"Ми не рубаємо гілки зла, а вирубуємо зло під корінь". Інтерв’ю з журналісткою, екоактивісткою і громадською діячкою Іриною Федорів

За кожним кроком до змін стоять люди, готові діяти задля кращого майбутнього України. Громадська організація "Голка" –  ініціатива, що об’єднує, зшиває між собою різні сектори впливу, аби зробити більш ефективною боротьбу проти корупції і руйнування зелених зон заради захисту національної безпеки і демократії. Співзасновниця "Голки" Ірина Федорів в інтерв’ю спеціально для медіа "Погляд" розповідає, як їй разом з однодумцями вдається створювати мережу активних громадян і адвокатів для захисту культурної спадщини і природи.

Частина друга ексклюзивного інтерв’ю. Першу читайте за посиланням.

Голка: єдність задля змін

- Ірино, минуло трохи більше року, як ви зі своїми колегами заснували громадську ініціативу "Голка". Розкажіть, будь ласка, яка мета її створення?

- Ми з Маргаритою Ситник, яка є співзасновницею Голки, думали, що можна зробити зараз для країни.

Ми почали визначити, які у нас є супер сили. Зокрема, ми можемо легко і чітко доносити позиції в медіа, маємо профайл Антикору (досвід антикорупційних розслідувань та адвокаційних компаній продидії корупції, - прим. ред.), тобто боремося з корупцією. Також можемо допомагати активістам боротись за збереження зелених зон, культурної спадщини.

У Маргарити взагалі унікальна ситуація. Вона сім років прожила за кордоном в Євросоюзі, могла там залишитись і стати резидентом. Але у 2022 році, коли почалася повномасштабна війна, вона переїхала в Україну, купила тут квартиру і сказала, що нікуди звідси не поїде. Якщо зроблені такі великі ціннісні кроки, то, напевне, моя місія цілком зрозуміла:

• об'єднати різні сектори для захисту національної безпеки;

• боротися з корупцію, яка підриває не лише національну безпеку, а й розвиток взагалі та євроінтеграцію України;

• допомагати активістам, які ведуть боротьбу;

• залучити українців, які виїхали за кордон, до співпраці й допомоги, щоб зберегти їхню ідентичність.

Таким чином, головна мета Голки – посилення і зміцнення державності, боротьба за національну безпеку, залучення українців за кордоном до допомоги. Адже активний розвиток громадського сектору свідчить про боротьбу з корупцією, євроінтеграційний шлях у напрямку демократії.

У системі правосуддя, адвокатури й політики є гідні і ціннісні люди. Голка взяла собі за місію знайти цих людей, об'єднати, ніби зшити разом заради спільної мети. Тому коли ми обговорювали, як назвати організацію, дійшли згоди, що це буде Голка.

Голка може не лише зшивати, а й вколоти чи полікувати. Крім того, у нашому логотипі є меч, який символізує боротьбу. Я завжди кажу, що ми не рубаємо гілки зла, а вирубуємо зло під корінь. Проте, якщо ми бачимо певну нездорову політику, яка в перспективі може оздоровитися, то ми її лікуємо.

Заснувавши Голку, ми запустили низку проєктів. Зокрема, мається на увазі проєкт "Мережа активних громадян", де нам медіа "Погляд", до речі, допомагає знімати сюжети і просувати активістів, робити їх більш видимим, формувати їхній бренд у регіонах, що теж дуже важливо. Проте з досвіду можу сказати: головне відчуття, що ти не сам у цій боротьбі.

У нас є киянка Марія, яка нам зателефонувала в січні і повідомила про рубки в Біличанському лісі, щоб там забудувати табір "Святошин". Ми дуже оперативно попередили нацпарк "Голосіївський". Міністерство екології, побачивши наші активні пости у Фейсбуці, взагалі нам саме зателефонувало. Благоустрій Києва теж швидко підключився. Тобто наш соціальний капітал дозволяє активістам відчути, що вони не самі, бо Голка зшиває представників із різних секторів, аби допомогти вирішити їхне питання. Також ми визначаємо проблеми в нашому законодавстві, щоб вирішення питань не затягувалося на десятиліття, і показуємо, де законотворці зробили вікно можливостей для недоброчесних забудовників і що потрібно міняти.

- Які ще головні цілі ставите перед собою?

- Для нас також важливо об'єднати громадський сектор для адвокації. Чому? Тому що адвокаційний цикл став дуже короткий. По суті, кожен із нас має дуже маленьке вікно можливостей, щоб збити або проадвокатувати те, що потрібно. І якщо ми всі не об'єднаємося зараз, то наша синергія буде дуже маленькою. Напевне, одна з цілей – зробити таку мережу, яка за даних умов, коли закони в парламенті приймаються у турборежимі, може диктувати порядок денний. Поодинці  ми не впораємося з цим викликом.

- Як виникла ідея створення мережі активних громадяни? Які завдання ставите перед собою?

- Ми з Оленою Сокотюк, яка так само як і я живе в Коцюбинському і допомагала мені захищати Біличанський ліс, сиділи і думали про наш перший проєкт і про те, як отримати підтримку.

Адже коли є певні ресурси, то можна масштабувати свою діяльність. При цьому слід завжди думати про те, що в тебе виходить найкраще. Оскільки ми самі пройшли шлях захисту Білинчаського лісу, то знаємо, як важко активістам тримати тему у фокусі. Один раз вийти на ЗМІ – це ок. Але буває, що тема, як сталося з Біличанським лісом, може тривати 15 років.

Чи може простий громадянин, не маючи медіадосвіду і не розуміючи, як працюють ЗМІ, зробити і здизайнувати адвокаційну кампанію на 15 років? Це дуже важко. Для того, щоб цьому навчитися, йому доведеться подібно до нас впродовж 15-20 років проходити цей шлях. Але якщо у людини немає стільки часу? Вона може вигоріти чи зневіритись… Тому ми запропонували взяти ці кейси з мережі активних громадян, щоб їм допомагати, повідомляти про перебіг подій у ЗМІ, робити адвокаційний план, залучати відомих людей. Коли діяльність активістів підтримують такі люди, як Ліна Костенко, Ада Роговцева, Іван Малкович, їх точно не можна ігнорувати.

Взагалі я всім активістам завжди раджу шукати ті голоси своєї громади, яких  чують. Коли ми захищали Біличанський ліс і збирали підписи, то підключали до адвокаційної кампанії небайдужих до цієї теми Тараса Тополю, Ігоря Кондратюка.  

- Ми, медіа "Погляд", разом із Голкою вже понад 9 місяців знімаємо адвокаційні сюжети, які отримали значну увагу нашої аудиторії. Розкажіть, будь ласка, як це вплинуло на вирішення проблем? Хто найбільше допомагав, а хто перешкоджав у Києві та області?

- Це такий спецефект, коли з'являється людина з камерою і мікрофоном, відразу відбувається певна магія, що позитивно впливає на ситуацію, ніж коли просто виходять тексти. Так вже склалося, що ті, хто зараз правлять у політичній системі, ще пам'ятають, на щастя, ті часи, коли телеканали мали великий вплив. Це їх стимулює звернути увагу на наші теми. Та й коли ти розумієш, що до тебе приїхала знімальна група, яка створює сюжет про твою історію, це значно підвищує відчуття впевненості. Крім того, цей проєкт підтримують інші наші медіапартнери, які поширюють, транслюють ці матеріали у себе, збільшуючи охоплення й залучення громадськості.

Ми знаємо, що зараз, наприклад, одна аудиторія любить читати, а хтось, їдучи на роботу, звик щось послухати, подивитись. Ці сюжети короткі, буквально 3-4 хвилини, вони не займають багато часу і відразу вводять у суть справи. Саме у цих сюжетах давали свої коментарі Ада Роговцева, Іван Малкович, а судді Великої Палати Верховного Суду ділилися практикою. Тобто це стало таким проєктом, де ми долучаємо і зшиваємо дійсно різні сектори у короткій формі, легкої для сприйняття, дозволяючи швидко зрозуміти суть теми чи проблеми. Проте у сюжеті не можна заглибитись у тему чи, наприклад, проблему в законодавчих нормах, як у текстовому матеріалі.

- Як ви залучаєте нових учасників до мережі? Є якісь критерії вибору адвокатів чи активістів?

- Нам подає заявки велика кількість активістів. Ми, звичайно ж, не можемо всіх взяти в роботу. За рік ми планували охопити 15 кейсів, а вже за пів року проєкту маємо 12 кейсів. Ми об'єктивно хотіли би про кожного розказати. Але я пояснюю всім, що коли ми беремо кейс, це не значить, що буде одна стаття і один сюжет. Київрада, наприклад, або Верховна Рада розглядають якісь питання. І ми оцей кейс вкладаємо далі в адвокаційну канву, тобто робимо так, щоб він згадувався знову і знову, інакше це не адвокація, а лише інформування людей щодо тієї чи іншої проблеми. До того ж ми залучаємо політиків, телефонуємо їм, пишемо листи. Таким чином, чим більше у нас з'являється кейсів, тим напруженішою стає наша адвокаційна супровідна робота.

Наразі ми думаємо над тим, як проєкт "Мережа активних громадян" масштабувати. Він у нас до травня цього року.

Проєкт дійсно хороший. Я бачу, що він потрібний суспільству. Але у нас обмежені ресурси. Тому щоб і далі підтримувати ті кейси, які вже взяті в роботу, нам потрібна підтримка. Ми ж не скажемо, що проєкт закінчений і що ми більше не будемо рятувати, наприклад, Пейзажну алею чи Оболонський острів. Це так не працює в громадському секторі.

 - З якими основними викликами стикається Голка у процесі підготовки адвокації екологічних проєктів?

- Напевно з часовими і ресурсними. Експертизи і людей все робити нам вистачає. Але якби нам залучити додаткових експертів, здатних аналізувати законодавче поле і писати тексти, то ми б могли допомогти більшій кількості людей. Виходить, у нас є потенціал, а ресурсних можливостей бракує. На жаль, сама розумію, як це, коли ти потребуєш допомоги, а тобі її не надають, бо пропускна спроможність обмежена. Це напевне ключовий виклик.

На щастя, нам допомагають іноземні донори. Просто нам ще треба опанувати магію грантових заявок, яка поки що не дуже відома, адже раніше я цим не займалась. Але все залежить не тільки від західних партнерів. Дуже багато людей допомагають нам в Україні, розуміючи, яку важливу роботу ми робимо. Наприклад, один юрист надав нам свій офіс у центрі міста. Це великий внесок у нашу роботу, адже до нас можуть приходити люди й оперативно вирішувати питання, бо вся команда зібрана в одному місці.

Медіа "Погляд" знімає сюжети, що є великим шматком проєкту, який дозволяє розвивати і робити його більш видимим.

Києво-Могилянська академія надає нам свою студію для зйомок.

Інші ЗМІ діляться своїми аудиторіями. Наприклад, на Главкомі один із наших матеріалів увійшов у десятку кращих матеріалів за минулий рік.

Зробивши моніторинг, ми дізналися, що Голка в медійній аудиторії згадувалась 21,3 мільйон разів. За неповний рік роботи громадської організації, я вважаю, це непоганий показник. Зваживши усе це, донори побачать, що проєкт затребуваний у суспільстві і його слід підтримувати.

- Як ви співпрацюєте з громадами та органами влади для досягнення своїх екологічних цілей?

- У нас є пряма комунікація. Ми можемо напряму говорити із народними депутатами і мерами. За 20 років моєї діяльності мене вже знають і розуміють, що я роблю і для чого, а ще знають, що домовитись не вийде, доведеться якось вирішувати проблеми.

Залучаємо міжнародних партнерів і медіа. Має бути видимість. Чим вона більша, тим ширше охоплено інформаційне поле. Це дозволяє вирішувати нагальні питання. Взагалі кожен має розуміти, що потрібно розвивати свій особистий бренд чи бренд організації, співпрацювати з медіа, громадськими організаціями. Це збільшить вплив на політичну систему.

- Які плани щодо розширення громадської організації «Голка» та мережі активних громадян на майбутнє?

- Ми хочемо інституціоналізувати проєкт "Мости України", який веде Маргарита Ситник.

Він дуже потрібний наразі і робиться поки що не за рахунок донорського фінансування. Нашими партнерами в ньому є медіа "Погляд", Києво-Могилянська академія та інші медіа, які розміщують матеріали. Я думаю, ми його запустимо на інституційній основі цього року.

Також ми плануємо зробити "єдине вікно" для адвокації в громадському секторі, щоб громадські організації могли говорити, які законопроекти є нормальними, а які – шкідливими. Наразі готуємо чергову заявку з цього приводу. Це буде такий антикорупційний вектор.

Із приводу мережі активних громадян (МАГ), як я вже зазначала, нам треба знайти ресурси, щоб підтримати існуючі і майбутні кейси. Ми ж не можемо вести кейси і не брати нових. Це буде несправедливо щодо інших людей.

Багаторічна епопея за Біличанський ліс

- Розкажіть, що вас спонукало розпочати боротьбу у 2007 році за збереження Біличанського лісу?

- Люди прийшли до мене додому і попросили допомогу. Я думала, що це буде точкова допомога. Але так не вийшло. У мене дуже загострене відчуття справедливості: коли я бачу, що люди ведуть боротьбу, у них не виходить, то все кидаю і допомагаю.

- Це визначальна історія. Якби громада тоді не била на сполох, не прийшла проактивно мене шукати, ми б не об'єдналися, то ліс би просто вирубали і забудували. Хто би зупинив забудовників?

Без медіа було б дуже важко. Саме завдяки медіа я розуміла, що принаймні ми мінімалізуємо підпали машин і напади на активістів. Кожен такий напад, а їх було немало, висвітлювався у ЗМІ. Їх могло бути більше, якби не була прикута увага національних ЗМІ.

- Яким ви бачите майбутнє Біличанського лісу? Які кроки потрібно зробити для його збереження на державному рівні?

- Коли є національний парк, головне – не чіпати. Є люди, які вказують на неприбраний сухостій. Але ж він там має бути. Це не ваша квартира, де треба прибирати. Якщо сухостій впав, значить, так треба тваринам, адже це національний парк, тобто він вже має найвищий природоохоронний статус, і тому основне завдання – його берегти. Якщо раптом, не дай Боже, там стаються пожежі, то потрібно досаджувати ліс.

- Які ключові громадські організації або експерти відіграють важливу роль у захисті екосистеми Київщини?

- Нам допомагають організації "Екологія-Право-Людина" та "Українська природоохоронна група".

 - Які міжнародні інституції та донори сприяють реалізації екологічних проєктів у регіоні?

- Нам допомагає European Endowment for Democracy (Європейський фонд за демократію – це незалежна організація, яка надає гранти на підтримку ініціаторів демократичних змін у країнах Європейського сусідства та за його межами, - прим. ред.).

 - Про які природні об'єкти Київщини не вистачає медіаконтенту? Який він має бути?

- Дуже багата тема. Наприклад, є у нас на Київщині Васильківські карпати – мальовниче місце, де українські виконавці часто знімають відеокліпи. Активісти казали, що там можуть побудувати асфальтний завод.

До нас зверталися, ми це висвітлювали, але ж неможливо постійно тримати у фокусі тему, має бути якийсь інформаційний привід. Тому дуже хотілось, щоб медіа, які зі зрозумілих причин багато показують подій на фронті, хоча б якийсь блок приділяли цьому питанню. Звісно, це не дасть великі охоплення, як похід Бойка в СБУ або заява Дубінського в СІЗО, але опускаючи це з фокусу, ми робимо сліпу зону у важливих темах.

Найгірше, що разом із цим низка телеграм-каналів висвітлює як благо деякі законопроєкти в інтересах забудовників. Поки ЗМІ мовчать про ці теми, забудовники розкривають свою медіакампанію, іноді навіть використовуючи провідні ЗМІ і медіа, їхні телеграм-канали та сайти. Тож тут, напевне, треба говорити не про висвітлення конкретної теми, а про підхід, зокрема, регулярно приділяючи темі екології увагу, наприклад, протягом тижня або двічі на місяць. Якщо кожне медіа візьме собі це за правило, то буде залишатись в інформаційному полі червоною ниточкою, щоб про неї не забували.

Наші фронтовики, коли повертатимуться додому, захочуть бачити коло свого дому нормальну річку чи ліс. Але якщо там буде поратись забудовник і лобісти зроблять в його інтересах якісь законопроєкти, які парламент, не дай Боже, підтримає, то вже не буде акцій протесту з плакатами. Ця ера буде приємним спогадом про минуле. Тому наша задача тут, в тилу, зробити так, аби увага медіа була перманентно прикута до екологічних тем. Варто пам’ятати, що проблеми в громадах виникають через законодавство. А це означає, що хтось дозволив це зробити. Інакше б прийшли правоохоронці. Подивіться самі, скільки в Ірпені, Бучі є забудов, які протягували генплан Ірпеня, що зараз оскаржується в суді. Про це все треба говорити.

Фото взяті із Facebook сторінки Ірини Федорів.

Розмову вела журналістка і ведуча Марія Марчук. Матеріал для публікації підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Продюсерка та редакторка проєкту Наталія Зіневич. Розміщення матеріалу редакторки сайту Марини Литвиненко.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.