Не гаджетами єдиними: васильківські діти і молодь цікавляться писанкарством

З початком осені діти починають не лише ходити до школи, але й відвідують різні гуртки за інтересами. Незважаючи на те, що сьогодні гаджети майже повністю заполонили дозвілля дітей, учні та молодь у Василькові цікавляться давнім ремеслом – мистецтвом розпису писанок. У місті з 2009 року навіть діє музей писанкарства, створений за ініціативи директора Центру дитячої та юнацької творчості м. Васильків Тетяни Слободянюк. Нині там більше 1000 писанок, зібраних у певні композиції. Двічі на тиждень (щопонеділка та щосереди) Леся Турукіна, керівник народної художньої школи писанкарства «Дивосвіт» Центру дитячої та юнацької творчості м. Васильків, проводить заняття для учнів як початкової школи, так і студентів. Жінка залюбки ділиться своїм багаторічним досвідом, адже розписувати писанки вона почала ще в 1992 році і має більше 11 тисяч робіт, більшість яких «розійшлися» по всьому світу і зараз прикрашають помешкання жителів Європи, Австралії, Японії, США, Канади, Бразилії, Мексики тощо. У цьому році ряди її вихованців поповнилися бажаючими освоїти техніку розпису писанок. «Пройшовши етап першої розбитої писанки та подолавши біль утрати і розчарування, дитина надовго продовжує займатись писанкарством. Дехто з моїх вихованців, які займаються багато років, уже стали студентами», – зізнається Леся Володимирівна журналістам ІА «Погляд». У Карпатах кажуть, що допоки пишуть писанки, доти буде світ, а коли перестануть, тоді світ скінчиться. Дійсно, українська писанка є символом народної культури, традицій і звичаїв, не забувати які означає не втрачати власної ідентичності. Її розпис виховує терпіння та здатність не здаватись після поразки, а вперто йти до мети. Вихованка гуртка Владислава Литвин, яка навчається в НУБіП України, перемогла на міжнародному конкурсі «Квітуча Україна», розписавши страусине яйце за технікою Зої Сташук. Усього таких писанок існує лише 3. «Я починала з куриних, качиних і зараз розмальовую страусині, які найскладніші, адже мають глянцеву й не дуже рівну поверхню, – розповідає дівчина. – Писанкарство навчило мене терпінню, що мені дуже знадобилося у студентському житті. Також я можу вільно спілкуватися будь з ким на тему народних символів, традицій та звичаїв». Засвоїти ази розпису писанок давньою восковою технікою можливо за два тижні регулярних занять. Проте вдосконалювати свої навички можна все життя, застосовуючи новітні технології й техніки виконання. Діти відвідують гурток писанкарства «Дивосвіт» ще й тому, що там панує особлива атмосфера спокою, зосередженості, упевненості у собі. Вихованка гуртка Олена Білоус займається писанкарством вже 5 років. Дівчина зізнається: «Дізнавшись про таке цікаве ремесло, я відразу захотіла спробувати, адже з дитинства люблю малювати. Саме тут я знайшла більше можливостей для розвитку свого таланту. Вдосконаливши свої здібності, я можу створювати авторські роботи, придумувати красиві візерунки. У мене вже більше 1000 робіт, які я дарую, продаю, віддаю на конкурси (місцеві, всеукраїнські, міжнародні), зокрема зараз розписую страусине яйце для всеукраїнського конкурсу «Український сувенір», який відбудеться у жовтні». Освоюючи давнє мистецтво розпису писанок, діти та молодь Васильківщини не тільки зберігають традиції нашого народу, але й не цураються сучасності. Так, у васильківському музеї писанкарства є світильники зі страусиних яєць.