Обухів — місто обласного значення у Київській області. Розташоване у долині річки Кобрін на відстані 45 км від міста Києва.
До складу Обухівської міської ради входять два населені пункти: село Ленди і село Таценки. Чисельність населення — 33 237 осіб (2017). Загальна площа міста становить 2 419 га.
Навколо Обухова знайдено поселення Трипільської археологічної культури,зарубинецької та черняхівської культур, давньоруські поселення. Були виявлені срібні і бронзові монети II—V століття до н. е. з Греції, Риму, Візантії, скарб ювелірних речей (XI—XIII століття). Загалом на початку XX століття в Обухівському довкіллі знайшли 28 курганів.
Поселення Лукавиця (нинішній Обухів) вперше згадується в історичних документах XIV століття (1362 рік). Літочислення Обухова ведеться з часу вступу на княжий престол першого київського князя з династії Гедиміновичів – Володимира Ольгердовича (1362–1395), якого призначив княжити його батько — Великий князь Литовський Ольгерд, що напередодні приєднав українські землі до Великого князівства Литовського, відвоювавши їх у Золотої Орди.
В роки визвольної війни 1648 - 1654 років Обухів у 1649 році став сотенним містечком. 1656 року Богдан Хмельницький зробив Обухів ранговим помістям і в цьому ж році цар Олексій Михайлович віддав цю місцевість у володіння київському полковнику Жданову.
У 1918 році після державного перевороту, Обухів став входити до території Української Держави гетьмана Павла Скоропадського.
З початку 1920-х років Обухів мав статус села. У 1923 році Обухів став районним центром Київської губернії . Було створено райкомпартії, а згодом і райком комсомолу, обрано виконком районної Ради.
Культура міста розвинена на вищому рівні. Щорічно на другу неділю вересня святкують День міста. Організовують виставки, ярмарки, концерти. Функціонують музеї:районний історико – краєзнавчий музей, в якому у 11 залах представлено широкий спектр матеріалів і відомостей з історії, етнографії, про видатних земляків Обухівщини. Меморіальна мадиба А. С. Малишка та музей – кімната ім. Григорія Косинки.