Блоги

Ірина Созанська: Побут родини під час окупації ворогом

26.09.2022
Одна з родин, яка пережила окупацію російських військ на Київщині, ділиться власною історією життя «під кулями та снарядами».

Ірина Созанська: Побут родини під час окупації ворогом - зображення

Повертаючись до спогадів про наш побут у ці два тижні окупації згадую тільки ароматну хлібину, яку моя свекруха спекла на сковорідці.

Поки була електрика ми ще мали запаси хлібу з магазину, але з часом зникали й продукти й блага цивілізації.

Коли відключили світло, але залишався газ, можна було грітися духовкою та їсти гарячу їжу не виходячи з дому.

Але коли відключили газ, ми почали готувати на мангалі у дворі. І це було небезпечно, холодно, незручно.

Кожного разу коли я чекала поки закипіть вода на вогні, я наражала себе на небезпеку, знаходячись під обстрілами.

Суп варився, а снаряди літали повз двір й просто пощастило, що ні одного уламку не потрапило в нас.

Ірина Созанська: Побут родини під час окупації ворогом - зображення

Без електрики не було води, тому приходилося вдень ходити по воду до криниці на сусідній вулиці. Там ми зустрічали сусідів, з якими до цього навіть не віталися.

А тут вони були такі близькі, в них можна було спитати новини або лійку для води.

Вода у криниці ставала каламутною після трьох набирань.

Її можна було пити тільки кип'ячену, а як я писала раніше, поки кипіла вода можна було померти.

Настав день, коли я зрозуміла, що продукти можуть закінчитися, але нам невідомо скільки ще тут бути.

Їхати з містечка самостійно було страшно, а офіційних коридорів ще не було.

В цей день прилетів снаряд у приватний дитячий садочок поруч з нашим будинком.

Я подзвонила власниці і вона попросила забрати їжу, яка там була. Це було нашим порятунком на деякий час. У дітей навіть було желе.

Тепер такі спогади з цим желе, що діти більше не просять його готувати, після подій лютого-березня.

Ірина Созанська: Побут родини під час окупації ворогом - зображення

Кожного ранку ми пили каву і це нібито повертало нас у ті часи, коли ми жили мирно. Кава з мангалу ще те задоволення, але я дуже добре пам'ятаю те горнятко гарячого солодкого напою, яке я випила в останній день перед евакуацію.

Кава з ароматом тривоги, страху, очікування що буде далі, хвилювання за рідних, які залишалися в Бучі і передчуття безпечного місця.

Я не забуду цього присмаку, але нехай він ніколи більше не повториться, Україна переможе і всі наші люди будуть пити каву під мирним небом.

Ірина Созанська: Побут родини під час окупації ворогом - зображення

На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції інформагенції "Погляд".

Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.

Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!


Читайте попередні історії Ірини в рамках її документального проєкту "Хроніки окупації Гостомеля", як людей згуртувала спільна біда.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.