Ігор Крикунов: Ліна Костенко благословила "Циганську музу" в театрі Романс

Сьогодні легенді української літератури Ліні Костенко виповнюється 91 рік. В рамках пілоту документального мультимедійного проекту "Роми Києва. Моя світлина - моя історія" ми поспілкувались з народним артистом України Ігорем Крикуновим, директором і художнім керівником Київського музично-драматичного циганського академічного театру "Романс". Ігор Миколайович розповів про своє знайомство з Ліною Костенко, про постановку за її поемою"Циганська муза" театральної вистави на початку 2000-х років.

Це Ліна Костенко. Велика. Геніальна. Гордість українського народу. 

Історія постановки в Театрі Романс вистави "Циганська муза" за участі курсу Ади Роговцевої

Я познайомився з нею, коли приступив до постановки вистави «Циганська муза», яку вона написала. Поему написала Ліна Костенко. Ада Миколаївна Роговцева випускала курс в театральному інституті. Вони взяли уривочок невеликий з тієї поеми. І вона запросила мене: «Прийди подивись, що ми робимо. Циганський матеріал і все таке». Це був початок 2000-х.

Я прийшов на курс, подивився уривок. А потім кажу: «А чому уривочок?». А у них це повинен був бути екзамен. Говорю: «А давайте зробимо виставу. У нас в театрі з вашим курсом. І мої актори». Каже: «Як це? Що це?» Кажу: «Давайте».

І отак ми почали співпрацювати. Ада Миколаївна дала своїх студентів. А потом приходила на репетиції. Дивилась. І з ними іще проводила якісь майстер-класи. Великій дух Ади Миколаївни. Одна поява в аудиторії - вже коштують великого. Але в режисуру ні, ні, ні. Ні слова, ні пів слова. Це професійна етика. Це було наше таке одухотворення - Ада Миколаївна.

Поки не пришла на прем’єру "Циганської музи" Ліна Василівна! (сміється).

Знайомство Ігоря Крикунова з Ліною Костенко

Ця світлина - з прем’єри вже вистави «Циганська муза». А до цього я подзвонив їй і сказав, що «Прийміть меня на зустріч». Я приїхав до неї. Мене зустрів її чоловік, провів. Її не було. Пригощав кавою. 20 хвилин нема, 30 нема, 40. Сиджу, думаю що це. А він каже: «Скоро будуть». Ну, десь через годину, двері так шарах! Входить Ліна Василівна: «Шо ти робиш? Я там за дверима хочу послухати цей циганський темперамент. Де він?». Я говорю: «А що мені робить? Танці, пісні, що?». А у мене, я привіз такий букет великий троянд. Ну троянди такі - не банальні, супер. І я беру букет цих троянд. А вона ж, ну поет, жінка. І вона так їх руками обійняла, каже: «Ну кажи, що там». І я почав: «От, кажу, я почитав Вашу поему « Циганська муза» і хочу зробити виставу в циганському театрі». «В циганському театрі? А що є такий?». Кажу: «Уже є». «Ну так це супер!»

Театру Романс уже було років сім-вісім. от. Я їй став розказувати наскільки це… Ну вона ж, вона сама геній. Я кажу: «Благословіть! І виженіть». А вона каже: «Я благословляю».

Причина написання поеми, як казала Ліна Василівна, це циганська польська поетеса Папуша (Броніслава Вайс). А до того її знайомство з Єжи Фіцовським, який багато їй розказав про цю історію. І тема циганська.

Ліна Василівна казала:

Це головна, я так розумію, причина.

Історичне фото: Ліна Костенко на прем’єрі вистави «Циганська муза»

І потім я уже запросив її на прем’єру. А у нас аншлаг. Навіть переаншлаг був. Хтось дізнався що буде Ліна Костенко. Я не знаю як це просочилося до людей.

Перед початком я її привіз. Повна зала. Переаншлаг. Зіграли прем’єру. Фінал. Ми всі вийшли на поклон. І Ада Миколаївна, і вся трупа, усі хто був зайнятий в виставі. Зберігся запис тієї вистави на відео.

А Ліна Василівна в залі. Я спускаюсь, беру її за руку і на сцену запрошую. Вона виходить. Дивиться на мене і каже: «А що мені робить?» Я кажу: «Це ж не до мене прийшли глядачі. Вони почули, що Ви на виставі». «І що мені говорить?». Я кажу: «Так». 

У нас вистава йшла годину 40, а вона говорила десь дві години, може більше. Відеозапису її виступу не збереглося. На превеликий жаль, ні. Люди стоячи слухали її.

Про що говорила? Про все. Вона почала з проблеми цигани-середовище. І потім перейшла уже на все наше життя. І коли вона закінчила, то там глядач порвав простір… аплодуючи.

От так відбулось наше знайомство, за що я і Богу і всьому то що передрекало нашу з нею зустріч. Просто низький уклін. І що вона є в моєму житті. Не знаю як я в її житті, але відчуваю вдячність, коли Ліна Костенко каже: «Для мене важливо і цигани, і циганська проблема, і циганське життя, і ти». 

Театральне життя "Циганської музи"

«Циганська муза» стала спільним проектом «Романсу» і студентів інституту кіно і телебачення Київського національного університету культури і мистецтв курсу Ади Роговцевої.  Спектакль ішов в театрі «Романс» з 2002-го кілька років. Потім ці студенти вже пішли після ВУЗу кожний на свої хліба, працювати. Все і уже не могли просто працювати в виставі, тому що не мали часу. Я зробив його вже суто на свою трупу. Але нас же не багато. Там на сцені десь 70 людей було задіяно. 

У ті роки в нас іще в театрі існувала дитяча студія "Амалята" - у перекладі - маленькі друзі. Студія три роки існувала в театрі. І усі студійці були зайняті у цій виставі.

Тому вона була така різноманітна. По-перше, це була поетична мова. Це не проза. Всі герої в ній розмовляли через поезію. Мовою поезії. А тому це давало можливість працювати з символами, образами. І така ж і музика була. Не конкретна, … вона була і метафорична і шаманська така, шаманська. Музичне оформлення я роблю в усіх виставах.  За музичне оформлення в виставі «Циганські ночі» я номінувався  на премію театральну «Пектораль». Мені дуже подобається музичний супровід створювати поряд з режисурою у театральних постановках нашого театру..

І в новий прем’єрі - «Циганські ночі», там тема яка. Щоби дізнатися, чому великі поети торкались нас, циган, в своїх поемах, в своїм творчості на сцені ми викликаємо сюди "і живих і мертвих".

І Пушкін до нас приходить, і Гарсіа Лорка, і Папушу ми викликаємо. Це перша частина. А в другій частині (наступній виставі - ред.) я хочу звести живу Ліну Костенку і викликаємо Тараса Шевченка. Щоб вони порозмовляли… Бо проблеми — одні і ті ж. Що Шевченко нам Заповіт лишив, про що він казав, що сьогодні Ліна говорить. Все співпадає! І все актуально! Тож зараз працюю над підготовкою вистави. Ліна Миколаївна в курсі. Вона каже:  "Буду жити, обов’язково прийду". 

Розмову з Ігорем Крикуновим записала Наталія Зіневич в січні 2021 року в театрі "Романс"

.

Раніше «Погляд» повідомляв про те, як президенти України читають вірші Ліни Костенко.

Також ми повідомляли про те, що пристолична сільрада сподівається на допомогу держави у добудові музею-садиби Павла Чубинського.

Щоб бути першими у курсі найсвіжіших новин Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш  Telegram-канал «Погляд Київщина – Інформаційна Агенція». Читайте нас у Facebook «Погляд Київщина» і дивіться на YouTube

Довідка: Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 у Ржищеві Київської області. Була активною учасницею дисидентського руху. Ліну Костенко називають беззаперечним моральним авторитетом, бо у 1965 році вона підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції та виступила на захист В'ячеслава Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті. Поетеса належить до покоління українських поетів-шестидесятників, які шукали нові стилі в українській літературі, намагаючись якомога безжальніше й критичніше висловлювати своє ставлення до тодішньої радянської влади. За таку активну позицію Ліну Костенко на довгі 14 років вилучили з офіційного літературного процесу. У 1963 році її збірку віршів «Зоряний інтеграл» та книгу «Княжа гора» було знято з друку, а в 1973 році вона потрапила до так званих чорних списків ЦК КПУ.