Масовані обстріли з артилерії, танків, БМП та авіаційні удари: військові розповіли про бій у Гуті-Межигірській

У березні 2022 року під селом Гута-Межигірська, що за 10 кілометрів столиці, тривали бої українських захисників з російськими окупантами. Це були одні з десятків подібних боєзіткнень у цей час на теренах України, російські війська все ще намагалися довершити свій вже дещо протухлий бліцкриг, натомість українці давали ворогу відсіч.

В ті дні рік тому під час оборони Києва в Гуті-Межигірській загинули сім героїв Бригади швидкого реагування Національної гвардії України "Рубіж". Про подробиці боїв розповіли на Facebook-сторінці частини.

"Гута-Межигірська була одним із пунктів через який ворожі сили намагалися пробити оборону. 6 березня наші бійці зайняли позиції північніше Гути-Межигірської із завданням не дати окупаційним військам переправитися через річку Ірпінь та обійти село Мощун з правого флангу.

Обстрілював ці населені пункти ворог щоденно. Після одного з танкових обстрілів загинув наш воїн Сергій Дубовик", ‒

Бригада швидкого реагування Національної гвардії України "Рубіж"

Як зазначається, на 12 березня ворог спланував прорив і попередньо наніс повторювані масовані обстріли з артилерії, танків, БМП та завдав авіаційні удари. Під час повторного обстрілу від розривів некерованих авіаційних ракет, запущених ворогом з вертольотів, загинули ще шість воїнів бригади: капітан Сергій Добронравов, лейтенант Владислав Телиця, майстер-сержант Олексій Кузьменко, старший солдат Сергій Оношенко, старший солдат Мирослав Логвинов, солдат Денис Дєжкін.

Вправне керівництво та сміливі, неочікувані для ворога рішення забезпечили прикриття основних колон 72-ї бригади ЗСУ і дати збройну відсіч противнику. Тоді очолив бронегрупу бригади, яка мала повернути позицію, втрачену під час обстрілу, та не пропускати ворога далі, підполковник Богдан Лещишин.

"Під час руху колони противник здійснив спробу прориву лінії оборони шляхом масованого артилерійського обстрілу із залученням трьох танків, п’яти бойових машин піхоти та близько роти живої сили. Підполковник Лещишин вирішив ввести ворога в оману. Змінивши маршрут руху, він визначив своїм підлеглим зручні вогневі позиції, аби забезпечити прикриття основних колон 72-ї бригади ЗСУ і дати збройну відсіч противнику. Вже у перші хвилини бою було знищено три російські БМП та близько взводу піхоти. Визначивши місцеперебування гвардійців, окупанти відкрили вогонь у відповідь. Підполковник Лещишин дістав осколкове поранення стегна, але відмовився від евакуації та продовжував командувати підрозділом", ‒

Бригада швидкого реагування Національної гвардії України "Рубіж"

Незважаючи на тяжкі поранення до останнього подиху Герой продовжував керувати своїм загоном та корегувати вогонь підлеглих.

"В умовах складної бойової обстановки, попри біль і крововтрату, командир зміг визначити та проаналізувати напрямок руху основних сил противника та окреслити безпечні шляхи відходу підрозділам ЗСУ. У цей час ворожий снаряд поцілив по позиціях гвардійців. Богдан Григорович дістав акубаротравму, проте й надалі продовжив керувати своїм загоном та корегувати вогонь підлеглих. Відчайдушний спротив жменьки сміливців неабияк розлютив рашистів ‒ незабаром позиції гостомельських гвардійців накрили залпи ворожих "Градів". Підполковник Лещишин зазнав нових поранень, але з останніх сил намагався втримати свідомість, визначити координати розміщення сил та засобів ворога та передати їх старшому начальникові для ураження вогнем суміжних підрозділів артилерії. Офіцер загинув під час спроби його евакуації на полі бою як справжній Герой", ‒

Бригада швидкого реагування Національної гвардії України "Рубіж"

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, Указом Президента України № 275/2022 від 25 квітня 2022 року підполковнику Лещишину Богдану Григоровичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно).

Подвиг жертовності: як ціною неймовірних зусиль вдалося переломимти ситуацію

Також про бій 12 березня 2022 року під селом Гута-Межигірська розповіли в Північному оперативно-територіальному об'єднанні Національної гвардії України. У той день дві групи спецпідрозділу НГУ "Омега" під керівництвом майора Романа Собківа та старшого лейтенанта Віктора Головка, у складі зведеного загону, на кількох одиницях техніки були спішно відправлені для ліквідації ворожого десанту, котрий зайняв плацдарм на лівому березі річки Ірпінь (останньої значної природної перешкоди на шляху до столичної Оболоні) в районі села Гута-Межигірська.

Як зазначається, до цього ворог захопив ірпінський плацдарм в районі Мощуна, де тривали тяжкі бої, тож ситуація ставала критичною, адже до столиці загарбникам лишались лічені кілометри. Проте ціною неймовірних зусиль ситуацію було переломлено. Обставини змінилися на користь оборонців Києва.

Впершись під Мощуном, загарбники вирішили спробувати пробитись трохи північніше за течією ріки. До прибуття зведеного загону з бійцями "Омеги", російський десант встиг укріпитись на новому плацдармі та підготуватись до контратаки. Коли колонна українців наблизилася до Гути-Межигірської виявилось, що наших підрозділів на місці вже не залишилося. Натомість на бійців-гвардійців обрушився із засідок шквал вогню. Бій довелося приймати з ходу, на дуже невигідних умовах. Без розвідки про розташування сил та засобів противника, на непідготовлених позиціях.

"Майор Собків рухався на чолі колони. Швидко оцінивши обстановку він наважився на ризикований маневр: разом зі своєю групою відділився від основного загону, щоб обійти ворога з флангу. Однак росіяни дуже добре підготувалися, переломити хід подій не вдалося. Собків зі своїми людьми билися з силами супротивника, що переважали. Майор дав наказ підлеглим пробиватись до основних сил гвардійців, самотужки прикриваючи їх відхід", ‒

Північне оперативно-територіальне об'єднання Національної гвардії України

Тим часом зведений загін продовжував відбиватися від російських спецпризначенців, що насідали й намагалися оточити та знищити нечисельних українських захисників. Провідна роль на цій ділянці випала на долю командира другої групи "Омеги" старшого лейтенанта Віктора Головка.

"Коли в тилу з вертольотів спробував висадитися десант Віктор очолив стрімку атаку, знищивши росіян. Друга вертолітна висадка також була відбита. У бою з силами противника що переважали, рятуючи поранених побратимів на полі бою, Віктор Головко героїчно загинув", ‒

Північне оперативно-територіальне об'єднання Національної гвардії України

Вимушені відійти, гвардійці, перегрупувавшись та отримавши підкріплення, згодом знов атакували Гуту-Межигірську. Однак сили загарбників виявились настільки великими, що українці не пробилися навіть до місця первинного бою. Разом з тим і окупанти не спромоглися розвинути успіх: і з гутівського плацдарму їм не судилося вдертися ні в Київ, ні у Вишгород. Вже за кілька днів вціліли під Гутою-Межигірською побратими долучилися до виснажливих вуличних боїв в Ірпені, де на рахунку спецпідрозділу з’явилась перша підбита російська бронетехніка.

Своєю жертовністю офіцери зберегли життя десятків підлеглих, і надихнули спецпризначенців до нових запеклих боїв проти окупантів, тож їм було присвоєне високе звання Героїв України.

У ті дні захоплення столиці було основною умовою для знищення України для ворога. росія кинула на київський напрямок величезні резерви живої сили, озброєння та техніки. Ціною надзвичайних зусиль, відваги і мужності наших захисників столицю вдалося відстояти.

Також читайте про бої в Ірпені та Бучі у лютому–березні 2022.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.