На Івана Купала у Вишгороді бажаючих учили плести вінки
Вишгородська міська рада та Вишгородський історико-культурний заповідник презентували свято «Купальський вінок» на набережній Київського водосховища.
«Купальський вінок» був організований у барвистих тарадиціях цього давнього свята: плетіння вінків в і пускання їх на воду, ігри біля багаття, художні колективи Вишгорода представили пісні і запальні українські танці, а на ярмарку майстрів усі охочі могли купити вироби місцевих умільців.
Під час свята з’ясувалося, що деякі з традицій треба відроджувати, і люди зацікавлені в цьому. Зокрема, традиції плетіння вінків – а колись в Україні їх плести уміли всі дівчата й жінки – почали забуватися, і під час майстер-класів, з вінкоплетіння, які організував Вишгородський історико-культурний заповідник, до його співробітників підходили не лише діти, а й дорослі жінки з проханням навчити їх плести атрибути купальского свята. Завідувач Музею давньоруського гончарства Ірина Кириченко показувала бажаючим, як вплітати квіти і трави у вінок, і в усіх це виходило.
«Українські традиції вінкоплетіння, які дійшли до нас із глибин віків, мали свої особливості у кожному регіоні: колористика зазвичай залежала від видів місцевих рослин, які вплітались у вінок. Для Полісся, і Київського, зокрема, до якого належить вишгородський край, характерною була велика кількість зелені. Вміння плести вінки передавалось від матері доньці, від бабусі – внучці. Кожен вінок ніс своє навантаження. Зі святкових вінків, наприклад, найпишнішими були весільні. Для менш урочистих подій – скромніші. Для особливих подій – наші предки знали, які рослини брати для того чи іншого випадку. Купальські вінки зазвичай дівчата плели об’ємними, великими, але старались їх робити не важкими, аби вони не потонули під час пускання на воду. Однак у часи Союзу діяла заборона на прадавнє свято Івана Купала, і, можливо, це також стало однією з причин того, що й уміння плести вінки почало забувалися. Під час «Купальського вінка» учасниками наших майстер-класів були не лише дівчатка, а й дорослі жінки, які просили навчити їх плести віночки. У ВІКЗ є багато інформації про звичаї й обряди нашого краю, і такими подіями, як майстер-класи, ми популяризуємо свою історію, залучаємо все більше людей, а головне – бачимо, що і дорослі й молодь зацікавлені в тому, щоб знати й берегти традиції свого краю», – зауважує директор ВІКЗ, кандидат історичних наук Влада Литовченко.
Джерело: Вишгородський історико-культурний заповідник