Блоги

Ірина Созанська: Діти в окупації. Частина 1

Як змінилося життя дітей в Україні під час війни. Через війну в Україні мільйони родин змушені були залишити свої домівки та переїхати в межах країни. Але історія цієї родини, розповідає, як родина пережила окупацію в місті Гостомель.

Ірина Созанська: Діти в окупації. Частина 1 - зображення

Під обстрілами російських загарбників в Гостомелі ми просиділи два тижні.

Кожен день, з 24 лютого до 11 березня двоє наших дітей, Надія 8 років та Максим, якому лише 4, чули вибухи, постріли, прильоти, бачили  пожежі, дим, руйнування, вертоліти та літаки росіян.

Ірина Созанська: Діти в окупації. Частина 1 - зображення

Коли люди питають мене: “А як це все перенесли ваші діти?” Мені навіть незручно казати, що з ними все гаразд.

Я намагаюся сказати загальними фразами, що звісно вони були налякані, іноді здригалися від гучних звуків, насторожено прислухалися до всього, навіть коли ми вже були в безпечному місці.

Але це не дуже вплинуло на їхню психіку, поведінку або здоров'я. Здається наші донька і син відчували безпеку, тому що ми, їхні батьки, намагалися не показувати свій страх та тривоги.

Під час окупації селища ми намагалися більше проводити часу разом. Коли було тихо - гралися в сніжки та футбол на вулиці, стрибали на батуті у дворі.

Коли було гучно, ми ховалися у ванній кімнаті і грали в УНО, крокодила, слова, гризли яблука та читали книжки при свічках. 

Ірина Созанська: Діти в окупації. Частина 1 - зображення

Нещодавно я все ж таки зводила їх до дитячого психолога, щоб упевнитися, що вони не травмувалися об війну. І спеціаліст підтвердила що з ними все гаразд. Це було приємно і заспокійливо для батьківського серця. 

Діти цінують просту правду. Ми говорили їм все, як є. Що росія напала на Україну, що там стоїть руський солдат, а скоро ми побачимо наших.

І ось ці “наші” стали таким об'єктом любові та довіри, що перші два тижні Максим вітався з кожним військовим, якого зустрічав на вулицях Хмельницького, куди ми евакуювалися з Гостомеля.

Він давав п'ять, посміхався їм та казав, що теж коли виросте стане “нашим”.

Дітям напевне важливо, щоб коли є зло, то було і добро і воно завжди переможе, треба тільки трішки потерпіти та вірити.

На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції інформагенції "Погляд".

Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.

Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!


Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.