Перший на території сучасної України журнал мод видавався у Львові

Як вбирались на Галичині 180 років тому? «Вісник мод Паризьких» розповідав про нові модні тенденції і вміщував поради щодо виготовлення одягу. Львівський кравець Томаш Кульчицький майже 180 років тому вирішив узятися за видання модного журналу, тому що побачив – шиттям одягу багато не заробиш. Тодішні львівські модниці ретельно стежили за актуальними тенденціями у вбранні, але одяг коштував надто дорого, тому навіть міський бомонд, який обшивали кравці, не так часто, як хотілось би, робив замовлення. Тож пан Кульчицький вирішив обрати, так би мовити, консультативний шлях у моді. Перше число “Вісника мод паризьких” («Dziennik Mód Paryskich») вийшло 1 січня 1840 року. Це був перший журнал мод у Галичині, яка тоді входила до Австрійської імперії, та й на території сучасної України загалом. “Зараз мода жіноча стала на найвищий щабель свого блиску”, писав часопис у своєму другому номері від початку виходу, 16 січня 1840 року. Журнал виходив польською мовою. Спочатку 1-го та 16-го числа кожного місяця, згодом — раз на два тижні, по четвергах. У ньому було спершу чотири, потім вісім чорно-білих сторінок, а ще кольорова вставка з зображеннями найпопулярніших костюмів роботи львівського графіка Кароля Ауера, чеха за походженням. Кожен номер починався модними новинками з Парижа. Жіночим костюмам присвячували в три-чотири рази більше тексту, ніж чоловічим. А ще були поради для кравчинь з викройками. Наприклад, у номері від 16 січня 1840 року жінкам радять використовувати в одязі мереживо: “Воно зараз становить основну частину дамського костюма: вживане до суконь, шалів, чепчиків і волосся, служить кожній нагоді і кожному вікові. Здається, що чорне мереживо візьме цієї зими гору над білим”. Також журнал вміщував підказки, де у Львові можна придбати матеріали для шиття одягу: “Галантерея пана Вінцентія Кірхнера на Ринку під номером 155 на цьогорічні потреби карнавальні запаслася найновішими і найкращими товарами. Дами, що прагнуть вишуканих строїв, знайдуть тут численні тканини для бальних суконь. Не можемо оминути своєю увагою, що у майстерні пана Шпільчинського в будинку Паха під номером 132 2/4 виготовляють обов’язкові для дам і чоловіків натільні прикраси…” Була в журналі й культурна хроніка: рецензії на вистави місцевого театру і концерти, літературні твори. Адже публіка, яка могла дозволити собі такий журнал, була вибагливою. Бо й коштував він недешево: за річну передплату треба було віддати 10 злотих ринських. Для порівняння – стільки ж отримував за місяць робітник. Хоча львівська до видання Кульчицького ставилась холодно, мовляв, не може звичайний кравець видавати солідний журнал. А може, просто заздрили успіху. А він таки був: Спочатку журнал налічував 130 передплатників. Із часом їхня кількість виросла до тисячі. 1848 року редактором часопису став відомий у місті журналіст Ян Добжанський. Журнал проіснував до 1849 року, хоч у 1848-48 роках виходив під іншою нзвою – «Tygodnik Polski. Pismo poświęcone Literaturze, Obyczajom i Strojom» («Тижневик польський. Часопис, присвячений літературі, звичаям і вбранню»). Джерело: сайт «Фотографії старого Львова»( http://photo-lviv.in.ua)