Героїню Мотрі з серіалу "Спіймати Кайдаша" зіграла молода актриса з Обухівщини

Антоніна Хижняк, яка зіграла Мотрю – старшу невістку Кайдашів у серіалі "Спіймати Кайдаша" родом з Обухівщини. Про свій творчий шлях то роль у стрічці актора розповіла Новинарні.

Антоніні Валеріївні Хижняк 29 років. Вона народилася 28 липня 1990 року в місті Українка Обухівського району. Досі була знана хіба у вузьких колах як акторка озвучування й дубляжу (її голосом, наприклад, дубльована Мирослава в “Захарі Беркуті” Сеїтаблаєва). Талановита, а що досі не з’являлася на екранах – бо “матеріалу не було”. Політично свідома, патріотична.

Антоніна з малим сином зараз сидить удома на Обухівщині “сама в шоці” та намагається перетравити ту масу уваги і слави, яка звалилася на неї так само несподівано, як карантин, і вихлюпується теганням у фейсбуці й інстаграмі. При цьому дівчина залишається відкритою й безпосередньою.

“Більше лякає не карантин, а те, що буде з українським кіном після нього, – говорить Тоня, переживаючи через анонсоване урізання фінансування культури. – Ну два роки ще можна буде крутити те, що зняли раніше. Але що буде після карантину? Українці знову будуть змушені дивитися якусь російську хрєнь? Це ж буде повна ж*па”, - з інтерв’ю акторки .

Про роль Мотрі та роботу в "Кайдашах":

" Дівчат на роль Мотрі було 40. На Мотрю був найбільший кастинг. То Кайдаша, Карпа знайшли майже одразу. А я вскочила на зйомки, коли проєкт уже запустився. Зйомки тривали три місяці, з березня по червень 2019-го. Хату Кайдашів знімали в селі Дерев’яна – це лише за 8 км від Українки, мені було дуже зручно, близько до дому добиратися. Знімали також у селі Халеп’я, Обухівський район Київської області. Сцени на озері, освідчення Карпа – в Яцьках, біля церкви – в селі Липовий Скиток Васильківського району. У Києві був ЗАГС (Дарницький) і “готель”".

По говір Мотрі у фільмі:

" Я до 17 років тільки суржиком і спілкувалася. Мені не треба було спеціально цьому вчитися. Це вже курсі на другому однокурсники тактовно сказали: “Тоня, давай, ти або українською, або російською, бо тебе невозможно слухать”. А в мене вся сім’я так говорить. У більшості сцен ми йшли за сценарієм. Але в емоційних сценах – імпровіз вилітав постійно. Наталка (Ворожбит, виконавча продюсерка і сценаристка – “Н”) дозволяла робити на майданчику, все що ми хочемо, переробляти фрази під себе, і найбільш вдалий варіант ішов в монтаж. Бо на інших проєктах буває, коли за актором ходить “скрипт” і вимагає дотримуватися тільки реплік зі сценарію. - розповідає Антоніна про знімальний процес у "Кайдашах".

Розповіла акторка і про своє дитяче бажання стати акторкою.

Коли була зовсім дитиною, казала, що в житті у мене два варіанти – хотіла стати хірургом або акторкою. Мама з цього сміялася, мовляв, такі “споріднені” професії. Я малою у всіх гуртках займалася. Від танців до факультативу з пошиву м’яких іграшок. У музичну школу сама прийшла записуватися, в циркову студію – на гімнастику, акробатику. Хоча я розуміла, що професійно музикою чи спортом займатися не буду. Мене таки занесло в акторство, це була моя мрія, і вона зараз чітко втілюється. Це якась магія.

Про батьків:

"Мама Оксана – бухгалтер. І це мені дуже допомогло у сценах “Кайдашів”, де я працюю в сільраді. “Свєта, дай скобу чи файлік, все закончилось..” – оце імпровіз взагалі, це чисто мамкине вилетіло . Батько Валерій теж багато років був економістом, бухгалтером. Вони обоє у Львівському економічному вчилися, познайомились на абітурі. Мама з Українки , тато з села Новоукраїнка (це Мар’їнський район Донецької області). То коли батьки знайомилися, тато питає: “Ти звідки?” Мама: “З Українки. А ти?” – “А я з Новоукраїнки”. – “Ти що, прикалуєшся?” Уже потім вияснилося, що з різних областей, дуже далеких".

"Батьки завжди підтримували мене у всіх моїх починаннях. Особливо мама. Вона завжди відчувала мою потребу бути у творчості, в мистецтві. Дякуючи маминій підтримці, я встигла і на фестивалі поїздити, і у Франції ми були з цирковою студією на гастролях. Мама часто відмовляла собі у всьому. Вона казала: “Я краще собі не куплю зайвого шматка ковбаси, щоб ти ці гроші здала за костюм, могла якось розвиватися”. Незважаючи на тяжке життя в 90-х, мама завжди робила все, щоб у нас в голові була не тільки ота ковбаса по 2,20", - розповідає Антоніна.

Про навчання:

"Як вступала до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, там екзамени були трохи пізніше, ніж у всіх інших [ВНЗ], щоб можна було ще десь себе спробувати. Не знаю, чим я думала, але йшла тільки в Карпенка. Я прийшла вступати в 2007 році до Висоцького, тоді він робив набір (Юрій Пилипович Висоцький, актор театру, кіно й дубляжу, заслужений діяч мистецтв України, професор, декан факультету театрального мистецтва КНУТКіТ ).

Не встигла зайти і сказати: “Добрий ранок”, а він мені зарядив: “А який у вас зріст?” Кажу: “Метр шістдесят”. Він каже: “А ви не хочете на ляльковий вступити? Я вчилася на бюджеті. У нас на курсі було дев’ять чоловік. Не 35, не 40. Ми мали ті ж самі предмети, в тому самому обсязі, як у драматичних акторів, але додатково ми ще вчили майстерність актора театру ляльок".

Про першу роль:

"Мотря. Я іншого нічого і не грала. Були тільки епізодики в різних серіалах, де ти “подружка вбитого” – поплакав три хвилини, відзнявся, пішов геть. Ти навіть не встиг зрозуміти, хто там режисер, де оператор і відчути процес. Це вже коли я потрапила на “Кайдашів”, ловила кожну секунду – хто що робить, де що. Всі йшли на перекур чи на обід, а я хватала оператора дядю Толю (Анатолій Сахно) і все розпитувала, він мені схеми малював, як все знімається. За час університету, якщо чесно, окрім капусників, я нічого не зробила такого, щоб можна було сказати, що я перспективна акторка".