"Їжаки дуже рідко бувають ручними". Інтервʼю із зооволонтеркою Анастасією Бондаренко
ППЇ або Перша приватня їжарня з 2017 року займається порятунком, реабілітацією і поверненням їжаків у природне середовище. Анастасія Бондаренко, підприємиця, зооволонтерка та ідейна натхненниця ППЇ, присвячує багато часу порятунку їжаків. Разом із командою однодумців лише за минулий рік вона врятувала більше сотні їжаків. В інтерв’ю спеціально для медіа "Погляд" Анастасія Бондаренко розповідає про те, як проста зацікавленість їжаками переросла у справжню місію, а також ділиться досвідом, труднощами на цьому непростому шляху та зазначає, як кожен із нас може допомогти цим милим і корисним для планети тваринам.
Від зацікавлення до покликання
- Анастасіє, для знайомства розкажіть про себе, звідки ви родом. Чи пам'ятаєте, як і коли почали рятувати їжаків?
- Я родом із Маріуполя. У 2010 році переїхала до Києва. Зараз проживаю у Горенці на Київщині. За освітою я фотограф, але це не має ніякого стосунку до їжаків. Я пам’ятаю, що спочатку мені було цікаво, як слово "їжак" звучить іншими мовами. Потім я дивилась на YouTube відео про цих тварин. Одного разу у Facebook натрапила на сторінку польського притулку, який рятує їжаків. Там були дуже класні відеоматеріали, чимало корисної інформації. Так їжаки оселилися в моїй підсвідомості. У той період я жила у Глевасі, де бігали натовпи їжаків. Із цікавості я брала їжака і зважувала, оскільки на сторінці польського притулку був допис про те, скільки має важити нормальний їжак та які можуть бути проблеми від недостатньої ваги. Одного разу я натрапила на дуже маленького як для осені їжака. Стало зрозуміло, що він як пізня дитина може не пережити зиму, тож я взяла його до себе, назвавши Глюча. Є таке правило, що їжакам імена даються відповідно до локації, де вони були знайдені: Глюча від Глевахи. Другою моєю підопічною була їжачиха Плюша з Полтави. Я побачила на ОLX оголошення "Віддамо їжачка у гарні руки". Поглянувши на фотографії, я зрозуміла, що це смертник. Виявилося, що люди знайшли тварину на сходах у під'їзді. Це була маленька дитина вагою грамів 200. Я довго боролась за виживання Плюші. У результаті вона виросла і стала дуже класною, тож через рік я відпустила її в дику природу.
- Чи змінилося ваше ставлення до дикої природи з моменту, коли ви почали опікуватися тваринами?
- Раніше, здається, у мене не було особливого ставлення до дикої природи. Ти просто живеш і не помічаєш у місті цього симбіозу, не знаєш, що поруч із кожним будинком у Києві, наприклад, живе їжак або навіть більше. А зараз виявилося, що їх дуже багато. Не такі вже вони й дикі. Вони чудово пристосовуються до людей.
- Чи підтримують вас друзі, знайомі у вашій діяльності і як саме?
- Підтримують абсолютно всі, мені здається: хтось увагою, інші – фінансово.
Перша приватна їжарня
- Ви називаєте свою ініціативу "Перша приватна їжарня". Як з’явилася ця назва?
- Був конкурс у Facebook щодо назви з кількома варіантами. Але хтось запропонував назвати "Перша приватна їжарня" з відсилкою на "Першу приватну броварню". Це було дуже смішно, тож воно добре зайшло. Скорочено ППЇ.
- Яка мета організації?
- Мета ППЇ – популяризація їжаків, розповсюдження інформації про них, порятунок і повернення їх у дику природу.
- Як працює Перша приватна їжарня? Які процеси проходять тварини, коли потрапляють до вас?
- Майже завжди в першу чергу їжак проходить через ветеринарну лікарню. Я не ветеринар. Я можу тільки візуально оцінити стан. У нас є декілька лікарень, з якими ми співпрацюємо. Вони можуть терміново прийняти їжака: зробити огляд, за потреби якісь процедури, лікування тощо. Іноді буває таке, що їжак на декілька днів залишається на стаціонарі в клініці і тільки потім передається до нас.
- Коли ви відчуваєте, що вже можна повертати тварину в природу?
- Є певні критерії.
По-перше, у їжака має бути достатня вага і нормальна комплекція. По-друге, їжак має обов'язково, окрім звичайної їжі, їсти комах.
Комахи – це основа раціону їжаків, тому всі вони проходять ніби тренування в наближених до польових умов. Я беру коробочку, туди насипаю листя, сіна і закидаю комах. Якщо тварина вправно полює, по нюху знаходить їжу, лапами шкребе, значить, вона готова до природи.
- Чи є у вас штатні волонтери чи працівники, які допомагають вам опікуватися їжаками?
- Ми самі і є цими штатними волонтерами. Усього нас троє.
Я – ідейна натхненниця Першої приватної їжарні. Але є достатньо багато людей, які готові до себе взяти їжака на зимівлю чи постійне проживання, якщо тварина травмована і її не можна випускати в дику природу.
У кожного з нас в квартирі є по декілька вольєрів, зокрема, у мене чотири. У нас розділені задачі: у когось живуть їжаки, яких треба лікувати, в іншого – дитинчата, яких слід вигодовувати (це пекельна праця).
Я часто беру до себе або дуже важких їжаків, або навіть таких, яких неможливо вилікувати повністю. Наприклад, у мене живе старенька їжачиха Соля, яку колись збила машина. Ми її вилікували, але вона не може повернутися в дику природу. Вона постійно падає, оскільки у неї погано функціонують лапи. У квартирі вона себе чудово почуває ось вже понад два роки.
- Як зазвичай проходить ваш день? Скільки загалом було підопічних? Скільки часу йде на догляд за ними?
- Якщо їжак більш-менш здоровий, то доглядати легко: двічі на день насипаєш їжу і прибираєш місця туалету. Деякі їжаки навіть привчаються справляти свої потреби в котячий лоток. Такою була Плюша. Для Солі через проблеми з лапами я стелю пелюшку. Так вона звикла, що в цій локації туалет.
Усіх своїх підопічних їжаків я не в змозі порахувати. Знаю, що за 2024 рік через нашу організацію пройшло 109 їжаків. Консультації людей з інших міст я навіть не рахую. За час існування ППЇ у нас з'явилися багато зв'язків, у тому числі за кордоном. Ми намагаємося шукати в кожному місті клініку, яка здатна приймати їжаків, тому що це дика тварина і вона трохи специфічна, але, чесно кажучи, я не можу сказати, що для цього треба якийсь спеціаліст вузького профілю. Їжаки дуже близькі до котів і собак насправді, значно ближче, ніж, наприклад, до кролика.
Їжак – жива тварина, яку треба не лише годувати, поїти, а й часто робити уколи, давати ліки. Зараз є важкі кейси, коли треба годувати примусово, що дуже складно. Цю діяльність ми поєднуємо зі своїм життям, роботою. Я не можу сказати, що на їжаків потрібно багато коштів. Зараз для діяльності фонду вистачає донатів, немає такого, що ми в боргах перед клінікою. Найбільше фінансів забирають операції чи серйозне лікування. Харчування вистачає, адже їжак не так багато їсть.
- Яких спеціальних умов потребують їжаки, що потрапляють до вас? Чи є якісь методи реабілітації?
- Бувають дуже різні ситуації. Насправді для більшості їжаків головне, щоб він набрав вагу. Також треба проглистувати, іноді пролікувати. Часто залишаються у нас їжаки на довгий термін, коли, наприклад, було серйозне поранення і треба чекати, поки відростуть голки.
Час від часу потрібні специфічні підходи в реабілітології їжаків. Зокрема, був випадок, коли до ветклініки принесли їжака, якого перекусила собака. У тварини не працювали задні лапки і сечовий міхур. Потрібно було колоти уколи і змушувати ходити в туалет. Це дуже важко. Я цю їжачиху взяла до себе. Не можу сказати, що привела її до ідеального стану, але все ж таки значно покращила рівень життя тим, що змушувала її плавати. Їжаки не люблять воду, але плавати вміють. Тож для неї це було тренування і розвиток м'язів. У результаті маю дуже злу і сильну тварину. Ніжки в неї наполовину стали краще функціонувати, запрацював сечовий міхур. У дику природу вона, мабуть, не піде, але вже й не зовсім безпомічна, тому не потребує постійної людської опіки, що вже непогано.
- Що найважче у догляді за їжаками?
- Найважче те, що їжак, якщо ти не привчив його ходити до туалету на лоток, буде справляти свої потреби всюди.
Звісно, можна тримати їжаків у великому вольєрі, але треба розуміти, що ця тварина дика, яка в природі має проходити великі відстані, кілька кілометрів за ніч. Було таке, що молодий активний самець всю ніч бігав у мене по балкону, адже має пройти свою норму. Їжа в нього була, він нічого не шукав, просто потребував бігу. Тож треба розуміти, що це їжак, який хоче на волю. Їжаки дуже рідко бувають ручними. Коли це злий, нормально агресивний їжак, його простіше після реабілітації відпустити в дику природу. А ось ручну і ніжну булку відпустити важче, наче від серця відірвати. Проте слід пам’ятати, що наша основна задача – повернути тварину в природу.
- Скажіть, ви берете кошти на лікування тварин із власної кишені чи покладаєтесь на пожертви? Були випадки, коли фінансів не вистачало?
- Звісно, починалося все з власної кишені, але поступово люди хотіли в цьому брати участь. Зараз на 99% ми функціонуємо завдяки донатам. Раз на місяць оголошуємо збір, а зібрані кошти йдуть на поточні потреби. Обов'язково з'явиться їжак, який просто всі ці гроші витратить на себе. Операції, на жаль, дуже дорогі і не завжди допомагають. Зазвичай вони потрібні після тих чи інших травм.
Була у мене їжачиха, яку довелося оперувати і пересаджувати шкіру. Це коштувало близько 10 тисяч гривень. Операція пройшла успішно, але через тромбоемболію тварина не вижила.
Поки що зібраних коштів нам вистачає. У нас не такі великі об'єми як, можливо, в інших організаціях, які займаються котами чи собаками.
Їжак – НЕ домашній улюбленець
- Анастасіє, з початку повномасштабної війни багато організацій змінили свою діяльність. Як війна вплинула на вашу організацію?
- На самому початку повномасштабного вторгнення, коли було взагалі невідомо, що буде далі, наш керівник зміг евакуювати їжаків з України. Це просто нонсенс, тому що диких тварин взагалі не можна вивозити, але дивом вдалося передати до польського притулку їжаків, які ще тоді були не до кінця реабілітовані. Зокрема, був їжак із плоскоклітинним раком. Пізніше ми дізналися, що він поборов рак і став повноцінним їжаком.
Коли почалась велика війна, я була в Чехії по роботі. У березні 2022 року мала повернутися, але в результаті просиділа там трохи довше. Мої рідні були заблоковані у Чернігівській області. Це була саме блокада, а не окупація. Там був підірваний міст, тож мої рідні не могли нікуди вибратися, а я відповідно не змогла б до них доїхати.
Повернулася я влітку 2022 року. На той час я жила в Конотопі. Десь через півроку я взяла собі на утримання їжачиху Солю.
Власне, наша "Перша приватна їжарня імені Армана Солдіна" була заснована й офіційно відкрита як благодійний фонд у 2023 році, хоча функціонувала десь із 2017 року. Арман Солдін був французьким журналістом. Як волонтер він приїхав в Україну, знімав війну. Знайшовши в окопі пораненого їжака, він його виходив, вилікував, знаходячись близько до фронту, після чого випустив. Це була чудова людина. На жаль, Арман Солдін загинув.
Це була чудова людина. На жаль, Арман Солдін загинув.
- Як змінилися потреби тварин під час війни і чи є проблеми, з якими ви зіштовхнулися?
- У декількох наших знайомих були випадки, що їжаки помирали від гучних звуків від вибухів. Проте переважно їжаки в Україні страждають через людську діяльність. Машини, дороги, ремонти, газонокосарки і собаки – основі вороги їжаків.
- Які найчастіші причини потрапляння їжаків до вас на реабілітацію?
- Найчастіше це травми, які спричинені людською діяльністю: збив автомобіль, порізала газонокосарка, собака напав або їжак десь застряг. Бувають ситуації, коли тварини знесилені. Якщо їжак гуляє вдень або взимку, це підозріло, так не повинно бути. Можливо, з ним щось не так і йому потрібна допомога. Але якщо ви бачите їжака увечері, не чіпайте, він просто йде по своїх справах. Якщо побачите, що з їжаком щось не так, кульгає або він худий, то тоді він потребує допомоги.
Одна з важких тем – це їжаченята. Навесні починається сезон, народжуються малюки їжаків, і може так статися, що мама-їжачиха загинула з певної причини. Люди знаходять їжаченят, зазвичай гуляючи з собаками. У такому випадку рахунок іде на години. Як і кошенята, їжаченята перші два тижні сліпі і потребують материнського тепла. Якщо вони замерзнуть чи проведуть добу без їжі, то вже немає шансів їх врятувати. Так часто буває, що вони потрапляють до нас, ми робимо все можливе, але вони помирають один за одним, а ми нічого з цим не можемо зробити. Це дуже важко.
Коли приходить сезон їжаченят, їх буквально щодня знаходять, тож в один момент їх може бути близько 40. Усі вони відгодовуються замінником котячого або собачого молока. І це теж фактор ризику, тому що у когось організм вже готовий сприйняти таку їжу, а в когось – ні. Ті тварини, які виживають і підростають, віддаються десь за місто, де безпечно і немає поруч траси.
- Чи є випадки, коли люди намагаються завести собі їжаків як домашнього улюбленця? Чим це може бути небезпечно, на вашу думку?
- Існують декоративні африканські їжаки, які за розмірами трохи менші від звичайних. Вони спеціально виведені для утримання в домашніх умовах. Але їм теж треба багато місця, величезний вольєр довжиною мінімум метр, спеціальне колесо для бігу.
Якщо говорити про диких їжаків, то у нас є знайомі, у яких вирощений із дитинчати їжак живе вже восьмий рік. Диких тварин при утриманні вдома треба правильно годувати, спостерігати, щоб не було oжиріння. І ще такий нюанс: їх бажано вкласти у зимову сплячку. Ми це називаємо англійським словом "гібернація". Коли їжак відчуває низькі температури, робить собі кубло, де згортається у клубок, знижує власну температуру тіла до близько нуля і робить буквально пару вдихів на хвилину. У такому стані він перебуває до потепління, тобто з листопада по березень. Потім він прокидається, їсть і розмножується. Якщо це відбувається в домашніх умовах, то його потрібно винести на балкон, дати йому певний будівельний матеріал. Скажімо, береться картонна коробка, якщо нема будиночка, утеплюється сіном чи листям. Через декілька днів їжак впаде у сплячку. Це стосується лише диких їжаків. Для декоративних зниження температури може бути смертельним, адже їм потрібне постійне тепло.
Також хочу звернути увагу на актуальну тему знесення взимку МАФів комунальниками. Під МАФами їжаки часто роблять свої кубла. Якщо кубло зруйноване, тварини не виживуть. Звичайно ж, комунальникам до цих їжаків байдуже. Дякувати богу, що знайшлась небайдужа людина, яка це помітила і одразу звернулася до нас. У минулому році таких їжаків було 12, у цьому році – п'ятеро.
У свою чергу ми намагались добитися від Київської міської держадміністрації того, щоб при знесенні МАФів там чергувала машина ветеринарної допомоги. У результаті ветеринар там був один день, просто сфотографував знайдених їжаків для соцмереж, а їжаки все одно опинилися у нас. Вони вийшли з гібернації в домашніх умовах, ми подивилися, що вони в гарному стані, здорові, тож відразу відправили їх на подальшу гібернацію до людини, в якої є ділянка з уже навіть підготовленими будиночками для їжаків.
- Чим можна підгодовувати їжаків, а чим не варто?
- Почну з того, що їжаки не їдять і не носять на голках яблука і гриби. Це міф. Їжак – хижак, який здебільшого шукає комах, жуків, черв'яків, мишей тощо.
Пригостити їжака можна котячим або собачим кормом, нежирним сирим або відвареним м'ясом, яйцем. Їжакам не можна давати молоко, хоча вони його дуже люблять. У них просто немає ферменту, який переробляє лактозу. Вживання молока може викликати зневоднення чи якісь зміни у внутрішніх органах їжака. Тому краще просто поставити водичку.
- Якщо їжак після реабілітації не може повернутися назад до дикої природи, що робити?
- Зазвичай якщо їжак взагалі не може повернутися в природу, то ми його віддаємо до квартирних умов або на якусь приватну ділянку, яка гарантовано закрита, звідки він точно не вийде.
- Чим харчуються їжаки під час реабілітації? Чи є спеціальна дієта для них?
- Ми зупинилися на Роял Канін (Royal Canin – відомий французький виробник корму для котів і собак, - прим. ред.).
Якщо їжак не їсть самостійно, то годується зі шприца примусово змішаним із водою кормом. Потім потихеньку він навчається їсти паштет із мисочки, після чого переходить на сухий корм.
Було таке, що нам надсилали у подарунок із Великої Британії і Німеччини спеціальний корм для їжаків у баночках із домішками комах. Взагалі комахи – це основа раціону їжаків. Тому є спеціальні кормові комахи, якщо тварина себе нормально почуває.
Як допомогти і не нашкодити
- Ви активно просувайте просвітницьку діяльність. Які найпоширеніші міфи існують про їжаків?
- Найпоширеніший міф – це те, що їжаки п'ють молоко, їдять яблука і гриби. Це один із найшкідливіших міфів. Люди часто знаходять знесиленого їжака, насипають йому яблук і дивуються, чому він не їсть.
Ще є міф про те, що їжаки – переносники сказу. Ми не ветеринари, але ми опитуємо ветеринарів, шукаємо дослідження і випадків, щоб їжак був зі сказом, здається, за останні 10 років не було зафіксовано жодного. Може здатися, що у їжака сказ, тому що їжаки, коли знаходять щось дуже ароматне або смердюче, виробляють піну. Насправді вони це роблять для маскування.
- Чи помічаєте ви, що змінилося ставлення людей до диких тварин?
- Фішка в тому, що коли ти починаєш займатися тваринами, то твоя соціальна бульбашка формується з людей, які вже цим займаються. Виходить, я не можу сказати точно, чи воно змінилося, але знаю, що ми це популяризуємо у соцмережах. Ми пишемо пости у Фейсбуці, Телеграмі і зараз починаємо захоплювати Твіттер. Я знаю, що є люди в різних містах України, які тепер мають вдома їжака, опікуються ним, а коли він буде готовий, випустять у дику природу.
- Скажіть, як правильно діяти, коли знаходиш травмованого їжака?
- Коли люди знаходять травмованого їжака, вони або звертаються у ветеринарну клініку, або до нас. За можливості ми просимо людину самостійно звернутися до клініки, даємо контакти, координуємо. У нас обмежені фізичні ресурси, до того ж ми всі працюємо на основних роботах.
- Розкажіть про ваші онлайнлекції та відеопрезентації. Як почали це робити і що саме презентуєте?
- Я почала вести свій канал просто тому, що в хаті на той момент було близько п’яти дорослих їжаків. Вони виносили мені мозок. Я ввечері розносила їх по різних кімнатах, щоб вони не побились, не розмножились… Це було дуже складно, тож мені просто треба було кудись ті всі емоції подіти. Так воно і пішло, що просто ділишся з людьми, як воно жити з їжаками. Виявилося, що людям це цікаво. Зазвичай ми публікуємо фото і тексти. До відеоконтенту ми ще не доросли. До того ж я не хочу популяризувати їжака як домашню тварину, тому що це дика тварина. Я знаю, що в TikTok є акаунт жінки, яка тримає їжака і годує його авокадо. Але для їжаків авокадо отруйне. Виходить, людина на всю свою аудиторію показує, як труїть їжака. На контакт із нами вона не йде. Але ж її дії відкладаються у пам'яті людей.
- Які маєте плани щодо діяльності вашої організації і чи плануєте розширюватися?
- Є не плани, а мрії. Ми дуже мріємо про окремий будинок з ділянкою, як у польського притулку. Там є стаціонарні вольєри, а на ділянці розмічені секції для їжаків. Якщо їжака не можна відпускати в дику природу, він таким чином може перебувати в природних умовах, наскільки це можливо. Також ми мріємо про автомобіль, адже часто є проблеми з логістикою, тому іноді доводиться їжака відправляти на таксі. За грантові кошти ми вже купили деякі потрібні речі, зокрема кисневий концентратор. Він дуже корисний для маленьких їжаченят і їжаків у важкому стані.
- Як можна підтримати вас та вашу ініціативу? Як долучитися до волонтерства?
- Усі бажаючі можуть стежити за нами в соцмережах. Якщо побачите, що ми віддаємо їжака, можете стати волонтером і взяти його на перетримку.
- На вашу думку, які проблеми існують в Україні в сфері захисту диких тварин?
- Проблема в тому, що Україна цим не займається. Порятунком їжаків займаються окремі люди й організації, тобто все це тримається на зусиллях неймовірних активістів.
Я не можу сказати, що держава хоч якось нас підтримує. Звісно, я розумію, що в нашої держави зараз дуже багато інших проблем, але одного разу відсутність їжаків в екосистемі може стати великою проблемою, як сталося у Великій Британії. Там їжаки занесені в Червону книгу лише тому, що британці пропустили момент, коли їжаків стало критично мало.
- Що б ви хотіли сказати українцям, які люблять природу і хочуть допомагати тваринам?
- Я таким людям хочу сказати «дякую» за те, що вони є. Я б хотіла, щоб люди пам'ятали, що вони тут не самі живуть. Тож я мрію про більш гармонійне співіснування людини з тваринами. Іноді люди вважають, що їжак – це колючий щур. Але це хижак, який рятує наші городи. Він дійсно дуже багато їсть шкідливих комах, збирає на себе кліщів, чим може врятувати людину від укусу кліща. Є навіть таке поняття як "їжакогодина", коли їжака випускають на певну територію на годину, потім ловлять і дивляться, скільки на ньому назбиралося кліщів.
Фото взяті із офіційного Telegram каналу "Першої Приватної Їжарні ім. Армана Солдіна".
Розмову вела журналістка і ведуча Марія Марчук. Матеріал для публікації підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Продюсерка та редакторка проєкту Наталія Зіневич. Розміщення матеріалу редакторки сайту Марини Литвиненко.
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Іnstagram.