Альона Романюк: Професійна освіта vs самопідготовка: як українським медіа вирішити проблему кадрів

На питання, кого з відомих телеведучих знають, називають у кращому разі Соколову, Єфросиніну, Мосейчук і Гордона. Журналістськими розслідуваннями хочуть займатися в кращому разі 1-2 студенти, кілька людей цікавиться політичною журналістикою, 1-2 спортом. Ще кілька зізнаються, що поки не вирішили. Цьогоріч жоден не сказав про економічну журналістику. До речі, багато студентів йшли на «Журналістику», бо не треба було складати ЗНО з математики.

Ми маємо дуже викривлене сприйняття журналістики абітурієнтами, які обирають цю спеціальність.

Ще одна проблема - це розвиток технологій. Журналісти мають встигати за форматами і інноваціями, але освітні програми встигають не завжди. І це проблема не тільки в українських вишах. У будь-якому разі, готувати два двохвилинних ролики за семестр - цього замало. Мені видається, що мають бути теоретичні тижні і практичні тижні в універі, де загалом буде ньюзрум у повноцінному форматі - так, як працюють журналісти у реальному житті. У великих вишах, де студентів багато, це реально зробити конкурентним. Питання - у зміні підходів. І, звісно, у практиках. Викладаючи пʼятий рік, розумію, що почала вигоряти. Поки у роздумах, що з цим робити.

Теоретичні дисципліни важливі. Але, з усієї поваги до теоретиків, журналістика - це перш за все практика. Надважливо дати студентам в університеті вміння навчатися, працювати з різними типами інформації і джерел, розуміння професійних і етичних стандартів, щоб не було «отут ще кров, давай знімай. І отут-отут».

Про стандарт перевірки інформації знають практично усі, але на практиці виявляється, що люди не знають, як перевірити новину у трьох джерелах. І це стосується не тільки студентів. Проблема ще є у загальній ерудиції, бо коли мені пишуть «Кабмін прийняв такий-то закон», доводиться йти у загальні знання і розбирати, що не так з цим твердженням. І добре, що ми це зʼясовуємо на заняттях. Завжди кажу студентам, що на моїх парах можна помилятися - я за це бали не знижую. До речі, про Кабмін, який прийняв закон - це реальний заголовок в одному із медіа.

У нас є круті журналісти, і є у кого вчитися. Важливо зрозуміти, де ми зараз знаходимося і знайти баланс між теорією та практикою. Як на мене, хороша ідея бакалаврської освіти за окремою спеціальністю, а магістратура - з журналістики. Є багато тренінгових програм, які у стислі терміни дають максимум знань від практиків. А потім ті, хто хочуть, ці знання перетворюють у навички.

До речі, з розвитком медіа базові знання з медіаосвіти необхідні не тільки студентам-журналістам, але й на інших факультетах і спеціальностях. Це про роботу з соціальними мережами, персональні дані і інформаційну гігієну. Часто люди не розуміють, що без вільних медіа неможлива демократична країна. От і маємо довіру до анонімних сміттярок.

Я обожнюю працювати зі студентами. І вірю у кожного і кожну з них. Сподіваюся, що вони знайдуть себе у професії, їхні мрії здійсняться, а ті, хто стануть телеведучими, ніколи не будуть підставками під мікрофон та не влаштовуватимуть теплі ванни для своїх гостей.

Взагалі панель зібрала цікавих спікерів - як теоретиків, так і практиків. І це дійсно виходила дискусія. Різні думки, різний досвід, різні погляди. Але тривога перервала нашу панель. Тому дякую за фото з панелі Мая Голуб.

Дякую Donbas Media Forum за можливість побачитися з друзями та колегами. Це так круто, коли тобі не треба пояснювати свій біль - його і так всі розуміють. Підбадьорливі обіймашки допомагають не опускати руки.

Першоджерело за посиланням.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.