Блоги

Юрій Марченко: Інтерв'ю з Робертом Сапольські, професором біології Стенфордського університету

20.11.2022
Хочете дізнатися, як в умовах війни зсередини виглядає публічне інтерв'ю з одним із найвідоміших вчених сучасності — Робертом Сапольскі?

Юрій Марченко: Інтерв'ю з Робертом Сапольські, професором біології Стенфордського університету - зображення

За півтори години до початку я вирішив, що буду відповідальним приматом і виїду заздалегідь. Став викликати таксі й зрозумів, що штаб-квартира Projector, звідки мала йти трансляція, знаходиться просто в моєму кварталі.

Тому я пішов пішки й вмить промок під прекрасним осіннім дощиком, який чомусь відчувався як крижаний душ.

Студія сяяла софітами, як новорічна ялинка з амбіціями вибуху наднової. Ми всі перевірили, все працювало бездоганно.

За 10 хвилин до початку на зв'язок вийшов і сам Сапольські. Його теж було видно і чутно чудово. Ми почали обговорювати, яким хорошим буде інтерв'ю, аж раптом повз Роберта щось процокало з гучним гурчанням.

Я здивувався, але ми продовжили світськи про щось триндіти. Загадкове щось процокало ще раз і про всяк випадок гавкнуло так, шо я оглох.

Я трохи занервував, бо собаку на інтерв'ю не кликали, а він при цьому звучав голосніше самого Сапольські. Однак Роберт заспокоїв, що на час бесіди він закриє песика в іншій кімнаті й заодно показав "песика" — здоровенну звірюгу кілограмів на 50.

Як тільки ми все обговорили, світло вирубилося, а екрани радісно згасли. Ми мали контраргумент — надпотужні акумулятори.

Тому перейшли на них і сміливо почали з видатним дослідником публічну розмову на 6000+ людей аудиторії. Я оголосив, що це історична подія, що збираємо гроші на сучасну освіту для українок, що через війну можливі технічні проблеми — і саме в цей момент акумулятори послухалися і демонстративно вирубилися.

Роберт Сапольські прославився вивченням стресу у приматів. У цей момент я, мабуть, був дуже перспективним об'єктом дослідження.

Я був обвішаний непрацюючими мікрофонами перед камерами, що не працюють, поки в темряві офісу всі бігали туди-сюди з ліхтариками і обговорювали перспективи в основному словом "сука". Тим часом 6000 людей обурено дивилися на відсутність інтерв'ю.

Нарешті врубили генератор.

Будинок завібрував. Генератор ревів, як Сатана на курсах оперного співу. Заревів і синхронний перекладач — що через це він нічого не чує.

Перекладача підняли і перенесли в якусь комору. Одна з організаторок події зітхнула, що зараз криків ще додасться, бо прийдуть обурені примати у вигляді сусідів, яким генератор ричить на весь квартал (вже після події вона зізналася, що від вимог сусідів вирубити генератор врятувало одне — брендований Projector молоток, з яким вона до них вийшла. Тому що якщо вже у компанії є фірмовий молоток, то це точно серйозна контора).

Тим часом ми розпочали інтерв'ю. Сапольські відповідав цікаво та пізнавально. Я намагався говорити англійською так, ніби я її знаю. Собака Роберта безперервно кричав, заточений у сусідній кімнаті. Тим часом мені надзвонював якийсь кур'єр. Все йшло добре.

Ось кілька шматків розмови, які я запам'ятав попри стрес одного конкретного примата — мене.

" — Раніше ви знали людей тільки навколо себе. Але тепер вам подобаються індивіди на іншому кінці світу!

Ви відчуваєте емпатію до вигаданих персонажів, цікавитеся їх життям, переживаєте за них, хоча їх взагалі не існує! Ви можете через інтернет покохати людину, хоча ви навіть її ніколи не нюхали!"

Давайте запиляємо стартап із нюханням коханих через мережу?

" — Чи може людство колись відмовитися від насильства взагалі?

— Тут мені згадуються шведи, які століттями гасали Європою і вирізали всіх, до кого могли дотягнутися.

А потім раптом перестали й ось уже років 150 як це неймовірно мирна нація. Вони не витрачають багато на армію, дбають про людей похилого віку, їхні жінки народжують у чудових умовах.

— Так, але при цьому вони винайшли ABBA.

— Що ж, маєте рацію, навіть шведи не ідеальні".

Ну, а взагалі там, здається, багато цікавого було. У першому коментарі буде посилання на відео.

Наприклад: "Я багато досліджував приматів. І раніше я вважав, що щоб бути успішним приматом, потрібно домінувати, бути успішним, бути високого статусу.

Я їздив вивчати бабуїнів десятиліттями й в результаті зрозумів, що якби у мене був вибір: високий статус чи все-таки багато друзів, то я як примат точно вибрав би друге.

Багато років я був ідіотом і думав, що треба домінувати. Але зрештою бабуїни навчили мене, що соціум і нормальна взаємодія — ось що дійсно важливо, щоб бути щасливим".

Потім ми успішно завершили. Я пішов додому під холодним дощем темним містом і з'їв несмачний фалафель.

Першоджерело за посиланням.

На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією редакції інформагенції "Погляд".

Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.

Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!

Юрій Марченко

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.