Що дасть порятунок однієї собаки: Якщо не наше, то чиє це «собаче діло»?

Ставлення пересічного громадянина до «четвероногих друзів» найчастіше далеке від співчуття: одні їх побоюються, інші ненавидять, а більшість просто проходять повз. Чи нагодуєте ви безпритульну собаку або маленьке кошеня, проходячи повз нього? Журналіст ІА «Погляд» пощастило поспілкуватися з людиною, яка робить це постійно, більш того не проходить і тижня, щоб вона не побувала у притулку для тварин. Ми дізналися у опікуна КП «Притулок для тварин» (Бородянка) Юлії Шкоди як вийшло так, що вона почала допомагати безпритульним тваринам, і як це може зробити кожен із нас. – Скільки у Вас вдома тварин? – Ця цифра весь час коригується. На сьогодні їх п’ять: дві кішки і три собаки. Це особисто мої тварини. А так, наприклад, минулого серпня у мене одночасно тільки кошенят було 8 штук. Забрала їх під нашим пологовим будинком. Практично всі з них знайшли домівку і щасливі в своїх родинах. Кілька, на жаль, врятувати не вдалося. – Окрім того, що Ви допомагаєте тваринам знайти домівку, знаю, що нерідко буваєте і у притулку. Скільки часу, зазвичай, проводите там? – Ось уже два роки я приїжджаю туди раз на тиждень, зазвичай, в суботу. Це така частина мого життя, яку, напевно, можна порівняти зі спортом: пропустив – і ламає, і совість мучить. «А як вони там без мене?», «А хтось, через те, що я не приїхала, не побачив сьогодні вулицю, або не зробив крок вперед на шляху до свого нового дому». Загалом, це як необхідність поснідати, або зуби почистити, без цього вже ніяк. До того ж, ці прогулянки дають можливість подихати свіжим повітрям, вдосталь нагулятися ще й на обніматися, і заряджають позитивом. Це допомагає відійти від усіх проблем і мирської суєти. До речі, притулок знаходиться в лісі! І ми ніколи не відмовляємося від нових відвідувачів, і завжди їм раді! Для цього потрібно просто приїхати туди. – Розкажіть про притулку в Бородянці? – Я не була в інших притулках, тому мені складно порівняти з. Але можу сказати, що на сьогодні собакам там, дійсно, добре. Теперішнє керівництво піклуватися про наявність ліків, їжі і хороших умов утримання тварин. З собаками займається кінолог і величезна команда опікунів, які допомагають вигулювати, соціалізувати, піарити і пристроювати тварин цього притулку. – Скільки у притулку собак і чи є у Вас там улюбленці? – Кількість постійно коливається. Але десь 300-350. Улюбленці, безумовно, є. Але цих улюбленців я виставляю на піар, і, звичайно, потім зі сльозами на очах відправляю в новий дім. Всіх собі не забереш, а залишати собаку в притулку тільки тому, що вона тобі подобається – неправильно. Тому можу сказати, що Портос, Кайзер, Альта і Арт вже вдома. Відривала від серця... Але бачити ці щасливі морди в родині – це неймовірна радість! Сьогодні в притулку є Снові і Монті, а також «аутистка» Айна. Займаюся їх соціалізацією і намагаюся пристроїти. Звичайно, найгірше це, коли собаки «йдуть на веселку», так і не знайшовши свій дім. Мій перший улюбленець не встиг знайти собі домівку і помер в стінах притулку. Його звали Циган. І досі не можу собі це пробачити. – Як часто із притулку беруть тварин в родину? – Завдяки волонтерам це стало відбуватися набагато частіше, ніж раніше! За 2017-й, наприклад, це 176 собак. Це не зовсім точна цифра, впевнена вона на значно вища. І це тільки наша команда, яка займається Бородянським притулком. Люди бачать цих собак, рекламу про них, відео, і розуміють, що вони нічим не гірші за тих, яких продають на ринку, і які породисті. Нарешті прийшло розуміння того, що: навіщо купувати, якщо можна врятувати? – Доволі часто доводиться чути від знайомих: «Та, ну, брати з притулку. А раптом у нього сказ, або забруднить мені весь дім...»Що б Ви сказали таким людям? Чи не опускаються руки? Чи не виникає відчуття, що «віз» і нині там, кинутих тварин менше не стає? – Такі люди є, і їх дійсно багато. Але при цьому, коли ти займаєшся тим, що пристоюєш тварин, ти знаходиш ще й абсолютно протилежний тип людей. Які відповідально ставляться до тварин, які цінують в них душу, а не породу, або їх походження. Які хочуть змінити цей світ. І які неймовірно світлі і позитивні. І знайомство з такими людьми надихає! У таких руках тварини з притулку або вулиці перетворюються, і часто виглядають як ніби там найдорожча порода на світі! Іноді, звичайно, руки опускаються, і сил немає в черговий раз натикатися на поганих і безвідповідальних господарів, на справжніх нелюдей, які беруть тварин, і потім знущаються над ними. Але таке життя. На це є відмінна вираз: Порятунок однієї собаки не змінить світ... але світ, безсумнівно, зміниться для цієї – однієї собаки. Це те, заради чого варто цим займатися, і що надихає йти вперед. Я бачила багато таких собак і кішок, у яких змінилося життя. І, нехай не зовсім скромно сказано, але і не без моєї участі.