Софі Лорен знімалась на Полтавщині в італійсько-радянській мелодрамі
Фільм «Соняшники», успіх якому в Італії був гарантований, у СРСР визнали шкідливим
Село Чернечий Яр на Полтавщині наприкінці 1960-х років жартомастали називати "Софілоренівка". І цій неофіційній зазві була причина – село назвали на честь італійської зірки Софі Лорен, яка знімалася тут у фільмі "Соняшники" (італ. I Girasoli) — італійсько-радянській мелодрамі 1970 р. режисера Вітторіо де Сіка з Марчелло Мастрояні і Софі Лорен в головних ролях.
Основна сюжетна лінія мелодрами – кохання героїв Софі Лорен та Марчелло Мастрояні. Під час Другої світової війни італійка Джованна (Софі Лорен) зустрічає солдата Антоніо (Марчелло Мастроянні). Вони закохуються і одружуються. Антоніо ж відправляють на фронт до Африки, а пізніше, після короткотермінової відпустки – на Східний фронт, де він пропадає безвісти. Хоча насправді Антоніо потрапляє у радянський полон, а потім зустрічає російську дівчину Машу (Людмила Савельєва) й одружується з нею, починає працювати на радянському заводі...
Джованна ж, чекає Антоніо, а через 15 років після війни вирушає до СРСР на пошуки коханого, маючи інфомацію про те, що в Україні загинуло чимало італійських солдат, і їде в село, де поховані її земляки... Джованна знаходить Антоніо в Москві й просить його повернутися додому. Але вже запізно щось змінити.
Ці зйомки тривали на на Полтавщині протягом тижня у Чернечому Яру під Диканькою у липні 1969 року. До речі, трохи раніше, у 1964 році, в цьому ж селі знімалася двосерійна кіноепопея «Вони йшли на Схід» режисера Джузеппе Де Сантіса.
Саме в «Софілоренівці» знімали найдраматичніші епізоди картини, коли Джованна приїздить в українське село, де розміщене велике кладовище італійських вояків, розшукує людей, які, можливо, пам'ятають її чоловіка. На мальовничому погорбі, який називають Вершигорою, у Чернечому Яру, було збудоване кладовище-декорацію і невеличку дерев'яну церкву. А ще зйомки проводилися у соняшниковому полі, яке так вразило Вітторіо Де Сіка, що той вирішив змінити робочу назву кінострічки на «Соняшники».
У фільмі знімалися й місцеві мешканці та полтавці, вони були задіяні у «масовці». Софі Лорен за час зйомок подружилася з багатьма місцевими жителямим, а для них зустріч із акторкою стала знаковою подією в житті.
Зйомки фільму тривали з 1968 по 1969 рік в Італії, Росії (Москва і Підмосков'я) і Україні (Полтавщина).
За задумом продюсера фільму Карло Понті і чоловіка Софі Лорен, ця історія мала стати кінохітом. Успіх фільму в Італії був гарантований: тема зниклих на Східному фронті солдат досить болюча досі, а у 1960-х - тим більше. За деякими підрахунками, три чверті полонених італійських солдатів та офіцерів померло Союзі від голоду і хвороб. Зізнатися в цьому керівництво СРСР не могло, і на усі запити з Італії відповало, що даних про солдатів. Аби приховати првду, були навіть знищені кладовища італійських військовополонених.То ж в Італії продовжували вірити, що полонені залишаються в таборах, а частина італійців одружилися з росіянками і живуть в СРСР, але їм забороняють повідомляти про себе на батьківщину.
Рішення про спільну з італійцями постановку фільму було прийняте міжурядовою угодою про спільне кіновиробництво від 30 січня 1967 року, яка була підготовлена за рекомендацією посольства СРСР в Італії. Радянська сторона в цій картині надавала тільки послуги під час зйомок фільму. Але між сторонами виник конфлікт через відмову режисера вирізати сцену з італійським кладовищем в Україні, на чому наполягало КДБ. Було прийняте рішення, що «Соняшники» — шкідлива, пасквільна картина і випуск її на радянський екран був би грубою політичною помилкою.
Джерело: Diaspora.ua