Максим Мулик про життя в окупації під Бородянкою
Російські війська зайшли до Старої Буди 15 березня. Близько двох тижнів сім’я прожила в окупації. Чоловік згадує: аби абстрагуватися від жахіть, що відбувалися довкола, він намагався зайняти себе хатньою роботою і книгами.
Увечері родина збиралася разом біля каміна — щоб відволіктись, Максимова мама читала вголос «Пригоди Тома Сойєра» та «Пригоди Гекльберрі Фіна» Марка Твена.
«Це нагадувало страшний сон або сюжет фільму»
У перші дні війни у селі Стара Буда зник інтернет і телебачення. Потому — електрика і газ. З боку Бородянки чулися вибухи. Літаки та гвинтокрили літали дуже низько, просто над деревами.
«Коли ще був зв’язок, я зідзвонювався зі своїми друзями. Мені розповіли багато страшних історій.
Зокрема про те, що розстріляли мого однокласника, з яким я сидів за партою, та його дружину.
А їхня шестирічна дитина залишилася сиротою. Спершу я в це навіть не повірив. Думав, що якась помилка», — згадує Максим.
Артилерійські обстріли змінилися вогнем з автоматів. Максим та його батьки побачили зі свого вікна, як палає будинок сусідів. Набрали у відра води й побігли гасити вогонь. Там зустріли російських військових і власницю будинку. Та сказала їм повертатися, бо все вже згоріло.
«Те, що було потім, нагадувало страшний сон або сюжет фільму. Постріли почали лунати просто біля нас.
Разом з батьком ми піднялися на другий поверх та побачили під будинком танк».
У наш дім забіг натовп російських солдатів. Вони крикнули, аби ми виходили з документами і теплими речами. У цей час в іншій частині села збирали жителів і влаштовували допит.
Ми вже хотіли виходити і раптом командир рашистів закричав: «По нас працює міномет, всі в будинок!». Після цього їхній БТР переїхав наш двометровий паркан і припаркувався під дверима.
«Ми хоронили сусіда в городі біля будинку. Його дружина і сестра обгоріли, коли намагалися його врятувати»
Деяким жителям села пощастило менше. Двір Максимового сусіда розстрілювали з ручного гранатомета.
Господаря будинку, 70-річного чоловіка на ім’я Василь, застрелили з автомата. Помираючи, він кричав від болю.
По його подвір’ю росіяни випустили три міни. Дві з них розірвалися, одна застрягла в будинку, який росіяни продовжили розстрілювати з автоматів.
У його городі поблизу будинку. Його дружина і її сестра обгоріли, коли намагалися дістати його з полум’я.
Росіяни сказали, що Василь був провокатором і заборонили ховати його на кладовищі. До речі, своїх власних вбитих вони не відправляли додому, а також закопували у нас.
Я точно не знаю, що там сталося. Чув, що в будинку сусіда переховувалися двоє військових ЗСУ.
Казали, що один з них згорів у приміщенні, а іншому вдалося заховатися з перебитими ногами.
Можливо, Василь відвертав увагу росіян, коли наші відступали. Але це лише мої припущення.
Під час окупації страждали не лише люди, але й тварини. По селу бігали голодні покинуті коти та собаки.
Від голоду та спраги мукали корови з агрофірми, що знаходилася досить далеко від Максимової дачі.
Втім, чоловікові здавалося, що це було за 20 метрів від будинку. За його словами, ці звуки були ще страшнішими за вибухи артилерії.
Коли росіяни виїхали, ми навіть не повірили в це. Пройшлися, щоб подивитися на руйнування. Зрозуміти повну картину.
Люди на велосипедах виїжджали до сусіднього села. Розповіли нам, що деякі села вціліли більше, а в деяких було зруйновано близько 90% будинків.
Вони зустріли там одного діда, він розповів: «Заховався у погребі. Вийшов — а будинку вже нема».
Першоджерело за посиланням.
Раніше ми повідомляли, що окупанти завдали збитків Бородянці на майже $150 млн.
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.