яті діяча в Музеї визвольної боротьби України. Також, як повідомляє Вишгородський клуб інтелігенції, об 11 годині у Вишгороді біля пам'ятника Т. Шевченку , відбудеться вшанування пам'яті В’ячеслава Чорновола, життєвий шлях якого пов’язаний з містом – у 60-ті Чорновол брав участь у будівництві Київської ГЕС. Запланована ще низка заходів на регіональних рівнях. На державному – в кулуарах ІІ поверху будинку Верховної Ради України розгорнуто банерну експозицію. «Смерть лідера «Народного Руху України» В’ячеслава Чорновола змінила нашу історію і на десятки років відкинула назад розвиток Української державності», йдеться в повідомленні інформаційного управління Апарату Верховної Ради. Створюється враження, що якесь надто скромне вшанування, зважаючи на внесок В’ячеслава Чорновола у становлення незалежності України. Про це пише на своїй Фейсбук-сторінці і син видатного українця Тарас Чорновіл. «Оскільки… якихось офіційних пам'ятних заходів до 20-ї річниці вбивства В’ячеслава Чорновола не передбачається, то лише повідомляю про ті скромні миті вшанування, які відбудуться. О 10.00 на місці загибелі на Бориспільському шляху (за Борисполем дорогою на Черкаси) пройде скромна панахида та невеличкий жалобний мітинг, який звично організовують місцеві рухівці. Добиратися туди доволі складно, але якби хтось бажав приєднатися, то можете завітати на 12.00 на Байкове кладовище в Києві, де біля могили також пройде панахида. Знаю, що свій захід проведе й Вишгородська міськрада (там свого часу Чорновіл мешкав та розгортав діяльність руху шістдесятників). Або ж можете просто згадати В’ячеслава Чорновола в молитві, в якомусь особистому спогаді, висловити про нього добре слово. За все буду щиро вдячний. Як і за будь-які приватні ініціативи зі вшанування пам'яті видатного українця. Окрема вдячність Василеві Деревінському та громаді Івано-Франківська за проведені там Чорноволівські читання.» Втім, найкращим вшануванням пам’яті В’ячеслава Чорновола було б розкриття справи його загибелі. Адже попри численні заяви і переконання політиків про те, що це була не автомобільна аварія, а замовне вбивство, остаточних відповідей на всі нез’ясовані питання правоохоронці досі не дали. Справу кілька разів закривали і знову відкривали, змінювалися генеральні прокурори, слідчі, а результату досі немає. У лютому 2017-го понад 300 депутатів Верховної Ради підписали звернення до Генпрокурора Юрія Луценка з вимогою почати активне розслідування смерті В'ячеслава Чорновола, нагадавши у звернені, що така безкарність призвела і до "справи Гонгадзе", і до вбивства Героїв Небесної сотні.     До 20-ї річниці такої депутатської активності не спостерігається. Чи то у передвиборчому вирі на перше місце вийшли інші пріоритети, чи то справа потроху забувається… Але практично єдиним нагадуванням  про «справу Чорновола» стало недавнє повідомлення на брифінгу у Верховній Раді кандидата у президенти і голови партії "Народний рух України" Віктора Кривенка про те, що він закликав Президента України  внести подання на звільнення Юрія Луценка з посади Генерального прокурора, нагадавши, що у 2006-го на посаді глави МВС Луценко обіцяв розкрити справу Чорновола, і показавши звернення 301 народного депутата до Луценка взяти справу про вбивство В'ячеслава Чорновола під особистий контроль. Тарас Чорновіл зауважує: «За політичною колотнечею про В’ячеслава Чорновола зараз рідко хто згадує. А жаль, бо на дуже багато нинішніх питань він уже дав відповідь пару десятиліть тому. Уже давно пояснив цей феномен переродження деяких "ура-патрійотів" з опозиціонерів до влади в опозицію до держави. Не вчимося нічого в тих, хто найвищу ціну сплачували за нашу незалежність - то мусимо й далі ходити по колу. Бо вже ж ніби відірвалися від тієї проклятої Богом Московщини, чого так прагнув Чорновіл, ніби вже пішли своїм шляхом... І маєш тобі - насєлєніє хоче все повернути назад. А "велемудрі" політикани може й розуміють, до чого веде їхня діяльність, але ж зупинятися не бажають, бо на ошалілій критиці легше сподобатися посполитим землячкам… Чорновіл сказав ці слова: «Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – МАЮЧИ, щоб не довелося гірко любити її, ВТРАТИВШИ. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі». Що поробиш, можливо доведеться пройти ще одне коло. Наші дрібні розбірки на тлі історії - дрібничка. Вона, закривши нам ще один шанс до волі, як такий, що виявився незатребуваним, з часом відкриє наступний. От тільки чи це буде через десять років, чи за 100, чи знову через 300?»   ДОВІДКА. В’ячеслав ЧОРНОВІЛ народився 24 грудня 1937 р. в селищі Єрки на Черкащині. Український політик, публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, політичний в'язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х — 90-х років; Герой України (2000, посмертно). Лауреат Міжнародної журналістської премії ім. Ніколаса Томаліна (1975). Ініціатор проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 р. Разом із іншими видатними діячами започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та дисидентів. Засновник та головний редактор підпільного українського часопису «Український вісник». Член Української Гельсінської групи. Один із ініціаторів створення Української гельсінської спілки. Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаґанду» (1967–1969, 1972–1979, 1980–1988). Був у неволі 17 років. У 1990-1992 рр. — голова Львівської обласної ради. Народний депутат України з березня 1990 р. Кандидат у Президенти України на виборах 1991 р (2 місце, 7 420 727 голосів або 23,27 %). З 1992 р. і до смерті — голова Народного Руху України. З жовтня 1991 р.— Гетьман українського козацтва. З 1995 р. член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи. Загинув 25 березня 1999 р. в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Чимала частина суспільства досі переконана, що Чорновола прибрали як небезпечного конкурента на майбутніх президентських виборах. Похований у Києві на Байковому кладовищі. У похороні взяли участь 200 тисяч людей. Фото з відкритих інтернет-ресурсів.