"Нам вдалося налагодити співпрацю з усіма органами, які відповідають за екологічний напрямок в області". Інтерв’ю із Заслуженим юристом України, адвокатом, правозахисником і депутатом Київоблради Романом Титикалом

Екологічна ситуація на Київщині стає все більш актуальною темою. Зростаюча урбанізація, стихійні сміттєзвалища, незаконна забудова природоохоронних територій та проблема збереження унікальних ландшафтів – це лише частина викликів, з якими стикається регіон. У другій частині ексклюзивного інтерв’ю спеціально для медіа "Погляд" із головою постійної комісії Київоблради з питань екології Романом Титикалом говоримо про найважливіші екологічні ініціативи, взаємодію з громадами та державними органами, а також про вплив війни на довкілля.

Частина друга ексклюзивного інтерв’ю. Першу читайте за посиланням.

У центрі уваги – екологічні проблеми

- Романе, ви є головою постійної комісії з питань екології в Київоблраді. Як ви оцінюєте екологічну ситуацію на Київщині?

- Екологічна ситуація на Київщині є складною через збільшення урбанізації населення, що призводить до виникнення певних негативних наслідків, у тому числі стихійних сміттєзвалищ. Не так давно був прийнятий Закон України "Про поводження з відходами", який уже набув чинності. Ми поступово підходимо до певних європейських норм, що забороняють стихійні сміттєзвалища. Проте на сьогодні ще значна кількість сміттєзвалищ на Київщині не відповідає цим нормам. Тож як наслідок, екологічна інспекція й прокуратура забороняють відповідні сміттєві звалища, закриваючи їх. Оскільки сміття немає куди подіти, його починають скидати в лісопосадках, лісах тощо.

Крім того, прагнучи переїхати із Києва в область, люди починають будувати житло зазвичай десь біля лісу, річки чи озера, що призводить до порушення певних екологічних систем, знищення об'єктів природно-заповідного фонду чи звичайних лісових або водних об'єктів. Як наслідок, бачимо доволі складну екологічну ситуацію. Наведу приклад. Держава вирішила збудувати меморіальне кладовище для поховання військових. Наче дуже правильна ініціатива, адже пошана для загиблих за Україну має бути. Але замість того, щоб вибрати достойну ділянку, наближену до Києва, влада вирішила збудувати це кладовище на території лісу біля села Мархалівка. Ми розглянули це питання на екологічній комісії, перевірили документи і побачили, що ця територія входить у Смарагдову мережу – частину природно-заповідного фонду, яка має захищатися міжнародними домовленостями. У даній ситуації фактично ми маємо доволі складну ситуацію. Активісти і громада подали позов. Нещодавно вони досягли успіху: суд визнав, що Мархалівський ліс є частиною природно-заповідного фонду.

На жаль, дуже часто місця, які обираються владою для поховання, сміттєзвалища чи забудови є такими, які мали б захищатись законодавством. Компроміс між людською діяльністю і природою має бути досягнутий, хоча це доволі важко.

- На вашу думку, які питання є найгострішими і потребують нагального розв’язання?

- Як на мене, гострим залишається питання сміттєзвалищ. Майже всі сміттєзвалища, які існують на території Київщини, не відповідають сучасному закону. Держава вживає значних заходів щодо зупинки діяльності таких сміттєзвалищ, порушуються кримінальні справи, здійснюються перевірки, але альтернативи будівництва відповідних сміттєзвалищ немає. І ця проблема набуває величезного розмаху як для Київщини, так і всієї України. Для Києва вона складна ще й тому, що сміття з Києва вивозиться в область.  

Інше завдання, шляхи вирішення якого ми маємо знайти, полягає в тому, що Україна для вступу в ЄС повинна розширити природно-заповідну територію, але для державних органів наразі це не є пріоритетом. Проте невиконання такого зобов'язання зупинятиме Україну на європейському шляху. Як на мене, українська держава має значно більше часу і зусиль приділяти збереженню природи, в тому числі об'єктів природно-заповідного фонду. Наведу приклад. Чехія, яка у п’ять разів менша за Україну, має Агенцію збереження природи, де працює понад 500 чоловік. У нас у відділі природно-заповідної справи в міністерстві екології (Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України, – прим. ред.) працює сім фахівців. На всю Україну сім чоловік! Як можна говорити про збереження природи, якщо відповідних працівників мізерна кількість?! Тому, на моє переконання, держава неналежну кількість часу і зусиль приділяє збереженню природи. Немає людей, які б, скажімо, займалися залученням міжнародних коштів, писали програми, прописували законодавство тощо. Тож тут теж є виклик.

 -  Що потрібно зробити для розв'язання цих нагальних найгостріших питань?

- Держава повинна більше часу і ресурсів приділяти екологічній тематиці. Зокрема:

• потрібно внести зміни до законодавства щодо природно-заповідної справи,

• запровадити виконання європейського досвіду,

• об'єкти повинні створюватись незалежно від волі власників земельних ділянок,

• мають бути залучені іноземні кошти,

• потрібно створити програми щодо поводження з відходами, зокрема, запровадити сортування сміття, можливо, навіть збільшити в рази тарифи на вивіз несортованого сміття.

Державний апарат має залучати більше спеціалістів для роботи з такими питаннями. Я не прихильник концепції кримінальної відповідальності і штрафів, адже переконаний, що ми маємо створити умови, в яких по-іншому діяти буде неможливо. 

- Якщо сфокусуватися на проблемах Ірпінської громади, на що потрібно звернути увагу в першу чергу?

- В Ірпінській громаді невирішеними залишаються питання надання правового статусу річці Ірпінь і сортування сміття. Крім того, притоки річки Ірпінь засипаються сміттям.

Також гостро стоїть питання урбанізації, коли з лісів зробили сквери, набудувавши багатоповерхівки. Тому я вважаю, що в Ірпінській громаді має бути розроблений комплексний екологічний план, який передбачатиме збереження існуючих об'єктів, розчистку річок, озер, інших водних об’єктів, приведення їх у належний стан. Та й громада питанням екології має більше приділяти уваги. Зокрема, слід створити екологічний відділ, як у Білогородській громаді.

Ірпінь – це передмістя Києва, що має величезне урбаністичне навантаження і потребує збереження природи. 

Разом ми – сила

- Наскільки дієвою є співпраця з державними інституціями, які займаються питаннями екології й захисту довкілля?

- Загалом ми налагодили співпрацю з департаментом екології (Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, - прим. ред.), який у значній мірі підтримує більшість наших ініціатив щодо створення об'єктів природно-заповідного фонду у рамках своїх повноважень. Звісно, у нас є певні нарікання чи пропозиції, які у робочому порядку ми з ними намагаємось відпрацьовувати. Так само ми налагодили взаємовідносини з екологічною прокуратурою, якій надаємо виявлені порушення.

Також окремим напрямком є наша співпраця з екологічною інспекцією (Державна екологічна інспекція Столичного округу, - прим. ред.). Якщо бачимо порушення, звертаємось до них, і вони реагують. Тому в принципі нам вдалося налагодити співпрацю з усіма органами, які відповідають за екологічний напрямок в області.
 
- Які найбільш значущі для вас були екоініціативи в регіоні під час вашої каденції?

- Ми створили два великих регіональних ландшафтних парки "Студениківський" і "Приірпіння" яких на Київщині не створювали десятиліттями. Кожну цю ініціативу підтримує місцева влада, яка утворила відповідні адміністрації цих парків, розробила і затвердила положення, а наразі виносить межі в натурі. Нам вдалося переконати місцеві громади в потребі їх створення. Хочу зазначити, що в інших регіонах України, за словами місцевих екологів, за останній час взагалі не створювалися регіональні ландшафтні парки.

Окрім того, я пишаюсь такими створеними об'єктами, як "Казковий яр" і "Планерна гора", а також багатьма іншими цікавими об'єктами, що з’явились на території Київщини.

За результатами нашої п'ятирічної роботи я хочу надрукувати окремий звіт із усіма об'єктами і їх фотографіями.

- Яким чином відбувається взаємодія з громадами області з екологічних питань?

- Взаємодія відбувається шляхом спілкування. Ми реагуємо на звернення людей, виїжджаємо в громади, дивимось їхні об'єкти, дізнаємось чи є проблемні питання, наприклад, стихійні сміттєзвалища і т.д.. Якщо у громаді функціонує окремий екологічний відділ, як у Білогородський громаді, взагалі відмінно. Ми намагаємося бути відкритими і максимально реагувати на звернення громад. Проте є активні громади, які самі розуміють важливість екологічних ініціатив і бачать у цьому перспективу, а є менш активні. Приведу приклад. У селі Шпитьки є чудовий парк Терещенків, де зберігся також маєток.

Я особисто запросив туди екологів, які склали обґрунтування щодо двохсотлітніх дубів, щоб у подальшому створити там пам'ятку природи.

Проте, починаючи з 2019 року, місцева Дмитрівська громада так і не надала погодження. Я навіть зустрічався з Мішелем Терещенком, представником цього роду. Він теж звертався до громади задля підтримки цієї ініціативи, але поки що безрезультатно.

На шляху до Євросоюзу

- Як війна вплинула на екологічну ситуацію в регіоні? Які заходи потрібно здійснити для її відновлення?

- Війна, звісно, негативно впливає як на країну, економіку, так і на природу. Ми всі знаємо про викид у минулому році шкідливих хімічних елементів в річки Дніпро, Десна, що спускалися в Україну з території російської федерації.

Крім того, є чимало інших шкідливих відходів від воєнних дій, але, на мою думку, природа має здатність до самовідновлення, що підтверджує Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник. Природі не треба заважати і знищувати її, а потрібно оберігати від нашого зайвого втручання. І тоді вона збережеться для прийдешніх поколінь. Тому надання статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду, як на мене, є одним із таких механізмів збереження природи.

Хочу також підняти питання нашого законодавства України, в якому є величезна проблема, що потребує вирішення. До прикладу, я був у минулому році в Чехії з метою обміну досвідом.

Виявляється, якщо в Європейському Союзі є цінний об'єкт, на переконання екологів, держава надає йому статус природно-заповідного фонду незалежно від того, як вважає власник цього об'єкту. Виходить, що в Європі важлива думка спеціалістів.

Україна для вступу в ЄС повинна надати природоохоронний статус 30% своєї території. Проте Київщина має лише близько 10% таких територій, а в інших регіонах ситуація ще гірша. Що мені зараз заважає збільшувати територію природно-заповідного фонду, окрім того, що ми вже зробили за чотири роки? Наша держава створила такі підприємства, як "Ліси України", які практично не погоджують нових об'єктів природно-заповідного фонду. У тих громадах, які хотіли щось створити, вже є об’єкти природно-заповідного фонду. Проте багато інших громад, як Дмитрівська, не погоджують створення таких об'єктів. Так само власники вкрадених, переданих у приватну власність територій теж не дають дозвіл. Якби в Україні діяло законодавство Європейського Союзу й екологи дійшли висновку, що той чи інший об'єкт треба зберегти, йому б надали відповідний статус без будь-яких дозволів. Принаймні щодо архітектурних об’єктів нашим законодавством передбачено надання статусу пам'ятки архітектури без дозволу власника, якщо, на думку держави і спеціалістів, об’єкт має архітектурне або історичне значення. Власник лише отримує повідомлення, що цей об'єкт є пам'яткою архітектури.

У нашому випадку на території об'єктів природно-заповідного фонду це регулювання не застосовується. Я як голова екологічної комісії і вся екологічна спільнота змушені звертатися в сільські ради, до власників і переконувати їх, що той чи інший об'єкт дійсно є важливим. Ніхто з них не ставить під сумнів цінність природних об’єктів, вони лише хвилюються, що зміниться для них. Вимога за законодавством наявності дозволу власника земельної ділянки на створення об'єкту природно-заповідного фонду фактично зупиняє будь-яку можливість для подальшого розширення мережі цих об'єктів.

- Київщина в умовах війни продовжує надавати певним територіям природоохоронний статус і ви долучені до цього. Як це відбувається? Наскільки вдається захистити особливо цінні пам'ятки природи й унікальні ландшафти?

- Перш за все екологи розробляють обґрунтування на певній території, які ми підтримуємо й передаємо до департаменту екології. Якщо він надає погодження, ми намагаємось отримати дозвіл від територіальних громад, державного підприємства "Ліси України" або інших власників.

Цьогоріч маємо цікаву ініціативу на річці Дніпро заповісти декілька островів, які мають природоохоронне значення. Поки що департамент екології дещо пручається, але постараємося цю ініціативу реалізувати.

- Ми на медіа "Погляд" висвітлювали тему загроз для Казкового яру у Василькові, Планерної гори у Ходосівці. Чи здатен їх захистити наданий областю природоохоронний статус, якщо навіть статус національного парку для Біличанського лісу намагаються скасувати бажаючі забудувати території навколо Києва?

- Я бачу, що біля Києва подаються позови щодо скасування статусу лугів на Осокорках.

Але статус цих об’єктів піднімає їх на зовсім інший рівень. І я приведу приклад. Біля Казкового яру хотіли збудувати асфальтний завод. Наданий йому статус природно-заповідного фонду фактично не дав можливість це зробити. Чому? Тому що навколо Казкового яру є санітарні зони, які не дозволяють будувати завод. Це як приклад історії успіху. Звісно, я переконаний, що громадськість має теж бути небайдужа і відстежувати поточний стан справ у своїй громаді. Якщо є цей статус і громадськість не мовчить, то в більшості випадків вдається захистити об’єкти.

Чи є ризики того, що цей статус можуть скасувати через суд або нові рішення обласної ради наступних скликань? Усе можливо. У нашій країні, на жаль, ризики є завжди. Але наше з вами завдання (громадськості, журналістів) надавати розголосу, інформувати і боротися. Тоді ми побачимо позитивні результати, як зокрема і по Біличанському лісу. Головна проблема українців – це байдужість. Якщо її не буде, разом ми зможемо досягнути вагомих результатів.

- Які є виклики захисту зеленої інфраструктури області? Чому фактично не працює в регіоні Бернська конвенція про захист Смарагдової мережі, до якої входять заплавні і лісові території долини річки Ірпінь? Ріка Ірпінь була одним із чинників оборони Києва в 2022 році, проте ініціативу створення заказника "Ріка-Герой Ірпінь" підтримали місцеві влади лише двох громад, Білогородської і Бучанської.

- В Україні не прийнято окремий закон, який би регулював правовий статус Смарагдової мережі. Якщо брати приклад Мархалівського лісу, суди стали на позицію: оскільки конвенція підписана, значить, має силу й для України. У Конституції і в рішенні суду чітко прописано, що території Смарагдової мережі є об'єктами природно-заповідного фонду.

Варто зазначити, що навіть є комітет Бернської конвенції, до якого звернулась громадськість. Комітет прийняв до розгляду питання про порушення виконання Україною Бернської конвенції, включивши його в порядок денний. Отже, механізмів боротьби існує багато, головне – побороти байдужість і певне нерозуміння в громадах.

- Які для вас є місця сили та відновлення на Київщині? Куди б ви порадили поїхати жителям у маленьку подорож, наприклад, на вихідні?

- На Київщині дуже багато класних місць. Із початком війни ми не можемо особливо їздити за кордон, тому я для себе відкриваю Київщину і взагалі Україну. Дуже класне місце, яке я раджу відвідати, це Трахтемирів на межі Черкащини і Київщини. Узагалі чим далі від Києва, тим більше таких місць сили зустрічаємо.

З точки зору цікавих природних чи історичних місць мені подобається Переяслав. Там є музей Тараса Григоровича Шевченка та багато історичних будівель.

Загалом на Київщині є що подивитися. Хочу зазначити, що департамент культури обласної державної адміністрації напрацював певні маршрути і вони доволі цікаві. Мені особисто подобається Вишгородщина.

У регіональному ландшафтному парку "Приірпіння", який ми створили на річці Ірпінь, на узвишшях плануємо в цьому році з Білогородською громадою встановити оглядові майданчики, де можна буде спостерігати за річкою Ірпінь. Взагалі мені б хотілось, щоб наші малі річки на Київщині стали більш придатними для туризму, подорожей. Так, у Європі більша частина малих річок зараз роздамблена. Європейці прийняли рішення прибирати дамби, бо це штучні перепони, які призводять до того, що річка замулюється, починає зеленіти вода, тому більш правильно повернути річку до природного руху. У нас на більшості річок є дамби. Зокрема, річка Рось має багато проблем. Я переконаний, що величезна екологічна проблема – це малі річки, їх треба приводити до нормального стану, здійснюючи комплексну програму: десь прибирати дамби, чистити русла, а десь вживати інших заходів, тому що велика річка Дніпро не може існувати без належних малих річок. Якщо вони будуть у нормальному екологічному стані, то з’явиться більше місць для відпочинку.

- Які ваші основні цілі та пріоритети у напрямку екозахисту Київщини у найближчі роки?

- Моя ключова мета як голови комісії – розширення об'єктів природно-заповідного фонду, оскільки це безпосередні повноваження нашої обласної ради. Я маю амбіцію до кінця своєї каденції максимально розширити територію природно-заповідного фонду Київщини. Це моя задача, яку я собі ставлю як депутат Київської обласної ради і голова постійної комісії з питань екології.

Розмову вела журналістка і ведуча Марія Марчук. Матеріал для публікації підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Продюсерка та редакторка проєкту Наталія Зіневич. Розміщення матеріалу редакторки сайту Марини Литвиненко.

Зазначимо, протягом 2024 року Київська обласна рада оголосила 23 території сукупною площею 98,3 га об’єктами природно-заповідного фонду.

16 травня 2024 року відбулося засідання Київської обласної ради VIII скликання. На якому розглянули питання щодо створення нових територій природно-заповідного фонду в Київській області.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.