Олексій Зіневич: “Ми маємо зберегти Ірпінь для прийдешніх поколінь”

14 травня у нашому місті в Конференц-Холі Ірпінь пройшов круглий стіл на тему “Генеральний план: шляхи розвитку м. Ірпінь”. На ньому зібралися активісти, науковці, представники влади та громадських організацій. Ірпінь — наш спільний дім На заході обговорювалися актуальні питання, які турбують жителів нашого міста. Зокрема, це корумпована влада, знищення природних ареалів, шалена забудова, що призводить до загострення соціальних проблем, незаконна зміна цільового призначення земель тощо. Відкриваючи круглий стіл, його ініціатор Олексій Зіневич закликав присутніх: “Ірпінь — наш спільний дім, нам тут жити, плекати своїх дітей. Саме від нас — свідомої громади — залежить, яким буде місто. І ми його маємо зберегти для прийдешніх поколінь”. Цей захід було вирішено провести за ініціативи громадських активістів, які переймаються майбутнім Ірпеня. Його тематика є дуже актуальною — внесення місцевою владою змін до Генплану міста та соціологічне дослідження думки мешканців, яке презентував на початку круглого столу Олексій Зіневич. Обговорення необхідності коригування Генерального плану обрано не випадково. Адже ця містобудівна конституція — основа розвитку населеного пункту, окреслення його перспектив. Якщо влада не врахує вимог громади — ми можемо втратити наше місто назавжди: у плані раціональності розбудови та комфортності для жителів. На сьогодні бачимо зовнішню картинку від ірпінських можновладців-забудовників, яка дорого обходиться для платників податків. А в реальності — це закладення соціальної міни уповільненої дії, яка несподівано вибухне з часом. “Мер Карплюк очолює будівельну мафію” За словами Мирослави Свистович (міський голова Ірпеня 2006-2007 років), керівництво Ірпінської міської ради не виконує свої обов'язки щодо раціонального планування та забудови міста. Мало того: “мер Володимир Карплюк очолює місцеву будівельну мафію”. Шалене будівництво відбувається шляхом знищення природних ресурсів — фактично за рахунок добробуту майбутніх поколінь. Владоможці не бажають це припинити, посилаючись на відсутність відповідних повноважень. Проте Свистович навела приклад, що, перебуваючи на посаді міського голови, зупинила незаконне будівництво у пров. Українському. А ось сучасні керівники вдаються лише до узаконень таких споруд. Води вистачить на всіх? Наступним виступив керівник КП “Ірпіньводоканал” Олександр Маркушин. Посадовець запевнив, що запасів води у Приірпінні вистачає. Так, підприємство видобуває 15-17 тис. м³ на добу, перекачує 12 тис. м³ стоків. Будуються нові станції водозабору та знезалізнення, що покращить якість живильної рідини, буряться свердловини, проводиться заміна застарілих мереж. У разі нестачі води можливе використання природного відновлювального резервуару “Блиставиця”. Маркушину закинули, що трубою каналізаційні води з нових житлових комплексів у районі БТР спускають прямо у р. Буча. Посадовець запевнив, що це, швидше, зливова каналізація і її затампонували. Тоді, за логікою, рідина, позбавлена природного стоку, десь накопичуватиметься чи знайде інший вихід? Відсутність Генплану призведе до хаосу Заступник начальника інженерно-планувального відділу інституту “Український державний науково-дослідний інститут проектування міст “ДІПРОМІСТО” ім. Ю. Білоконя Володимир Муха констатував, що відсутність Генплану призведе до хаосу, а його ухвалення — це захист для громади. Проте цей документ має бути ретельно продуманим та враховувати демографічні перспективи. Це, зокрема, забезпечення населення питною водою, належною кількістю зелених насаджень, особистим простором для повноцінного життя. Прикладом може слугувати м. Хмельницький, де розроблено схеми озеленення та благоустрою, у яких дотримано баланс територій і доведено до відповідних нормативних показників. Хотілося б, щоб Ірпінь теж йшов цим шляхом. Наприклад, у нашому місті масово сохнуть сосни, які завжди були його окрасою. Ці території не повинні забудовуватися, а резервуватися для облаштування рекреаційних зон з висадженням молодих дерев, більш стійких до кліматичних умов, шкідників та хвороб. Багатоповерхівки та аеропорт Представники аеропорту “Антонов” нагадали, що населені пункти Приірпіння знаходяться у повітряній зоні двох летовищ, що у Гостомелі та Святошиному. Тому висотна забудова має бути погодженою, щоб під час польотів не виникало загрози аварій. У цьому плані виявлено порушення у зведенні багатоповерхівок у Гостомелі. Водночас на здоров'я людини негативно впливає рівень шумів від авіаційної техніки. За нормами, він не має перевищувати 85 децибелів, а більше 105-ти узагалі може спричинити смерть. Це теж потрібно враховувати при забудові. Висотність та пожежна небезпека Питання висотності будівель обговорив з присутніми і начальник Ірпінського МВ ГУ ДСНС у Київській області Юрій Буренко. На жаль, пожежна техіка, яка перебуває на озброєнні підрозділу, дозволяє ліквідовувати загорання не вище 9-го поверху. Але у Приірпінні вистачає новобудов, які перетнули цю відмітку. Тому люди, які обирають такі будинки, наражають себе на небезпеку. Бо у разі пожежі доведеться чекати приїзду відповідної техніки з Києва чи Вишневого. Казус полягає в тому, що місцева влада не має права її придбати. А з державного бюджету на даному етапі коштів не виділяють. Водночас і на висотність споруд пожежна служба не може вплинути. Та й на перевірки накладено мораторій, окрім торгово-розважальних центрів. Цинічна забудова заплави Директор юридичної компанії “Правоексперт” Сергій Гапон навів яскраві приклади порушень чинного законодавства з боку місцевої влади та забудовників при махінаціях із землею. Так, Ірпінська міська рада своїм рішенням намагається розпоряджатися заплавними ділянками, що перебувають за межами міста. Заради забудови висотками змінено їх цільове призначення. Наразі на них накладено арешт. Аналогічна ситуація склалася навколо земель, що опинилися в руках ПрАТ “Олімп” (9 га), Антона Мирончука (ЖК “New York”), Ігоря Оверка (“Green Side”). Вони знаходяться за межами Ірпеня. А їх цільове призначення в останніх випадках — під присадибну забудову не більше 3-х поверхів. На ділянках садового товариства мають “вирости” незвичні сільськогосподарські культури — 16-поверхівки. Унаслідок зведення житлових комплексів по вул. Єсеніна (майже 19 га) частково знищено меліоративну систему заплавних земель. Щоб узаконити новобудови, влада пішла на популістський крок — надала там квартири атошникам. Особливого розголосу набула спроба забудувати територію місцевого підрозділу Державної служби охорони. Хоча громада вдалася до активного захисту цього куточка природи, але забудовник не втрачає надії його остаточно знищити. Архітектурні монстри від влади Архітектор Ігор Юрчак нагадав присутнім, як за мовчазної згоди влади в Ірпені знищувалися культурно-історичні пам'ятки на кшталт будинків письменника Максима Рильського, співачки Оксани Петрусенко. На їх місці з'явилися магазин АТБ та незграбна новобудова. Відсутність стратегічного планування породжує архітектурних монстрів. Приміром, проекту реконструкції центральної площі міста не оприлюднено. Не відомо, скільки коштів платників податків на неї витрачено. Нова архітектурна фікція — стела Творчого духу, яку можновладці задумали звести на площі поблизу ЕКО-маркету. Це чергові мільйонні витрати. Водночас меморіальна дошка на честь художника Федора Кричевського, ім'я якого добре відоме у світі, перебуває у занедбаному стані. Максимально ущільнений БТР Представник найбільш перенаселеного району БТР Андрій Поліщук оприлюднив вражаючу статистику. Не так давно ця територія була густо вкрита рослинністю, де переважали сосни, дуби, рідкісні чорні граби. Тепер на площі майже 30 га побудовано більше 6,2 тис. квартир. І коли їх усі заселять, то кількість населення у мікрорайоні сягатиме 18 тис. осіб. За нормами для рекреації необхідно хоча б 10,8 га, а реально залишилося лише 2 га заповідника “Криничка”. Звісно, що забудовники через свою жадібність не думали, як там житиметься людям. Сьогодні тут поки приблизно 15,6 тис. населення, щільність становить 525 осіб на 1 га за нормованих 450. Катастрофічна ситуація у районі й з дитсадками та школами, які й так уже переповнені. Тому садочок “Колібрі” на 140 місць, який звів забудовник Ігор Оверко, — це лише крапля у морі. На спорудження шкіл місця узагалі не передбачено. Натомість влада обіцяє повернути садочок у приміщення дитячої лікарні по вул. Давидчука, а сам медичний заклад розмістити у новобудові по вул. Садовій. Там начебто хочуть влаштувати й пологовий будинок та гінекологічне відділення. Також ведуться перемовини із власниками землі, щоб звести дві нові школи. Аналогічний навчальний заклад хотіли б влаштувати в адмінкорпусі колишнього комбінату “Перемога”. Серед примарних мрій — повернути школу №10, яка свого часу перейшла до сучасного фіскального університету. “Шишки” сипалися на головного архітектора Варто сказати, що “честь” міської влади відстоював головний архітектор міста Михайло Сапон. На нього й сипалися “шишки” з усіх боків. Традиційно посадовець використовував для виправдань діянь ірпінських можновладців недолугість норм закону та перекладав провину на попередників. Факти свідчать про те, що чиновники не мають бажання захищати інтереси громади, яка відстоює своє право на комфортне життя. Торф на сотні мільйонів гривень Ще один важливий акспект безладу в місті — розкрадання цінних заплавних грунтів. Як зазначив Олексій Зіневич, на останній сесії Ірпінська міська рада надала двом громадянкам дозвіл на видобуток торфу на площі 30 га. Спритники на цьому “наб'ють” кишені на 100 млн грн. Замість родючих грунтів сюди звозиться будівельне та інше сміття. Таким чином ділки й тут заробляють, оскільки непотріб мали б утилізувати на сміттєзвалищі. А так шкідливі домішки просочуватимуться у грунтові води, рідину потім питимуть люди. Підсумовуючи виступи, учасники круглого столу вирішили: необхідно донести цю інформацію до людей, провести відповідну роз'яснювальну роботу серед населення, яке має право знати, що реально відбувається в Ірпені та яку роль у цьому відіграє влада. Наступний крок — підготувати міські громадські слухання, щоб залучити якомога більшу кількість ірпінців. Ми — господарі свого міста. Тому повинні завдяки обговоренням формувати стратегію його розвитку, а не пристосовуватися під свавілля можновладців.