Корупція в галузі охорони здоров’я

Нас вже привчили, що в медицині у нас все погано. На всі запитання – одна відповідь: немає коштів. З 2015 по 2020 роки для здійснення завдань і функцій, пов’язаних із охороною здоров’я українців, для МОЗ України з держбюджету виділено 220 млрд 506 млн 544 тис. грн.

Частина з цих коштiв - 34 млрд 792 млн 851 тис. грн. - пiшли на: «забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру». Тобто на закупiвлю лікарських засобiв та медичних виробів. Отже, грошi є.

Що ж тоді, корупція в МОЗ? В 2015 роцi Рада прийняла закон, згiдно якого «здійснення державних закупівель із залученням спеціалізованих організацій, які здійснюють закупівлі». Відповідно до Закону № 269, МОЗ у 2015–2018 роках здійснювало закупівлі ліків та медичних виробів через три спеціалізовані міжнародні організації: програму розвитку ООН в Україні (ПРООН), Представництво Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та Представництво «Краун Ейджентс в Україні» («Краун»), з якими було укладено 13 договорів на загальну суму понад 18,0 млрд грн.

При цьому договори були укладені на кабальних умовах:

• проведення МОЗ стовідсоткової попередньої оплати у доларах;
• можливість поставки ліків у строки не раніше як через 12-24 місяців опісля проведення МОЗ попередньої оплати;
• можливість додаткової пролонгації поставок ліків ще 12-18 місяців;
• відсутність чітких строків поставки медикаментів та медичних виробів;
• відсутність можливості контролювати кошти Державного бюджету та відстоювати права за українським законодавством.

Ліки поставлялися через роки після підписання договору, як наслідок - потреба в ліках, яких хворі українці не отримували. Після підписання договорів МОЗ неодноразово погоджувалось на пролонгацію строків поставок. Деякі партії ліків надходили зі значно коротким залишком придатності. Близько 100 млн грн після трирічного «гуляння за кордоном» були повернуті, а відповідні ліки так і не потрапили в Україну.

Станом на 1 січня 2019 року третину лікарських засобів, на загальну суму понад 7 млрд 108 млн грн, так і не було поставлено в Україну, у тому числі за договорами, укладеними у 2015-2017 роках на суму майже 2 млрд грн. І за «це все» МОЗ ще заплатив 428,4 млн грн ПРООН, ЮНІСЕФ і «Краун» за послуги із забезпечення загального управління закупівлями.

Крім того, МОЗ за рахунок державних коштів заплатив ПРООН ще й суму, еквівалентну 425,0 тис. дол. США, через коливання курсу валюти та розбіжності, що виникли між сумами погоджених кошторисів та проведеної оплати.

Відтак МОЗ у 2015–2018 роках не забезпечило ефективне використання бюджетних коштів, виділених на придбання ліків та медичних виробів на суму понад 18 млрд грн, що призвело до їх тривалого відволікання із держбюджету, не забезпечило своєчасну закупівлю ліків та медичних виробів для лікувальних закладів України відповідно до заявленої потреби, порушило конституційне право громадян на охорону здоров’я.

Зазначений стан справ став можливим у зв'язку із несвоєчасною поставкою, за погодженням з МОЗ, міжнародними спеціалізованими організаціями ліків протягом 2015, 2016, 2017 та 2018 років в Україну, через безвідповідальність та корумпованість українських чиновників.

В цій ситуації логічним було б провести розслідування і покарати тих, хто причетний до цього. Притягнути до відповідальності міжнародні організації за несвоєчасне виконання умов договору. Але нi. У квітні 2020 року вже нова влада подовжила дію того злощасного Закону № 269 до 31 березня 2022 року. Тобто ситуація з ліками повториться знову.