Чому Карплюк пішов з посади мера Ірпеня, але не звільнив робочий кабінет?

Під тиском громади та кримінальних проваджень за свої діяння Володимир Карплюк був змушений залишити посаду міського голови. Але екс-мер не зник з ірпінського небосхилу — він та його новообличчівська команда продовжують піаритися на “досягненнях”, що тісно пов’язані з нищенням ресурсів нашого краю, розкраданням бюджетних коштів, марнотратством податкових надходжень. Карплюка часто бачать на вулицях міста. Сам зустрів його з рюкзаком за плечима та депутатом міської ради Олександром Пащинським поблизу ліцею інноваційних технологій. Звичайно, у цьому нема нічого дивного — у нас вільна країна, колишній чиновник поки може вільно пересуватися. Але з іншого боку — дратує його набридлива “присутність” у житті Ірпеня. Лишень запахло смаженим — і відразу три ірпінські високопосадовці подали у відставку: Карплюк та його заступники Дмитро Христюк і Наталія Семко. Прискорили “відхід” антикорупційні мітинги, зокрема й поїздка до помешкання, де у Стоянці живе Генеральний прокурор України Юрій Луценко, пікети ошуканих інвесторів з перекриттям трас, що прокотилися Ірпенем, та низка порушених проти Карплюка кримінальних справ. Інвестиційний “гнійник”, що накопичували роками мер та його забудовне оточення, прорвався. І красиву зовнішню картинку, створену для приваблення потенційних новоселів, спотворили реалії штучно перенаселеного міста. Люди, які переселилися до нашого краю, починають прозрівати. Від зеленого міста, у якому вони придбали квартири, залишилися куценькі парки та сквери. Але на облаштування кожного з них та догляд витрачаються десятки мільйонів гривень. Унаслідок будівельних афер, до яких вдаються карплюківські друзі-забудовники, винищуються природні оази, під забудову пускаються комунальні землі, на яких нерідко вирубується рослинність, що формувалася сотні років. В обманутих новоселів уривається терпець: вони повністю сплатили кошти за проведення необхідних комунікацій, а користуватися ними не можуть. А забудовники, які у цьому винні, — або роками годують їх обіцянками, або подалися у біга. Забудовне ущільнення призвело до перенаселення окремих мікрорайонів Ірпеня. Усе це спричинило перевантаження енергетичних систем, водопровідних та каналізаційних мереж. Тиск води у водогонах падає, а з кранів замість живильної рідини струмує каламутна суспензія з неприємним запахом та смаком. Зростання кількості населення відгукнулося катастрофічною нестачею місць у дитячих садочках та школах. Батьки майже 5 тис. малюків змушені прилаштовувати своїх дітей до приватних дитсадків чи залишати їх на родичів, няньок. А школярам доводиться навчатися у декілька змін. На вимоги громади до очільників міста будувати школи та садочки останні просто брешуть. Спочатку відповідали, що, мовляв, по закону не можуть споруджувати навчальні заклади за рахунок міського бюджету. Коли люди розвінчали цей міф, виправдовувалися нестачею коштів на такі вартісні проекти. Правда, дивом знайшлися гроші на реконструкцію центральної площі поблизу міської ради (у діапазоні 200-300 млн грн), облаштування парків та скверів, інші об’єкти. Зараз чиновники уже розповідають, що немає місця для освітніх закладів. Водночас пускають комунальні землі під висотну забудову, надаючи можливість заробити на цьому “своїм” забудовникам. Незграбні спроби ірпінських можновладців на чолі з Карплюком провести добудови в двох школах розтяглися на роки та спричинили казуси — залиті водою класи, грибок на стінах тощо. Зате їх відкриття вилилося у помпезні урочистості. Деякі забудовники не потурбувалися, щоб на прибудинковій території житлових комплексів, які вони звели, були спортивні та дитячі майданчики, паркувальні місця. Сумно чути, як ті щасливчики, в яких усе це є, виганяють зі своїх майданчиків дітей, які приходять туди гратися, конфліктують з водіями, які намагаються паркуватися на їхніх парковках. Щоб захиститися від “чужаків”, жителі багатоповерхівок городять паркани, що заважають проходу звичайних перехожих, приміром, батьків з маленькими дітьми, які відвідують садочок “Колібрі”. До того ж огородження може зіграти злий жарт у разі виникнення надзвичайних ситуацій, коли під час пожежі чи нещасного випадку машина рятувальної служби чи карета екстреної допомоги не зможе вчасно дістатися до місця події. Не переймався Карплюк, перебуваючи на посаді мера, й забезпеченням ірпінців робочими місцями у нашому регіоні. Тому люди змушені працевлаштовуватися переважно у Києві, “годуючи” столицю своїми податками. Інвестиції, про які згадував екс-мер чи його оточення, — це в основному кошти новоселів. Ці люди й стали фактичними наповнювачами бюджету розвитку міста. Адже забудовники мають сплачувати пайову участь за зведене житло (за 3 роки карплюківського мерства збудовано 1,2 млн м2). Замість “живих” коштів останні “відробляють” будівельними роботами. Важко сказати, чи ці кошториси не завищені. Тому “ірпінське диво”, яким пишаються Карплюк та його команда, — це звичайне нищення ресурсів міста: забудова зелених зон, які роздали у власність, комунальних земель. Вона тягне за собою і продаж житла, його оформлення, звідси — податкові надходження. Але природні ресурси вичерпні. Оскільки вільних земель під забудову вже немає, то мерська команда націлилася на заплави річок, промислові та рекреаційні зони, приватний сектор, протягуючи потрібні питання через сесії міської ради. І їм байдуже, що таким чином вони порушують не лише норми чинного законодавства, а й моралі. Адже після таких “вправних господарів” для нащадків залишиться бетонна пустеля. Навряд чи їхні діти тут житимуть. З кожним днем вантаж відповідальності за свої діяння накопичувався, а байок для виправдання — все менше. Не витримавши, очільник подав у відставку, а його піарщики придумали легенду про виборчу кампанію. Хоча Карплюк і пішов з посади мера Ірпеня, але, як кажуть, навіть свій кабінет не звільнив. Так, 15 серпня у міській раді відбувалося засідання територіальної виборчої комісії. І один із членів ТВК став свідком того, як екс-мер, звільнений з посади 2 серпня, приймав у мерському кабінеті відвідувачів. Його “вуха” стирчать звідусіль, куди лишень не глянеш. Нещодавно йому “випала честь” очолити інвестиційну раду Ірпеня. До цієї дорадчої спільноти він увійшов разом з друзями-забудовниками. Цілком можливо, що стане і членом міськвиконкому. На офіційному сайті міської ради Карплюк то вітає колишнього мера Гаррі Мартіна з ювілеєм, то анонсує проведення міських заходів. На них же він активно й піариться. Екс-очільник з великою помпою відкривав відновлену площу Творчого духу, збудовану набережну на р. Ірпінь, добудову школи №17, на яку витягли навіть голову Київської облдержадміністрації Олександра Горгана. Відставник з радістю милувався багатомільйонними творіннями, до яких теж добряче приклав свої руки. Він непогано попіарився на цих заходах фактично за рахунок адмінресурсу. Ймовірно, вчорашній посадовець зберігає важелі впливу на все, що відбувається в регіоні, контролюючи грошові потоки. Він є реальним Господарем — ляльководом, який рухає маріонетками у чиновницькій личині. Уникаючи відповідальності, він підставляє під удар своїх прихвостнів. І цей привид блукає нашим містом, яке стало для нього годівницею та, як виявилося, трампліном, на якому він збирається застрибнути до парламенту. Карплюківська демагогія про те, що він виріс уже зі своєї мерської посади, хоче займатися великою політикою, створювати закони, змінювати країну на прикладі Ірпеня, — дійсно лякає. Адже за цими “змінами” — банальне знищення природних ресурсів та розкрадання бюджету. І таким спритникам місце не у Верховній Раді, а на тюремних нарах.