Голові Директорії УНР - Симону Петлюрі 140 : тріумф української пісні в Європі
1 січня 1919 року Симон Петлюра запросив до себе О. Кошиця і К. Стеценка і запропонував створити «Українську Республіканську Капелу» для культурного висвітлення України в Європі.
«За тиждень щоб була зорганізована для закордонної подорожі Капела, а то, – добавив жартуючи, – розстріляю!» - сказав Головний Отаман військ і Флоту УНР
Диригент Капели Олександр Кошиць
Нова репрезентативна культурна політика, за задумом Симона Петлюри, мала прорвати російську інформаційну блокаду в Європі, об’їхати з українською піснею ключові країни Західної Європи і продемонструвати світові самодостатню силу української культури – а відтак політичну зрілість українського народу, аби мати власну державу, незалежну від Росії.
Серед відомих відгуків західноєвропейської преси про культурну дипломатію українського керманича висловились тодішні видання Австрії, Франції Німеччини, та інших країн:
БРЮССЕЛЬ: «Симон Петлюра знайшов чудовий спосіб подолати західноєвропейську необізнаність. Цей головнокомандувач, котрий намагається врятувати свою країну від пастки більшовизму та царизму, здатний не тільки воювати. Він знає, що меч сам по собі безсилий, і щоб здобути симпатії західноєвропейського світу, знайомить нас з мистецтвом своєї країни. Україна – країна чорнозему, батьківщина Гоголя, стає для нас країною пісень. Він інтернаціоналізує українське питання піснею!» («Ons Vaderland», 11 січня 1920 року).
ВІДЕНЬ: "Українське Міністерство культури й мистецтв сфокусувало свою діяльність у молодій державі на хоровому співі як засобі політичної пропаганди. Cвіту, який був навмисне негативно інформований деспотичною Росією щодо України, варто переконатись у самобутності культури українського народу... Головнокомандувач українських військ і Голова Директорії Української Республіки Симон Петлюра заснував Капелу для закордонної подорожі. Музична секція Міністерства культури у січні 1919 року розробила Закон. Культурна зрілість України має стати для світу легітимізацією її політичної незалежності», («Musica Divina», 7 серпня 1919 року).
ПАРИЖ: «Український Національний Хор після багатьох складнощів та пригод врешті решт приїхав до Парижа. Створений па підставі закону від 25 січня цього року хор змушений був евакуюватися до Кам’янця-Подільського у зв’язку із нападом більшовиків. Завдяки цій державній інституції генерал Петлюра, керівник нової Республіки, вирішив спробувати показати світу окремішнє існування та етнічну ідентичність свого народу у великій сім’ї слов’ян... Які ці люди далекі від нашого мізерного прагматичного менталітету, яка в них відчувається віра!» (Раймон Шарпантьє (Raymond Charpantier), музичний критик, диригент, «Comoedia», 8 листопада 1919 року).
БЕРЛІН: «Цей національний хор є державною установою Української Народної Республіки. Ініціатива заснування належить Головнокомандувачу, пізніше голові Директорії УНР Симону Петлюрі. Хор засновано у січні 1919 року музичним відділом при Міністерстві освіти УНР. Першим його завданням є концертне турне державами, що брали участь у війні, аби ознайомити їх з найціннішим скарбом українського народу, його піснями, і таким чином здобути симпатії до волелюбного українського народу. Бо пісня, як каже один з найвидатніших синів України – Гоголь, є для України все: життя, історія і батьківська могила. Найважливішою метою є міжнародне визнання Української Народної Республіки, у чому їм досі відмовляє Антанта. Хор всюди мав тріумф, музичні рецензенти одноголосно визнали, що таке виконання є цілком незрівнянним. Цей мистецький успіх дасть українським співакам підставу сподіватись, що він послужить і політичним цілям їхньої подорожі» («Schlesische Zeitung», 4
Симон Петлюра у своєму листі до Олександра Кошиця 21 березня 1922 року писав:
"Дорогий Маестро! Я радий, що Вам пощастило наново зорганізувати капелу. Хай краще з нею Буде Вам і краще для цілої справи. Не забувайте, маестро, під час Ваших концертних виправ про українські справи, про нашу національну честь і про обов’язки "собачі" до нашої справи. Коли Вас будуть інтерв’ювати – незамітно говоріть: "українська музика – пісня "незалежна" – "своя" – "непохожа" – "своєрідна" – є частиною незалежної України". Не забувайте про нашу армію, коли можна організовуйте збори для неї, розголошуйте славу про неї, про її лицарські вчинки.
Ну, і хай Вам та капелянам
Бог України помагає. 21 березня 1922 р.б. Петлюра».