«Для нас Майдан почався у Василькові…»
20.02.2019
Надiя Проценко 0
20 лютого, у п’яту річницю Революції Гідності, у серцях українців болем відгукуються події на Майдані. У цей день вшанували загиблих героїв, борців за незалежність України, і у Василькові під час поминального мітингу.
«Саме завдяки тим сміливим хлопцям, які були переважно з Західної, Центральної України, і навіть зі Сходу, ми сьогодні живемо на мирній Київщині, Васильківщині. Ми перед ними у величезному боргу, адже зависока була ціна прагнення кращого, гідного життя для України», – зазначила голова Васильківської районної ради Наталія Баласинович.
Поминальну службу за загиблими героями відслужив отець Володимир. Присутні запалили свічки пам’яті та поклали квіти до пам’ятного знаку загиблим героям Майдану та борцям за незалежність України.
Після мітингу кореспонденти ІА «Погляд» поспілкувалися з трьома жителями Василькова, які брали активну участь у Революції Гідності: Іриною Горбачовою, Андрієм Шевченком та Юрієм Коробом.
«Для нас Майдан почався у Василькові. Сьогодні нас тільки троє, але насправді жителів Василькова – патріотів – на Майдані було набагато більше, – згадує Ірина Горбачова. – Коли до міста прибули автобуси з кримськими беркутівцями, перед якими стояло завдання розігнати майданівців, ми почали чинити їм величезний опір, за що отримали численні травми, потрощені автомобілі… Саме тоді для васильківчан почався Майдан, ми познайомилися між собою, підтримували одне одного і до цього часу підтримуємо зв’язки. Адже нас об’єднала ідея і ті зміни, які сьогодні є в країні».
Найбільше Ірину вразила картина зради людей, яку вона бачила, щоразу спускаючись в метро. Про ті події жінка розповіла, що багато хто дивився на учасників Революції Гідності зі зневагою, у транспорті відступалися, адже від них тхнуло димом, газом… «Ми знімали з себе всі стрічечки, бо не знали, як на нас відреагують люди поза Майданом. У той час ніби існувало два паралельні світи, такий собі когнітивний дисонанс: коли ти на Майдані, незнайомі люди ставали найріднішими, кожен міг запропонувати чашечку гарячого чаю, підтримку чи допомогу. А поза Майданом були інші люди, для яких нічого не відбувалося, які дивилися на нас, майданівців, зі зневагою».
Іншого учасника Революції Гідності, васильківчанина Андрія Шевченка вразила страшна картина, яку він побачив у приміщенні Михайлівського золотоверхого собору. Там на підлозі лежали тіла загиблих на Майдані. «Запах диму, газу, крові мене й досі не полишає», – зізнався він.
Великим болем у серцях містян відгукується смерть земляка Олександра Царька – захисника першої сотні оборони Майдану. Він ішов у першій шерензі активістів, відтісняючи беркут від барикад. Загинув 20 лютого 2014 року біля Жовтневого палацу, отримавши три кульових поранення (два в живіт і одне в груди), зламані ноги, руку та ребра.
Батька шістьох дітей, який посмертно отримав звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка», ховали усім Васильковом. Хоч і минуло вже 5 років, для багатьох, хто був із ним знайомий, біль втрати ще не вщух. Щоб ім’я героя не було забуте, у Василькові є вулиця Олександра Царька.
Поминальну службу за загиблими героями відслужив отець Володимир. Присутні запалили свічки пам’яті та поклали квіти до пам’ятного знаку загиблим героям Майдану та борцям за незалежність України.
Після мітингу кореспонденти ІА «Погляд» поспілкувалися з трьома жителями Василькова, які брали активну участь у Революції Гідності: Іриною Горбачовою, Андрієм Шевченком та Юрієм Коробом.
«Для нас Майдан почався у Василькові. Сьогодні нас тільки троє, але насправді жителів Василькова – патріотів – на Майдані було набагато більше, – згадує Ірина Горбачова. – Коли до міста прибули автобуси з кримськими беркутівцями, перед якими стояло завдання розігнати майданівців, ми почали чинити їм величезний опір, за що отримали численні травми, потрощені автомобілі… Саме тоді для васильківчан почався Майдан, ми познайомилися між собою, підтримували одне одного і до цього часу підтримуємо зв’язки. Адже нас об’єднала ідея і ті зміни, які сьогодні є в країні».
Найбільше Ірину вразила картина зради людей, яку вона бачила, щоразу спускаючись в метро. Про ті події жінка розповіла, що багато хто дивився на учасників Революції Гідності зі зневагою, у транспорті відступалися, адже від них тхнуло димом, газом… «Ми знімали з себе всі стрічечки, бо не знали, як на нас відреагують люди поза Майданом. У той час ніби існувало два паралельні світи, такий собі когнітивний дисонанс: коли ти на Майдані, незнайомі люди ставали найріднішими, кожен міг запропонувати чашечку гарячого чаю, підтримку чи допомогу. А поза Майданом були інші люди, для яких нічого не відбувалося, які дивилися на нас, майданівців, зі зневагою».
Іншого учасника Революції Гідності, васильківчанина Андрія Шевченка вразила страшна картина, яку він побачив у приміщенні Михайлівського золотоверхого собору. Там на підлозі лежали тіла загиблих на Майдані. «Запах диму, газу, крові мене й досі не полишає», – зізнався він.
Великим болем у серцях містян відгукується смерть земляка Олександра Царька – захисника першої сотні оборони Майдану. Він ішов у першій шерензі активістів, відтісняючи беркут від барикад. Загинув 20 лютого 2014 року біля Жовтневого палацу, отримавши три кульових поранення (два в живіт і одне в груди), зламані ноги, руку та ребра.
Батька шістьох дітей, який посмертно отримав звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка», ховали усім Васильковом. Хоч і минуло вже 5 років, для багатьох, хто був із ним знайомий, біль втрати ще не вщух. Щоб ім’я героя не було забуте, у Василькові є вулиця Олександра Царька.