Сесія на сесії: Сизон позачергово скликав депутатів

8 листопада Тарасівську сільську раду зібрали на позачергову сесію. Це трапилось вже вдруге за два тижні. Про позачергові збори тарасівських депутатів стало відомо приблизно за день до проведення заходу. На порядку деному лише одна позиція - бюджетні питання. Проектів рішень знову ніхто з депутатів не бачив, а бюджетну комісію провели… за годину до засідання. Не ваше діло Заходжу до приміщення Тарасівської сільської ради - широкого двоповерхового будинку с металопластиковими дверима. У вузькому коридорі на другому поверсі наштовхуюсь на самого голову – Володимира Сизона. - “Що ви шукаєте?”, - питає він. - “Сесійну залу”, - відповідаю. - “А нащо вам?”, - знову питає мер Тарасівки. - “Нууу, сьогодні ж наче бюджетна комісія”, - кажу голові. Він пхикає. - “Та там бюджетні питання. Вони вас не стосуються”, - розвертається і йде, бубнячи собі під ніс “дєтскій сад”. Про розташування сесійної зали дізнаюсь у однієї з депутатів. “Ось, сідайте тут на крісла, двері відкриють, зможете дивитись, але тільки поза залою”, - пояснює мені “систему” білява жінка. Бюджетні “перекидки” Лише перед самим початком засідання знайомлюсь зі списком питань. Три проекти рішень на бюджетну тему. Перше - створити рахунки Тарасівської сільської ради в Управлінні державної казначейської служби України: один - для податків з підприємств міста, другий - для штрафів за шкоду екології. Друге питання - збільшити статутний капітал комунального підприємства “Громада” до 3,5 мільйонів гривень (з 3 мільйонів). “Щоб не витрачати час на перекидки, якщо комунальному підприємству потрібні будуть кошти”, - пояснює Лариса Груздєва, голова бюджетної комісії. І останнє - перекидки коштів в рамках бюджету. “Пам’ятаєте майданчик біля лісу? Ось ми нарешті за нього взялися та вкладемо туди кошти”, - говорить Лариса. Начебто питання дійсно не скандальні, як зазвичай. Однак чи може депутат достатньо розібратися і проголосувати об’єктивно за рішення, яке бачить в перший раз і знайомиться з ним п’ять хвилин？ Всі позиції прийняли майже одноголосно. Суперечлива Тарасівка Коли я йшла до Тарасівської сільської ради, сонце саме сідало на своє місце ночівлі - за горизонт. Небо набуло ніжно-рожевого відтінку, обнімаючи величну церкву з куполами темно-синього кольору. Безлюдні вулички з акуратними будинками. І небо, що засинає. А вертаючись назад під куртку почало проникати морозно-осіннє повітря. На вулиці не світиться ні один ліхтар. Морозно і моторошно. Враження мирного села змінюється на почуття тривоги і страху через закинуті безлюдні, іноді неприбрані доріжки. Спілкуюсь з активістами та Оксаною Щеголь - єдиним депутатом, яка сьогодні відмовилась голосувати. “Та начебто нормальні питання, - говорить вона, - просто як можна зрозуміти щось, коли проекти рішень тобі дають в останній момент?”. Питаю про збільшення статутного фонду. Активісти розповідають, що це рішення дійсно економить час. Але при цьому дозволяє проводити деякі махінації з коштами. Наприклад, задекларувати придбання техніки на 1 мільйон, а насправді купити її за 500 тисяч. А залишок покласти собі в кишеню. Поговорили про перехід із залізниці до школи, який нещодавно відремонтували комунальні служби. Гарний. “У нас таки щось роблять. Однак дуже повільно”, - засмучується Оксана. Питаю про освітлення вулиць. “Давно помічено, що світла немає там, де живуть опозиційні депутати. А тут - вчора світло було, а сьогодні - чомусь вже ні”. Тарасівка - повна котрастів.