Жінки, які перевершили свій час
11 лютого відзначається Міжнародний день жінок та дівчат у науці
Протягом багатьох століть вклад жінок у науку якщо не замовчувався, то применшувався. Чоловіча частина людства уперто не бажала визнавати інтелектуальний потенціал жінок, нав»язуючи правила гри, де жінці призначалась меншовартісна роль. І лише з початком боротьби прекрасної статі за рівноправ’я ситуація почала змінюватися. А тим часом вклад жінок у науку й досить значний, і про це говорить ціла низка відомих імен.
Історії жінок, які зробили визначні відкриття – не просто історії досягнень. Це історія спротиву та боротьби. Сьогодні розповімо кілька історій дослідниць у галузі математики, фізики, хімії та біології.
Математика
Марія Ґаетана Аньєзі (1718 –1799 рр.) - перша в історії професорка математики. Марія Аньєзі народилася в заможній сім’ї міланського купця та була найстаршою з 21 його дітей. Ренесансний тип мислення поступався місцем просвітницькому, але наукова спільнота ще опиралася залученню жінок. Для Марії щасливим випадком стало честолюбство батька, що любив хизуватися досягненнями дітей, то ж допоміг доньці потрапити до світу науки. Вона вільно володіла кількома давніми, європейськими та східними мовами. Під час одного з модних на той час публічних диспутів, двадцятирічна Марія захистила 191 філософську тезу. Тоді ж побачила світ перша наукова праця Марії Аньєзі – «Філософські розмисли». Марія почала серйозно займатися математикою і за десять років оприлюднила працю «Основи аналізу» – перший системний виклад усієї математики ХVІІ-XVІІІ ст., іяка зробила вчену всесвітньо відомою. Втім, іноді успіх призводив до прикрощів. Увагу гострих на язик колег привернула названа іменем Марії геометрична крива. Термін «la versiera» італійською співзвучний зі словом «відьма». У 1790 р. вчена першою в історії отримала є звання професорки математики Болонського університету, однак викладати їй не дозволили. Після смерті батька Марія Аньєзі присвячує себе благочинності та створює притулок для літніх людей, назавжди відійшовши від науки.
Софі Жермен (1776 – 1831 рр.) народилася у сім’ї освіченого паризького буржуа, і рано звикла бути наодинці з собою та книгами. Її заняття математикою наштовхнулись на спротив , родини, яка вважала це невдалим зацікавленням для дівчини. У щойно заснованій Політехнічній школі дев’ятнадцятирічна Софі дістала конспекти з точних наук, що їх викладали Жозеф ла Гранж і Антуан Фуркруа. Жермен написала твір за темою одного з курсів та підписалася іменем Антуана Леблана. Текст оцінили високо, однак про його справжню авторку дізналися значно пізніше. Освіта Софі була безсистемною та непослідовною. Втім, вона оримала підтримку від викладача аналізу Жозефа ла Гранжа, досить швидко опанувала складні математичні методи, викладені в «Арифметичних дослідженнях» Карла Гаусса. Вона почала листуватися з автором під звичним псевдонімом мсьє Леблана. Німецький математик високо оцінив її міркування щодо теореми Ферма. Пізніше, знаючи, що спілкується з жінкою, висловив захоплення її «шляхетною сміливістю, винятковим талантом і геніальністю». У 1808 р. Софі Жермен написала працю про коливання тонких пластинок, отримала премію Академії наук і стала першою жінкою, якій надали право брати участь у засіданнях Паризької Академії наук. Відновивши роботу з теорією чисел, вчена довела «Перший випадок» теореми Ферма (просте число Софі Жермен – це таке просте число p, за якого число 2p + 1 також є простим). За рекомендацією Карла Гаусса Геттингенський університет присвоює Софі звання почесної докторки. Але вона не встигає отримати звання.
Софія Василівна Ковалевська (Корвин-Круковська) (1850 –1891 рр.) народилася у московській дворянській сім’ї. Спочатку здобула домашню освіту. На те, що дівчина має виняткові математичні здібності, звернув увагу Микола Тиртов – професор фізики і близький друг родини Ковалевських. Він просив батьків Софії підтримати її подальшу освіту за кордоном, однак це було марно. Однак Софія знайшла вихід – уклала фіктивний шлюб із молодим геологом Володимиром Ковалевським. У 1869 році вона вступає до Гайдельберзького університету, а завершує освіту в університеті Берліна. У свої 24 роки Софія Ковалевська стає першою в світі докторкою математики з реальним правом викладання. Згодом отримує місце професорки у Стокгольмському університеті. Софія Ковалевська робить велику науку доступнішою для тих, перед ким століттями були зачинені всі двері. Також Софія Ковалевська отримує членство в Петербурзькій Академії наук. Вона надихає інших талановитих учених на працю та боротьбу.
Амалія Еммі Ньотер (1882 – 1935 рр.) народилася в німецькому місті Ерланґен у заможній купецькій родині. Її батько Макс Ньотер займався алгебраїчною геометрією та користувався авторитетом серед науковців. У 18 вона вільно володіла англійською і французькою та, успішно склавши іспит, здобула право викладати в жіночих школах. Але замість піти вчителювати, Ньотер і стала вільною слухачкою Ерланґенського університету (жінки все ще не могли бути студентками). За чотири роки домоглася офіційного зарахування, стала ученицею відомого математика Пауля Ґордона, і під його керівництвом захистила дисертацію з теорії інваріантів. Під впливом Девіда Ґілберта написала низку статей з абстрактної алгебри. Саме в цій науковій галузі вона пізніше зробить найбільш революційні відкриття. У 1915 р. Амалію запросили на посаду приват-доцента в Ґьоттингенський університет. Йе було не просто: професори-гуманітаристи бойкотували ідею допуску жінки до університетського Сенату. Та Амалія Ньотер домоглася того, щоб стати професором. Саме з ґьоттингенським періодом пов’язані її найвидатніші досягнення. Вчена створює окремий напрямок абстрактної алгебри, а терміни «модуль Ньотер», «кільце Ньотер» і теорема Ласкера-Ньотер визнані базовими в цій галузі. Альберт Айнштайн назвав її однією з найвизначніших фігур світової науки.
Фізика
Лаура Бассі (1711 – 1778 рр.) народилася в сім’ї заможного італійського юриста та здобула приватну освіту. Сім років поспіль її навчав Гаетано Такконі – університетський викладач-природничник. У 21 рік Лаура стала професором анатомії Болонського університету, а згодом її обрали до Академії наук, першою жінкою епохи Просвітництва, яка отримала офіційне право викладати у вищій школі. І навіть заміжжя та материнство – а Лаура народила 12 дітей) – на змусили її покинути науку. Вчена зберегла науковий авторитет, і зробила кар’єру у галузі ньютонівської фізики. 28 років Лаура викладала курс із цього предмету та написала майже 30 наукових статей. Вона також увійшла до організованої Папою Бенедиктом XІV елітної вченої групи, незважаючи на опір учасників-чоловіків. Лаура Бассі зруйнувала безліч мізогінних стереотипів італійської наукової спільноти. На зворотному боці бронзової медалі, подарованої вченій митцями Болоньї, було викарбовано: «Лише ви бачите Мінерву».
Тетяна Олексіївна Афанасьєва (1876 – 1964 рр.) народилася в родині київського викладача. У Петербурзі із золотою медаллю закінчила Маріїнську жіночу гімназію. Другу золоту медаль вона отримала за блискуче навчання на фізико-математичному факультеті Вищих жіночих курсів. Далі вступаила у Ґьоттингенський університет, котрий першим у Європі дозволив жінкам бути вільними слухачками. Тетяна познайомилася з видатними науковцями молодшого покоління, один із них – Пауль Еренфест – згодом став її чоловіком. Серед визначних здобутків вченої варто загадати працю про статистичне розуміння механіки. Також учена переосмислила другий закон термодинаміки і доповнила класичну термодинаміку чотирма аксіомами. Подружжя багато подорожувало. Деякий час Афанасьєва жила та працювала в Сімферополі. У 1927–1929 рр. була єдиною жінкою, що викладала в Кримському університеті. Тетяна Афанасьєва працювала в багатьох вищих школах, читаючи курси з методики викладання точних наук, тож уплинула не лише на фізику, а й на педагогіку.
Ліз Мейнтнер (1878 — 1968 рр.) народилася у Відні в сім’ї відомого шахіста. Батьки не підтримували її захоплення точними науками, однак дівчині вдалося вступити до Віденського університету, де почала займатися фізикою. Першою серед австрійок отримує докторський ступінь у цій галузі. Із її дисертацією пов’язаний анекдотичний випадок. Кореспондентові, який писав про захист Мейнтнер, тема «Проблеми космічної фізики» здалася надто неймовірним вибором для жінки. То ж у його статті космічна фізика стала «косметичною». У 1926 р. Ліз стає першою в Німеччині професоркою. Після відкриття нейтрону для вчених усього світу постало нове завдання – створити трансуранові елементи. Ліз Мейнтнер серед небагатьох європейських фізиків впритул наблизилася до відкриття. Її робота заклала основи для створення атомної бомби – Мейнтнер першою довела, що реакція поділу ядер може продукувати енергію, це відкриття стало сенсацією (тоді тривала Друга світова). Але продовжувати роботу в цьому напрямі Ліз відмовилася: «Я не буду робити бомбу». А ось її колега-чоловік Отто Ган охоче перейняв естафету і в 1944 р. одержав Нобелівську премію з хімії.
Марія Ґьопперт-Маєр (1906 – 1972 рр.) народилася в Катовіце в сім’ї професора педіатрії та вчительки літератури. Після переїзду в Ґьоттинген її сім’я опинилася в колі– молодих учених-природничників. Після кількох років навчання у підготовчій школі, організованій суфражистками, Марія Ґьопперт вступає до Ґьоттингенського університету, де на той час активно розвивалася– квантова механіка, і в цій галузі Марія захистила дисертацію. Коли владу захопили нацисти, Марія (після заміжжя – Ґьопперт-Маєр) виїжджає до США. Там їй доводиться погоджуватись на посади, що не відповідають її професійному рівню. Та подружжя вона й далі займається хімічною фізикою та публікує наукові розвідки. У повоєнні роки Марію Ґьопперт-Маєр запрсили у новостворену Арґонську лабораторію, де вона розробила оболонкову модель ядра. За це дослідження у 1949 р. отримує Нобелівську премію з фізики.
Ву Цзяньсюн (1912 – 1997 рр.) народилася в Шанхаї, де згодом отримала першу вищу освіту. Далі переїздить до Нанкіна та вступає на фізичний факультет Центрального університету, а пізніше емігрує до США. Закінчивши Каліфорнійський університет, Цзяньсюн отримала ступінь докторки та стає першою викладачкою фізики у Принстоні. Разом із Янґом Чженьнин і Лі Чжендао вчена експериментально доводить теорію слабких взаємодій. Чоловіки згодом одержують за це Нобелівську премію, а внесок Ву ще тривалий час лишається неоціненим. У 1965 р. дослідниця публікує революційну для ядерної фізики працю «Бета-розпад». Згодом Ву Цзяньсюн стала першою жінкою-президентом Американського фізичного товариства.
Хімія
Марія Коптська (пр. 1 ст. н.е.) відома під багатьма іменами: Профетисса, Марія Юдейка та Гречанкою.. Скоріше за все, вона була родом із Єгипетської Александрії і заснувала александрійську алхімічну школу. Усупереч масовим уявленням, алхімія не була псевдонаукою кшталту астрології (її серйозно дискредитувала теорія філософського каменя), скоруше, вона передувала хімії як науки. Подальший розвиток природничих галузей важко уявити без простих і необхідних винаходів Марії Коптської. Зокрема, вона першою використала бенмарі – водяну баню для повільного нагрівання речовини за сталої температури. Їй також належить ідея керокатиса і трибікоса – апаратів, що розділяли розчини на складові, що пізніше стали застосовувати у виробництві есенцій, парфумів та міцного алкоголю.Також Марія Коптська вперше сформулювала спосіб отримання соляної кислоти. Вона заклала основи хімії, поєднавши алхімічну теорію з практикою її експериментального доведення.
Юлія Лермонтова (1847 – 1919 рр.) народилася в сім’ї відомого у Петербурзі генерала Всеволода Лермонтова, троюрідного брата поета. Юлія рано захопилася хімією. До Петровської академії їй вступити не вдалося, оскільки вищі школи Росії ще не допускали до навчання жінок. Разом із родиною Ковалевських вона виїжджає до Німеччини та вступає до Ґейдельберзького університету. Під керівництвом Д. Менделєєва Юлія робить перше дослідження – розділяє метали-супутники платини. Згодом Лермонтова здобуває докторський ступінь із найвищою відзнакою та оприлюднює низку успішних розвідок. Повернувшись до Петербургу, Юлія відкриває реакцію алкілування олефінів (пізніше це уможливить появу багатьох видів моторного палива). Згодом дослідниця переїздить до Москви, де працює над проблемою відносно нового палива – нафти. Відкриття в цій сфері зробили Юлію Лермонтову всесвітньо відомою: саме завдяки їм у Російській імперії виникають перші нафтогазові заводи.
Марія Склодовська-Кюрі (1867 – 1934 рр.) народилась у сім’ї варшавського вчителя; рано втратила матір. Закінчивши школу, Марія та її сестра Бронислава вирішили по черзі працювати гувернантками, аби сплачувати одна одній навчання в Парижі. Вступивши до Сорбонни, Марія швидко стає однією з кращих студенток й отримує згодом два дипломи про вищу освіту – з фізики та математики. Після здобуття наукового ступеня Склодовська стає першою в історії університету викладачкою. У 1895 р. бере шлюб із П’єром Кюрі. Удвох із чоловіком досліджують явище радіоактивності та відкривають нові елементів – радій та полоній. У 1903 р. Склодовська-Кюрі стає однією з трьох лауреатів Нобелівської премії з фізики. Згодом одержує другу Нобелівку «за винятковий внесок у розвиток хімії», що стало першим прецедентом в історії премії. Дослідниці належить безліч відкриттів і благочинних ініціатив. Марія Склодовська-Кюрі померла у 67 років від хронічної променевої хвороби.
Ірен Жоліо-Кюрі (1897 – 1956 рр.) – донька видатних учених Марії та П’єра Кюрі. Закінчивши організовану матір’ю кооперативну школу та коледж, Ірен вступає до Сорбонни. Після випуску починає дослідницьку кар’єру та вивчає солі полонію, які стають основою її докторської дисертації. У науковому тандемі з чоловіком (Фредеріком Жоліо) Ірен відкриває штучну радіоактивність. Згодом подружжя синтезує багато нових елементів і в 1935 р. отримує Нобелівську премію з хімії.
Біологія
Нетті Стівенс (1862 – 1912 рр.) народилася в американському Вермонті. За два роки опанувала чотирьохрічний курс Вестфілдської нормальної школи Після здобуття ступеню магістра в Стендфордському університеті, Стівенс починає наукову кар’єру в Пенсильванії. Вона займається генетикою і виявляє відмінності між наборами жіночих і чоловічих хромосом. На основі відкриття дослідниця пише докторську дисертацію. Ця тема набула наукової ваги лише тоді, коли нею зацікавлюється Т. Морган. Хоча саме Нетті Стівенс була першою, хто домігся у цій сфері вагомих результатів, більшість істориків біології пов’язують піонерські дослідження хромосом з іменем Моргана.
Барбара МакКлінток (1902 – 1992 рр.) народилася в штаті Коннектикут. Уже школяркою почала цікавитися біологією. Іще в університеті створила нову методику дослідження хромосом, здобувши завдяки цьому магістерський ступінь. Під час аспірантської практики вчена згуртувала довкола себе дослідників цитогенетики кукурудзи. Барбара МакКлінток першою описала явище кросинговеру та оприлюднила генетичну карту кукурудзи. В університеті Міссурі дослідниця вивчала вплив рентгенівських променів на хромосоми. Відкриття циклу breakage-fusion-bridge (розрив-злиття-змичка) стало одним із найвизначніших досягнень цитології, адже пояснило причини хромосомних мутацій. Згодом МакКлінток знаходить відповідь на ще одне «велике питання» біології: чому клітини з ідентичним геномом утворюють різні тканини. Не менш значним є внесок ученої в дослідження еволюційної ботаніки та палеоботаніки. Однак відкриття Барбари МакКлінток були належно оцінені аж через 30 років. Нобелівську з фізіології та медицини одержує аж у 1983 р.
Розалінд Франклін (1920–1958 рр.) народилася в заможній сім’ї лондонського банкіра. Після приватної школи для дівчаток Розалінд вступає до коледжу Ньюнхем Кембриджського університету. Жінки не мали права здобувати вчений ступінь, тож Франклін стала докторкою лише за чотири роки після випуску в 1945 р. –. Переїхавши до Лондона, досліджує структуру ДНК у Королівському коледжі. Виявляє дві форми нуклеїнової кислоти, встановлює кількість води в різних частинах молекули та робить знамениту рентгенограму однієї з форм, що стане відомою в науковому світі як «фотографія №51». Розалінд продовжувала свої експерименти, однак кембриджські дослідники Ф. Крік і Дж. Вотсон скористалися вже наявними даними й опублікували статтю про відкриття «молекули спадковості». Після Королівського коледжу Франклін досліджує віруси тютюнової мозаїки та поліомієліту в лабораторії Дж. Бернала. Завдяки їй з»явилась нова галузь – молекулярна біологія. Розалінд Франклін померла від раку за чотири роки до нагородження дослідників нуклеїнових кислот Нобелівською премією.
Естер Міріам Циммер Ледерберг (1922 – 2006 рр.) була старшою донькою нью-йоркського видавця Девіда Циммера. Закінчивши з відзнакою Гантер коледж, Естер стає асистенткою в Інституті Карнеґі, де пише першу працю з генетики бактерій. У 50-х Естер Ледерберґ працює у Вісконсинському університеті: відкриває бактеріофаг лямбда, фактор F розмноження бактерій і розробляє оригінальний метод отримання реплік за допомогою особливого виду вельвету. Її здобутки стали основою для розвитку генетики у другій половині ХХ ст.
Ада Йонат (1939 р.) народилася в Єрусалимі в небагатій сім’ї польських репатріантів. Після смерті батька родина виїхала до Тель-Авіва, де Ада закінчує середню школу та відбула армійську службу. Потім закінчила Єврейський університет. В Інституті Вейцмана Ада Йонат здобуває докторський ступінь за рентгеноструктурні дослідження. У 60-х роках вчена виїжджає до США, де однією з перших у світі починає вивчати рибосоми. Ада Йонат упроваджує методику низькотемпературної білкової кристалографії, що значно розширює дослідницькі можливості сучасних науковців. У 2009 р. вчена одержує Нобелівську премію з хімії.