Київ у вогні: хто знищив центр міста у вересні 1941 року

Починаючи із 19-го і до 29 вересня 1941 року мости через Дніпро, столичний Хрещатик та прилеглі до нього вулиці були практично повністю знищені спеціально закладеною вибухівкою.

З тих пір минуло рівно 79 років. Київ став єдиним містом у Європі, де тактику "випаленої землі" під час війни застосували не вороги, а власна влада. І хоча вибухи закінчилися 29 вересня, загалом пожежа у зруйнованих будівлях тривала ще два тижні.

Як повідомляє 5.ua, у російських і радянських джерелах досі можна прочитати, що містом тоді прокотився вогняний смерч – цим пояснювалися численні руйнування та жертви серед цивільних. З іншого боку, радянські та російські пропагандисти приписали цей злочин німецьким окупантам.

Прихильники такої версії мають урахувати неспівпадіння фактів – адже будь ця версія вірною, хіба могли б німці самі руйнувати мости, якими мали переходити на лівий берег Дніпра?

Це була планова спецоперація НКДБ та інших силових структур СРСР. Битву за Київ радянська армія на кінець вересня 1941-го безнадійно програвала, ворог мав намір рушити далі на схід.

Текст рекомендації Сталіна того року: 

"Не залишати противнику жодного кілограма хліба, ні літра пального. Колгоспники повинні гнати всю худобу, хліб здавати під збереження державним органам для вивезення його в тилові райони. Усе цінне майно, в тому числі – кольорові метали, хліб і пальне, яке не може бути вивезено, повинно безумовно знищуватися. У зайнятих ворогом районах потрібно створювати партизанські загони, кінні та піші, створювати диверсійні групи для боротьби з частинами ворожої армії, для розпалювання партизанської війни скрізь і всюди, для вибуху мостів, доріг, псування телефонного і телеграфного зв'язку, підпалів лісів, складів, обозів".

Об'єкти, які було знищено

• вул. Хрещатик;
• пл. Спартака (нині – Івана Франка);
• вул. Миколаївську (зараз - Архітектора Городецького);
• вул. Мерінгівську (нині – Заньковецької);
• вул. Ольгинську;
• частину вул. Інститутської;
• частину вул. Лютеранської;
• частину вул. Прорізної;
• частину вул. Пушкінської;
• частину вул. Фундуклеївської (тепер – Богдана Хмельницького);
• Думську площу (нині - Майдан Незалежності)
• Музичний провулок (зниклий назавжди; пролягав від адреси вул. Прорізна, 6 до тупика);
• частину бульв. Шевченка;
• частину вул. Великої Васильківської.

У ті пекельні дні Київ був наскрізь нашпигований вибухівкою. Її заклали під всі електростанції, водопровідну систему, каналізаційний колектор, об'єкти залізничного транспорту, зв'язку (поштамт, телеграф, АТС), мости через Дніпро і підступи до них.

Столиця назавжди втратила низку унікальних споруд

• будівлю цирку Крутікова (нині на його місці кінотеатр "Україна");
• будівлю Міської Думи (знаходилась на Майдані Незалежності);
• хмарочос Гінзбурга (нині на його місці готель "Україна");
• будівлю консерваторії.

Важливі адміністративні будівлі, що тоді були заміновані

Раднарком (нині – вулиця Грушевського, 12), Верховна Рада, ЦК КП(б)У (нині – вулиця Десятинна, 2), штаб КОВО (вулиця Банківська, 11), НКДБ (Володимирська, 33). А також Успенський собор, оперний театр, музей Леніна (нині – Будинок учителя), окремі великі житлові будинки.

Софійський собор врятував директор Софійського заповідника Олекса Повстенко, відповівши мінерам, які приїхали підривати "підвали Софії", що таких не існує.

Хронологія вересневих подій

19 вересня підрозділи НКДБ підірвали металеві ферми обох залізничних і автогужового (імені Євгенії Бош) мостів через Дніпро, підпалили дерев'яний Наводницький міст, поруч з яким тоді вже стирчали з води бики недобудованого майбутнього моста імені Патона. Не всі червоноармійці навіть встигли перейти на лівий берег, деякі загинули під час вибухів.

20 вересня підірвали підпірну стіну оглядового майданчика Верхньої Лаври. При цьому загинули німецькі офіцери. Знаючи про мінування і прислухавшись до чуток про те, що як тільки включать електрику, все місто вибухне, німецькі сапери почали розміновувати ті об'єкти, про які дізналися від власної агентури і від населення.

З будівлі Оперного театру на Володимирській вилучили тротил вагою до 1 тонни; такі ж міни витягли з будівель Держбанку (Інститутська, 9), ЦК КП (б) У (Михайлівська пл.), НКДБ (Володимирська, 33) і ряду великих житлових будинків.

Витягнувши з будівлі музею Леніна до 3 тонн тринітротолуолу, німці виставили свою здобич на публічний огляд на тротуарі, іронізуючи з приводу підступності більшовиків, які замінували навіть власну святиню.

24 вересня прогримів вибух у магазині «Дитячий світ» на розі Хрещатика і Прорізної. Від детонації спрацювали вибухові пристрої в сусідніх будинках, зокрема, в готелі «Спартак» (Хрещатик, 30/1).

Почалася катастрофічна пожежа на головній вулиці Києва – перекриття і перегородки більшості будинків були дерев'яними, у сараях і підвалах зберігалися дрова і вугілля, на кухнях – запаси гасу.

Вибухи закінчилися 29 вересня. Основна пожежа тривала два тижні, і два тижні навколо центру стояло оточення з автоматників. Унаслідок злочину загинули тисячі киян і майже 50 тисяч залишилися без даху над головою.

Наслідки вибухів і пожеж

Історичного центру Києва, що складав славу міста, більше не існувало. На гори обпаленої битої цегли та обгорілі скелети будівель були перетворені Хрещатик і ще три кілометри прилеглих до нього вулиць – всього 324 великих житлових і адміністративних будівель, серед них п'ять кращих кінотеатрів, театр, консерваторія, цирк.

Тоді у Києві повністю згоріло 211 приватних одноповерхових будинків, 87 будинків було пошкоджено.

Зауважимо, «Погляд» розповідав про три вересневі трагедії, які вразили світ.

Читайте також, що у серпні виповнилося 75 років відтоді, як на японське місто Хіросіму скинули ядерну бомбу. Миттєво загинули 70 тисяч людей і 200 тисяч померли згодом.