Богуславщина. Край «Кайдашевої сім’ї». Sms-репортаж Артема Чапая

13.10.2019 Косянчук Інна 0

Мандрівник, автор "Подорожі в пошуках України" та The Ukraine, побачив мальовничий край понад Россю, який, на жаль, покидають люди

На ТЕКСТах Артем Чапай розповідає про свої мандри старовинним (для нинішніх реалій) методом sms-репортажу. Один з його репортажів – про неповторний край Київської області – Богуславщину. Артем пройшов пішки понад тридцять кілометрів місцями бойової слави родини Кайдашів із повісті Нечуя-Левицького.

Описує Богуславщину з любов’ю й інтересом, порівнюючи нинішні краї з тими, що запам’яталися з твору Нечуя-Левицького, прочитаного ще в школі. Його оповідь у формі коротких абзаців, ніби справді надсилає смс-ки – нам, читачам.

"Вирішив сходити нарешті у відомі з дитинства краї, описані в повісті, з якою українці себе часто ідентифікують. Тим більше, там такі описи: і село в яру, і ліс, і гори, й Рось!

Насамперед, виявилось, що місцеві кажуть "Семигори" - з наголосом на "и", а не на третій склад, як я думав з дитинства. А правильно, учить нас професор Пономарів, — так, як кажуть місцеві мешканці.

По-друге, село з "Кайдашевої сім'ї" називається Семигори не просто так. Краєвиди від самого Богуслава й аж до Семигір, куди я йшов пішки, на світанку нагадували передгір'я Карпат. Тільки ліси листяні.

Та й підйоми тут місцями як у Карпатах. Та що говорити: на напіврозваленій фермі в Тептіївці в загоні — отара овець!

А от погнати воли прямо понад Россю — як це робив Лаврін, їдучи аж під Богуслав на млин — сьогодні не вийде.

Там і пішки не скрізь пройти, бо стежок нема, та й надто круто. Скелі. Адже час від часу на поверхню виходить граніт — і то не тільки над річкою. Десь посеред села можуть лежати вкриті лишайником валуни…»

Автор захоплюється щирістю місцевих жителів, які готові прийти на допомогу мандрівникові. І сумує разом з ними з того приводу, що місця тут гарні, але людей залишається все менше. Бо старі люди вмирають, молодь через низьку зарплату залишає рідні місця. Одні знаходять роботу в Києві, інші – в Європі.

«А в селах вздовж доріг обсипались волоські горіхи, з них уже злізла зелена шкура. Набираєш їх по два, щоб у долонях розтрощити один об інший, і потім жуєш. Вони вже не гіркі, як у дитинстві, коли ми збирали їх нестиглими, й треба було оббирати шкірку. Ні, ці — повністю стиглі й підсохлі», пише Артем Чапай.

Також він склав інтерактивну карту, яка мож статив пригоді іншим мандрівникам. «Це інтерактив: кожна фотографія показана на карті в тому місці, де її було знято, й на неї можна клікнути, опинившись у точці маршруту (а от червона лінія трохи хибна, згладжена: телефон чомусь постійно губив gps під час запису треку)».

Артем спілкується з людьми, відзначаючи особливості місцевого говору, неспішність оповідачів і особливий стиль оповідок, які люди раді розказати всіх, хто хоче послухати.

«Ми ніжно попрощались, він побажав мені "удачі", в дядька світло-блакитні очі, він усе повторював "Дутен пуле" — а я пішов пішки далі, й аж до Миронівки, згадуючи, хихотів. Не так з історії, як зі способу розказування.

Та й від радості. Ото насправді заради такого варто швендяти країною.

Далі буде», обіцяє Артем Чапай.

ДОВІДКА Артем Чапай – творчий псевдонім Антона Водяного з Коломиї. Бакалавр Києво-Могилянської академії. Письменник, журналіст, мандрівник, перекладач. Як повідомляє booxters Артем Чапай півтора року мандрував Америкою. За результатами цієї тривалої подорожі написав свою першу книгу «Авантюра», що вийшла друком у 2008 році. Три наступні книги поспіль потрапляли до топ-5 конкурсу Книга року Бі-бі-сі: «Подорож із Мамайотою в пошуках України» у 2011, "Червона зона" — дебют Артема Чапая в суто художній літературі — у 2014 і «Понаїхали» у 2015. Під час війни на Донбасі працював репортером у виданні Інсайдер. Двічі фіналіст журналістської «Честі професії». У квітні 2015 року вийшла спільна з Катериною Сергацковою книга репортажів із Донбасу «Война на три буквы». По три репортажі Чапая і Сергацкової з цієї книжки номіновано на міжнародну журналістську премію Kurt Schork Awards. Окремі оповідання та репортажі Чапая видано також англійською, польською, чеською та словенською мовами. Перекладав книжки Магатми Ганді, Едварда Саїда та ін. Артем Чапай був співзасновником громадського руху "Збережи свій Київ". Одружений, має двох синів, про їхнє виховання написав книжку «Тато в декреті», що перемогла в номінації «Батьківська книжка року-2016» у конкурсі сайту БараБука.